Постанова № 39834321, 16.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2014 року м. Київ К/800/13680/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І. при секретарі судового засідання Лисюк І.О.

за участю представників сторін: позивача - Кисляк Я.В.,

відповідача - Івченко Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційні скарги повного товариства «Ломбард «Ромзан і компанії» та Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2014 р.

у справі № 826/18536/13-а

за позовом повного товариства «Ломбард «Ромзан і компанії»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними дій та визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2013 року повне товариство «Ломбард «Ромзан і компанії» (далі - позивач, ПТ «Ломбард «Ромзан і компанії») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві), в якому просило суд: - визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.11.2013 р. № 0001802202, № 0001812202; - визнати протиправними дії відповідача щодо формування в акті перевірки висновків про заниження позивачем податку на прибуток та визнання нереальності здійснення господарських операцій.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.12.2013 р. позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправними дії ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, щодо формування в акті від 25.10.2013 р. № 259/22-02-08/35289903 висновків про заниження податку на додану вартість за липень 2011 року, серпень 2011 року, вересень 2011 року, жовтень 2011 року та листопад 2011 року та визнання нереальності здійснення господарських операцій ПТ «Ломбард «Розман і компанії» із підприємствами ТОВ «Ей.Бі. Комюнікейшинз», ТОВ «Ед'Хорс», ТОВ «Азбрук трейд»; визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001802202 від 08.11.2013 р. - повністю; визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001812202 від 08.11.2013 р. - в частині донарахування зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 554 790 грн. та штрафних санкцій у розмірі 638 697,50 грн.; в решті позовних вимог відмовлено; вирішено питання про судові витрати.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2014 р. постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.12.2013 р. - скасовано, прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001812202 від 08.11.2013 р. в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2 554 789,40 грн. основного платежу та 638 697,35 грн. штрафних (фінансових) санкцій; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, сторони у справі звернулись до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами.

Так, позивач у своїй касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2014 р. та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.12.2013 р.

У свою чергу, відповідач, в касаційній скарзі просив змінити постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2014 р. відмовивши повністю у задоволенні позову, посилаючись при цьому на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права в частині задоволених позовних вимог.

Крім того надав до суду письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача від 19.06.2014 р. за вх.№ 10540, в яких проти доводів касаційної скарги позивача заперечував.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційних скарг, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а в задоволені касаційної скарги відповідачу слід відмовити з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 09.09.2013 р. по 18.10.2013 р., на підставі наказів від 28.08.2013 р. № 348, від 07.10.2013 р. № 579, направлень від 09.09.2013 р. № 268/22-02П, № 266/22-02П, № 267/22-02П та від 30.09.2013 р. № 397/22-02П, № 398/22-02П, згідно із абзацами 1, 2 підпункту 72.1.2 пункту 75.1 статті 75, статями 77, 81, пунктом 82.1 статті 82 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка на ІІІ квартал 2013 року проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, посадовими особами ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена виїзна планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ПТ «Ломбард «Ромзан і компанії» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 р. по 30.06.2013 р., за результатами якої складено акт від 25.10.2013 р. № 259/22-02-08/35289903 та зроблено висновок про порушення позивачем, зокрема, вимог: - пункту 180.1 статті 180, статті 181, пункту 183.1 статті 183, пункту 185.1 статті 185, пункту 186.1 статті 186, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2 651 503,95 грн., у тому числі за липень 2011 року в сумі 809 110,80 грн., серпень 2011 року в сумі 583 178,40 грн., вересень 2011 року в сумі 141 067,40 грн., жовтень 2011 року в сумі 468 517 грн., листопад 2011 року в сумі 552 915,80 грн., грудень 2011 року в сумі 96 714,60 грн.; - підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, підпункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 814 356 грн. а саме по періодам: за ІІІ квартал 2011 року у сумі 664 275 грн., за IV квартал 2011 року на суму 104 961 грн., за І квартал 2012 року у сумі 45 120 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 08.11.2013 р. винесені податкові повідомлення-рішення: № 0001802202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 825 636 грн., у тому числі 814 356 грн. - за основним платежем та 11 280 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0001812202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 3 314 380 грн., у тому числі 2 651 504 грн. - за основним платежем та 662 876 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Як убачається з висновків судів попередніх інстанцій фактичною обставиною для винесення податкового повідомлення-рішення від 08.11.2013 р. № 0001802202 стали висновки податкового органу про безпідставне формування позивачем валових витрат за результатами господарських операцій по правочинам з придбання у ТОВ «Ей.Бі. Комюнікейшинз», ТОВ «Ед'Хорс» та ТОВ «Азбрук трейд» послуг, які, за твердженням відповідача, не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними.

Скасовуючи постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.12.2013 р. в частині щодо задоволення позовних вимог про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення № 0001802202 від 08.11.2013 р., та відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, суд апеляційної інстанції виходив з того, що висновки податкового органу викладені в акті перевірки про безпідставне віднесення позивачем до валових витрат коштів сплачених контрагентам: ТОВ «Ей.Бі. Комюнікейшинз», ТОВ «Ед'Хорс» та ТОВ «Азбрук трейд» є обґрунтованими, а тому вказане оскаржуване податкове повідомлення-рішення не підлягає скасуванню.

Колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись з такою позицією суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з абзацом 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Із зазначених правових норм вбачається, що валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, у перевіреному податковим органом періоді позивачем в межах своєї господарської діяльності було укладено ряд правочинів щодо придбання послуг із контрагентам: ТОВ «Ей.Бі. Комюнікейшинз», ТОВ «Ед'Хорс» та ТОВ «Азбрук трейд».

Так, 04.01.2012 р. між позивачем (Замовник) та ТОВ «Ей.Бі. Комюнікейшинз» (Виконавець) було укладено договір № Z040112, згідно умов якого Виконавець за замовленням Замовника зобов'язується надати маркетингові послуги. Вартість послуг за цим договором складає 257 826,60 грн., в тому числі 42 971,10 грн. - розмір податку на додану вартість.

За результатами виконання умов вказаного договору сторонами підписані та складені акти здачі-прийняття робіт (послуг) від 29.02.2012 р. за № ОУ-0000002 на суму 108 000 грн. (без податку на додану вартість) та від 31.01.2012 р. за № ОУ-0000001 на суму 149 826,60 грн. (без податку на додану вартість).

Здійснення оплати вказаних послу підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень від 24.01.2012 р. на суму 60 000 грн., від 25.01.2012 р. на суму 60 000 грн., від 26.01.2012 р. на суму 29 826,60 грн., від 13.02.2012 р. на суму 54 000 грн. та від 14.02.2012 р. на суму 54 000 грн.

Також в матеріалах справи наявні копії звітів (зразків маркетингових послуг) у яких відображений результат, який був предметом договору, а саме розробка маркетингової стратегії, яка включає в себе мету, план, завдання, аналітику, які зокрема включають в себе ребрендинг компанії (підхід до зміни оформлення відділень Замовника, зміни візуалізації та ін.), рестайлінг сайту Замовника, шляхи підсилення рекламної підтримки відділень замовника, які повинні були призвести до утримання попередніх фінансових показників та підвищення фінансових показників у майбутньому.

По договорах укладеним ПТ «Ломбард «Розман і компанії» (Замовник) з ТОВ «Ед'Хорс» (Виконавець) № EZ150811 від 15.08.2011 р. на виконання робіт/послуг у сфері розробки та втілення маркетингової стратегії та реклами та № EZ11111 від 11.11.2011 р. про надання послуг, позивач отримав від Виконавця послуги анкетування, проведення акції таємний клієнт, дослідження ринку ломбардного бізнесу, методи активності в ломбардному бізнесі.

Надання даних послуг підтверджується наявними в матеріалах справи копіями вказаних договорів, додатків до договорів, актами здачі-приймання робіт (послуг): від 30.09.2011 р. за № ОУ-0000069, від 31.10.2011 р. за № ОУ-0000081, від 30.11.2011 р. за № ОУ-0000099, від 30.12.2011 р. за № ОУ-00000109, від 18.11.2011 за № 0000092, від 30.12.2011 за № 00000110, платіжними дорученнями та копіями звітів.

Також позивачем було укладено договори з ТОВ «Азбрук трейд» № 2305-1К від 23.05.2011 р. про надання послуг з прибирання приміщення та № 2705-1П від 27.05.2011 р. про надання послуг з передпродажної підготовки ювелірних виробів.

Надання та відповідно отримання послуг підтверджується актами прийому-передачі наданих послуг, актами прийому-передачі ювелірних виробів копії яких містяться в матеріалах справи.

Таким чином, фактичне виконання сторонами вказаних договорів підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, які складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Позивач надав беззаперечні докази, які свідчать про товарність господарських операцій і про фактичне отримання приданих послуг.

Отже, встановлені обставини об'єктивно засвідчують правомірність віднесення відповідних сум до складу валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів, які складені на виконання умов викладених вище договірних відносин. Висновки ж податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності віднесення відповідних сум до складу валових витрат по взаєморозрахунках з вказаними у акті перевірки контрагентами за період, що перевірявся, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

Вищезазначені положення законодавства та обставини справи судом апеляційної інстанції до уваги прийняті не були. Натомість суд першої інстанції дійшов правомірного висновку скасувавши винесене ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві податкове повідомлення-рішення від 08.11.2013 р. № 0001802202.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 08.11.2013 р. № 0001812202, як слідує акту перевірки від 25.10.2013 р. № 259/22-02-08/35289903, стали висновки перевіряючих про порушення позивачем пункту 180.1 статті 180, пункту 183.1 статті 183, пункту 185.1 статті 185, пункту 186.1 статті 186, пункту 187.1 статті 187 та пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України в результаті здійснення ПТ «Ломбард «Розман і компанії» у період з липня 2011 року по грудень 2011 року операцій з реалізації предметів застави фізичним особам.

Частково задовольняючи вимоги позивача щодо визнання протиправним і скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення, в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 554 789,40 грн. основного платежу та 638 697,35 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, з чим погоджується колегія суддів касаційної інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів.

Так, під час судового розгляду даної справи було встановлено, що позивачем не заперечується факт допущення порушення податкового законодавства, що потягло за собою винесення спірного податкового повідомлення-рішення № 0001812202 від 08.11.2013 р., однак позивач в обґрунтування своїх позовних вимог в цій частині вказує на недопустимість притягнення особи до відповідальності за одне й теж порушення двічі.

Згідно висновків акту перевірки № 259/22-02-08/35289903 від 25.10.2013 р., донарахування податку на додану вартість за вказане вище порушення було здійснено за період з липня 2011 року по грудень 2011 року включно, а саме: - за липень 2011 року в сумі 809 110,80 грн.; - за серпень 2011 року в сумі 583 178,40 грн.; - за вересень 2011 року в сумі 141 067,40 грн.; - за жовтень 2011 року в сумі 468 517 грн.; - за листопад 2011 року в сумі 552 915,80 грн.; - за грудень 2011 року в сумі 96 714,60 грн.

Разом з тим, як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, ДПІ у Святошинському районі м. Києва було проведено позапланову виїзну перевірку ПТ «Ломбард «Розман і компанії» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.07.2011 р. по 30.11.2011 р., за наслідками якої складено акт від 15.12.2011 р. за № 69/22-025/35289903 та встановлено аналогічне допущення позивачем порушень пункту 180.1 статті 180, статті 181, пункту 183.1 статті 183, пункту 185.1 статті 185, пункту 186.1 статті 186, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України в результаті чого занижено зобов'язання з податку на додану вартість, у зв'язку із чим податковим органом від 23.11.2011 р. було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000892200, яким збільшено позивачу зобов'язання з податку на додану вартість в тому числі накладено штрафні санкції.

У свою чергу, позивачем у повному обсязі були сплачені всі нараховані податковим повідомленням-рішенням № 0000892200 від 23.11.2011 р. грошові зобов'язання з податку на додану вартість.

Податковим органом вище зазначені обставини не заперечуються.

Таким чином, виходячи з встановлених фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що податкове повідомлення-рішення № 0001812202 від 08.11.2013 р. в частині донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 96 714,60 грн. за грудень 2011 року, та відповідно нараховані у зв'язку із цим штрафні санкції - скасуванню не підлягають.

Щодо вимог позивача про визнання протиправними дій ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві по формуванню в акті перевірки висновків про заниження податку на додану вартість за липень-грудень 2011 року та визнання нереальності здійснення господарських операцій ПТ «Ломбард «Ромзан і компанії» із ТОВ «Ей.Бі. Комюнікейшинз», ТОВ «Ед'Хорс» та ТОВ «Азбрук трейд», колегія суддів касаційної інстанції погоджується з позицією суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010 р. № 984, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 р. за № 34/18772.

Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно абзацу четвертого пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

З наведеного вбачається, що акт перевірки є носієм доказової інформації, яка в подальшому має використовуватися контролюючим органом для прийняття рішення щодо визначення платникові податків грошових зобов'язань. При цьому акт складається посадовими особами контролюючого органу і не містить волевиявлення самого органу щодо виявлених посадовими особами фактів.

Крім того, висновки акту перевірки не є остаточними, оскільки платник податків вправі надати свої заперечення до відповідного акту, що можуть бути в подальшому враховані контролюючим органом під час вирішення питання про здійснення нарахування грошових зобов'язань за результатами перевірки. Висновки ж посадових осіб, зазначені в акті перевірки, є лише думкою цих осіб щодо поведінки платника податків. Питання щодо визначення грошового зобов'язання платників податків за результатами перевірок, відповідно до статті 58 Податкового кодексу України, вирішує контролюючий орган, а не посадові особи, що здійснювали перевірку.

Згідно з пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником).

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що ані акт перевірки, ані дії посадових осіб із включення до такого акту певних висновків не породжують правових наслідків для платника податків, тобто не змінюють стану його суб'єктивних прав та не створюють жодних додаткових обов'язків для платника податків, тобто не порушують права платника податків.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних в частині визнання неправомірними дій ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо формування висновків акта перевірки від 25.10.2013 р. № 259/22-02-08/35289903, та про задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення № 0001812202 від 08.11.2013 р. в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2 554 789,40 грн. основного платежу та 638 697,35 грн. штрафних (фінансових) санкцій. В частині відмови у задоволенні позовних про скасування податкового повідомлення-рішення від 08.11.2013 р. № 0001802202 винесеного ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, висновки суду апеляційної інстанції є помилковими.

Відповідно до статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим лише в частині.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 225, 229, 230, 232, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, касаційну скаргу повного товариства «Ломбард «Ромзан і компанії» задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2014 р. у справі № 826/18536/13-а в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.11.2013 р. № 0001802202 - скасувати, та залишити в силі, у цій частині позовних вимог, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.12.2013 р.

В решті постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2014 р. у справі № 826/18536/13-а - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) М.І. Костенко