Рішення № 39837904, 11.07.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10888/14 11.07.14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Гіфтек-Україна"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ПОС-ПРО"

про стягнення 121 392,28 грн

Суддя Шкурдова Л.М.

при секретарі судового засідання Іващенко М.М.,

представники:

від позивача - Махловець О.В., дов. № 36/14 від 27.06.2014,

від відповідача - Ковтун Є.А., дов. б/н від 26.06.2014.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гіфтек-Україна" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОС-ПРО" про стягнення заборгованості за відпущену поліграфічну продукцію в розмірі 121 392,28 грн, з яких: 51 441,69 грн - основний борг, 12 763,64 грн - відсотки за користування товарним кредитом, 48 202,34 грн - додаткова вартість товару, 5 646,43 грн - інфляційні втрати, 642,32 грн - три проценти річних, 2 695,86 грн - пеня за несвоєчасну оплату отриманого товару.

У судовому засіданні 27.06.2014 оголошено перерву до 11.07.2014.

У судових засіданнях позивач підтримував позов, позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судових засіданнях заперечував проти задоволення позову та стягнення штрафних санкцій в повному обсязі, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

15.02.2010 між товариством з обмеженою відповідальністю "Гіфтек-Україна" (далі - позивач, постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "ПОС-ПРО" (далі - відповідач, покупець) укладений договір № 01-02/10, згідно з яким постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти і своєчасно оплатити поліграфічні товари (ПВХ тканини, плівку ПВХ) на умовах, визначених цим договором (п. 1.1. договору). Постачання здійснюється на підставі замовлень покупця з проміжками в часі, узгодженими сторонами (п. 1.2. договору).

Відповідно до умов даного договору постачальник у період з 2010 по 2013 роки відвантажував, а покупець приймав та оплачував поліграфічні товари.

27.01.2014 сторони уклали новий договір поставки поліграфічних товарів № 01-01/27.14, яким продовжили відносини щодо поставки товару.

Зобов'язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 692 ЦК, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК).

В силу положень ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 ЦК, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується сторонами, позивачем за видатковою накладною № 791905/1 від 08.12.2011 згідно договору № 0-02/10 від 15.02.2010 отримано товар на суму 20 069,40 грн, який оплачено частково. Отже, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за поставлений товар в розмірі 1970,21 грн по накладній № 791905/1 від 08.12.2011.

28.01.2014 відповідачем за видатковою накладною № 20646 отримано товар (ПВХ тканина) в кількості 3 250 кв.м на загальну суму 98 942,96 грн.

Відповідачем надані в судове засідання оригінали, а в матеріали справи копії видаткової накладної № 20646 від 28.01.2014 та рахунку на оплату № 8323 від 27.01.2014, які надійшли від постачальника разом з продукцією, з яких вбачається , що поставка даної продукції здійснена за договором № 01-02/10 від 15.02.2010. З тексту даного договору просліджується, що він був діючим на момент здійснення відвантаження продукції. Таким чином суд дійшов висновку, що позивачем надані в матеріали справи копії рахунку № 8323 і накладної № 20646 з виправленим в односторонньому порядку номером договору, на підставі якого здійснювалася господарська операція , а саме № 01-01/27.14 від 27.01.2014.

В оплату вказаного товару відповідачем здійснено оплату на загальну суму 59 471,48 грн, а саме: за платіжним дорученням № 419 від 13.05.2014 на суму 49 471,48 грн, за платіжним дорученням № 577 від 03.06.2014 на суму 10 000,00 грн. Отже, у відповідача наявна заборгованість перед позивачем за поставлений товар в розмірі 39 471,48 грн по накладній № 20646 від 28.01.2014.

Відповідно до п. 3.1. договору № 01-02/10 від 15.02.2010 оплата за поставлений товар здійснюється в термін 15 календарних днів від дати постачання товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника.

Відповідно до ст. 530 ЦК України. якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивачем направлено відповідачу претензію №9/14 від 09.04.2014 з вимогою про сплату боргу та актом звірки розрахунків.

Після отримання претензії відповідачем частково сплачено позивачу суму боргу в розмірі 59 471,48 грн, а саме: за платіжним дорученням № 419 від 13.05.2014 в розмірі 49 471,48 грн, за платіжним дорученням № 577 від 03.06.2014 в розмірі 10 000,00 грн.

Отже, загальна заборгованість відповідача перед позивачем складає 41 441,69 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Враховуючи викладене вище, позовна вимога про стягнення 41 441,69 грн заборгованості за поставлений товар є обґрунтованою, підтвердженою наявними в матеріалах справи доказами, та не заперечується відповідачем, а відтак підлягає задоволенню.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача штрафні санкції передбачені умовами договору № 01-01/27.14 від 27.01.2014, а саме:

- відповідно до п. 4.4.4. вказаного договору позивачем нараховано відповідачу відсотки за користування товарним кредитом у розмірі 0,2% від вартості поставленого товару за кожен день відстрочення, починаючи з наступного за 40 календарним днем після відвантаження товару за період з 10.03.2014 по 13.05.2014 у розмірі 12 763,64 грн;

- згідно п.п. 4.5., 4.6. вказаного договору позивачем нараховано відповідачу додаткову вартість товару у зв'язку із збільшенням курсу долара США у сумі 48 202,34 грн.

Проте, як встановлено судом, заборгованість відповідача виникла перед позивачем за видатковою накладною № 791905/1 від 08.12.2011 та за видатковою накладною № 20646 від 28.01.2014 поставка товару за якими здійснювалась на підставі договору № 01-02/10 від 15.02.2010 умовами якого не передбачені дані штрафні санкції, а отже у суду відсутні підстави для стягнення 12 763,64 грн відсотків за користування товарним кредитом та 48 202,34 грн додаткової вартості товару, а відтак позов цій частині задоволенню не підлягає.

Окрім того, позивачем нараховано відповідачу відповідно до п. 8.3. договору № 01-01/27.14 від 27.01.2014 пеню у розмірі 2 695,86 грн, проте, оскільки поставка товару здійснювалась за договором № 01-02/10 від 15.02.2010 та позивачем не заявлена до стягнення з відповідача пеня відповідно до умов даного договору, у суду відсутні підстави для стягнення 2 695,86 грн пені за договором № 01-01/27.14 від 27.01.2014 та позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та трьох відсотків річних, суд вважає їх нарахування обґрунтованим, не спростованим належним чином відповідачем, а отже позовні вимоги про стягнення 5 646,43 грн інфляційних втрат та 642,32 грн 3 % річних підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судом встановлено, що під час розгляду справи відповідачем сплачено на користь позивача 10 000,00 грн за платіжним дорученням № 577 від 03.06.2014 в рахунок погашення основної заборгованості, у зв'язку з чим провадження у справі в цій частині позову підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, з огляду на наведене вище позов підлягає задоволенню частково в сумі 47 730,44 грн, з яких: 41 441,69 грн - основного боргу, 5 646,43 грн - інфляційних втрат, 642,32 грн - 3% річних.

У відповідності до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 43, 25, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОС-ПРО" (01133, м. Київ, вул. Щорса 29, код ЄДРПОУ 33301022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіфтек-Україна" (04053, м. Київ, вул. Обсерваторна 12-Б, код ЄДРПОУ 32820750) 41 441,69 грн (сорок одну тисячу чотириста сорок одну грн 69 коп.) основного боргу, 5 646,43 грн (п'ять тисяч шістсот сорок шість грн 43 коп.) інфляційних втрат, 642,32 грн (шістсот сорок дві грн 32 коп.) 3 % річних, 954,61 грн (дев'ятсот п'ятдесят чотири грн 61 коп.) витрат по сплаті судового збору.

2. Припинити провадження в частині стягнення 10 000,00 грн основного боргу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14.07.2014.

Суддя Л.М. Шкурдова