Ухвала суду № 39837913, 14.07.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

_______________

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

14.07.14

№ 910/13991/14.

Суддя Цюкало Ю.В., розглянувши позовні матеріали Державного науково-дослідного інституту спеціального зв'язку та захисту інформації до Міністерства закордонних справ України про стягнення заборгованості та сплати пені,

ВСТАНОВИВ:

10.07.2014 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява №18/05-663дн від 08.07.2014 Державного науково-дослідного інституту спеціального зв'язку та захисту інформації до Міністерства закордонних справ України про стягнення заборгованості та сплати пені.

Подана Державним науково-дослідним інститутом спеціального зв'язку та захисту інформації позовна заява №18/05-663дн від 08.07.2014 про стягнення заборгованості та сплати пеніне відповідає вимогам розділу VIII Господарського процесуального кодексу України, а тому підлягає поверненню з посиланням на ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 6 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів;

Відповідно до ст. 56 Господарського процесуального кодексу України позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Згідно п. 2 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Як випливає з вимог ч.1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок позивача направити відповідачу копії доданих до позовної заяви документів не залежить від того чи є у наявності у відповідача дані документи.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Правил надання послуг поштового зв’язку від 05.03.09 р. № 270 розрахунковим документом, що підтверджує факт надання послуг поштового зв’язку є документ встановленої відповідно до Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” форми і змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Згідно з п.п. 59, 61 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку" внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

З сукупного аналізу наведених вище норм вбачається, що належним доказом відправлення відповідачеві позовної заяви та доданих до неї документів є опис вкладень в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) надані в оригіналі.

Такі приписи згаданих норм мають на меті забезпечення, як конституційних засад змагальності сторін та рівності усіх учасників процесу перед законом і судом (п.п.2, 4 ч.3 ст.129 Конституції України), так і аналогічних приписів ст.ст.4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України.

Відтак, на стадії прийняття позовної заяви до розгляду та порушення провадження у справі суд має бути впевненим у тому, що зазначені засади не були порушені заявником позову.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, в якості доказу направлення копії позовної заяви з додатками на адресу відповідача надано суду копію реєстру №1113 на кореспонденцію, направлену через фельд'єгерську службу від 04.07.2014, всупереч вимог норм чинного законодавства України, оскільки, як вже зазначалось, належним доказом направлення копії позовної заяви з додатками є опис вкладень в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) надані в оригіналі.

Оригінал опису вкладення у цінний лист та фіскальний чек (або інший документ, що підтверджує надання поштових послуг) в позовних матеріалах відсутні, що є порушенням норм чинного законодавства України.

Зазначені обставини є суттєвими, оскільки нормами ст. 59 Господарського процесуального кодексу України передбачено право відповідача після одержання ухвали про порушення провадження у справі надіслати суду відзив на позовну заяву, тоді як у даному випадку відповідач позбавляється можливості підготувати обґрунтовані заперечення на позовну заяву, з урахуванням усіх обставин, на які посилається позивач та поданих ним доказів.

З огляду на викладене, позивачем не надано належних доказів направлення копії позовної заяви з додатками на адресу відповідача, з огляду на що позовна заява з додатками підлягає поверненню без розгляду.

Також, суд наголошує на наступному.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або індивідуальні ідентифікаційні номери за їх наявності (для фізичних осіб - платників податків).

Як визначено ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Відомості про місцезнаходження юридичної особи включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

Згідно абз. 6 п.п. 3.1 п. 3 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадках, передбачених статтею 56 ГПК України, місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб'єкта господарювання.

З позовних матеріалів вбачається, що відповідач має наступну адресу: 01018, Михайлівська площа, 1.

Втім, позивачем не вказано на жодне з джерел (відповідні довідки з ЄДРПОУ, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців тощо), з яких він отримав дані про належність відповідачам саме вказаної у позовній заяві адреси.

Окрім того суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Згідно з п. 3 ч. 1 статті 57 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Відповідно до п. 3.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004 р., платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.

У відповідності до листа Головного управління Державного казначейства України у місті Києві, згідно з Бюджетним кодексом України, Законом України “Про судовий збір”, банківські реквізити для сплати судового збору до господарського суду міста Києва наступні: одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України (ГУ ДКCУ) у м. Києві, ЄДРПОУ 37993783, банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України (ГУ ДКCУ) у м. Києві, МФО 820019, рахунок 31215206783001, код платежу: 22030001, призначення платежу: судовий збір за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), господарський суд міста Києва (назва суду, де розглядається справа) код 05379487.

Позивачем, в якості доказу сплати судового збору надано платіжне доручення №315 від 03.06.2014.

Однак, у вказаному платіжному дорученні невірно вказано код ЄДРПОУ суду, де розглядається справа, а саме замість 05379487, вказано 37993783.

При цьому, згідно п. 2.21 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7, платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.

Відповідно реквізитів «призначення платежу» платіжного доручення №315 від 03.06.2014 дана позовна заява жодним чином не ідентифікована, тобто не визначені реквізити позовної заяви (дата, номер), оскільки в «Призначенні платежу» не зазначено, що судовий збір сплачений саме за подання позовної заяви №18/05-663дн від 08.07.2014 , а не будь-якої іншої.

Таким чином, платіжне доручення №315 від 03.06.2014 не є належним доказом сплати судового збору відповідно до норм чинного законодавства України.

Відповідно до п. 3.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 Господарського процесуального кодексу України щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 Господарського процесуального кодексу України.

Також, суд звертає увагу позивача на те, що копії всіх документів, що додані до позовної заяви мають бути завірені належним чином відповідно до п. 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 “Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації” (затверджена наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 р. №55), яким визначено, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів “згідно з оригіналом”, назви, посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту підпис.

Як вбачається з матеріалів справи, документи додані до позовної заяви не завірені належним чином як того вимагає вищезазначена інструкція.

Враховуючи вищевикладене, позовна заява не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню на підставі ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, після чого заявник не позбавлений права повторно звернутись з позовною заявою до господарського суду в загальному порядку.

Керуючись ч. 1, п. 4, 6 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Повернути позовну заяву Державного науково-дослідного інституту спеціального зв'язку та захисту інформації до Міністерства закордонних справ України про стягнення заборгованості та сплати пені і додані до неї документи заявникові без розгляду.

Суддя Ю.В. Цюкало