Ухвала суду № 39834249, 16.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" липня 2014 р. м. Київ К/800/19002/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І. при секретарі судового засідання Лисюк І.О.

за участю представників сторін:позивача- Гарбуз Л.І.,Химченко В.О., Діденко Т.Г.,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28.01.2014 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.03.2014 р.

у справі № 805/17080/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Біохім Груп»

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Біохім Груп» (далі - позивач, ТОВ «Біохім Груп») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - відповідач, ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька), в якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.10.2013 р. № 0003862201.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28.01.2014 р., яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.03.2014 р., адміністративний позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька № 0003862201 від 23.10.2013 р. в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3 466 938,20 грн.; вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28.01.2014 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.03.2014 р. в частині задоволення позовних вимог і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В судове засідання 16.07.2014 р. представник відповідача не з'явився, про час та місце слухання справи належним чином повідомлений про що свідчить почтове повідомлення № 0102913403204.

Позивач у письмових запереченнях та в судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив суд касаційну скаргу податкового органу залишити без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 27.05.2013 р. по 21.06.2013 р., на підставі направлень від 24.05.2013 р. № 488, № 489, № 490, № 491, № 492, № 493, № 494, № 495, від 27.05.2013 р. № 496, посадовими особами ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька та ДПС у Донецькій області, згідно із пунктом 75.1 статті 75, пунктом 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання та відповідно до наказу від 08.05.2013 р. № 387, була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Біохім Груп» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт від 02.07.2013 р. № 2/22-01/37134807 та зроблено висновок про порушення позивачем, зокрема, вимог пункту 188.1 статті 188, пункту 198.3 статті 198, пунктів 199.1, 199.3 статті 199, пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 2 315 315 грн.

На вказаний акт перевірки позивачем до податкового органу були подані письмові заперечення, за результатами розгляду яких, відповідно до письмової відповіді від 06.08.2013 р. № 3854/10/05-62-22-01, відповідач дійшов висновку викласти висновки акту перевірки від 02.07.2013 р. № 2/22-01/37134807 щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема пункт другий, у наступній редакції: «п. 188.1 ст. 188, п. 198.3 ст. 198, п. 199.1, п. 199.3 ст. 199, п. 200.1, 200.2 статті 200, п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 2 427 839,86 грн., у тому числі за липень 2012 року у сумі 92 542 грн., за серпень 2012 року у сумі 726 188 грн., за вересень 2012 року у сумі 120 628 грн., за жовтень 2012 року у сумі 34 264 грн., за листопад 2012 року у сумі 153 961 грн., за грудень 2012 року у сумі 1 300 256,86 грн.».

Так, на підставі акту перевірки відповідачем 09.08.2013 р. винесено податкове повідомлення-рішення № 001921601, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 3 641 760 грн., з яких 2 427 840 грн. - за основним платежем та 1 213 920 грн. - штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Позивач, не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням звернувся зі скаргою від 21.08.2013 р. до ГУ Міндоходів у Донецькій області. Рішенням ГУ Міндоходів у Донецькій області від 17.10.2013 р. № 4389/10/05-99-10-05-12-1 податкове повідомлення-рішення № 001921601 від 09.08.2013 р. скасовано в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 103 049 грн. - за основним платежем та на 51 524,50 грн. - штрафними санкціями, в іншій частині оскаржуване податкове повідомлення-рішення було залишено без змін.

З урахуванням рішення ГУ Міндоходів у Донецькій області та на підставі акта перевірки № 2/22-01/37134807 від 02.07.2013 р., відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 23.10.2013 р. № 0003862201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальну розмірі 3 487 186,50 грн., в тому числі 2 324 791 грн. - за основним платежем та 1 162 395,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням від 23.10.2013 р. № 0003862201 та рішенням ГУ Міндоходів у Донецькій області від 17.10.2013 р. № 4389/10/05-99-10-05-12-1 про результати розгляду скарги позивача від 21.08.2013 р. позивач подав скаргу до Міністерства доходів і зборів України, за результатами розгляду якої Міністерством доходів і зборів України було прийнято рішення від 18.11.2013 р. № 15504/6/99-99-10-01-15 яким у задоволенні скарги позивачу було відмовлено, та спірне податкове повідомлення-рішення № 0003862201 від 23.10.2013 р. було залишено без змін.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та частково задовольняючи позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0003862201 в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3 466 938,20 грн., з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Як вбачається з акту перевірки податковим органом встановлено заниження позивачем у перевіряємому періоді податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 477 848 грн., в тому числі у листопаді 2012 року на суму 122 951 грн., у грудні 2012 на суму 354 897 грн. та відповідно бази оподаткування податком на додану вартість за рахунок заниження ціни реалізації над сумою фактичних витрат підприємства пов'язаних з виробництвом біопалива у IV кварталі 2012 року на загальну суму 2 389 240 грн., в тому числі у листопаді 2012 року на суму 614 757 грн., в грудні 2012 року на 1 774 483 грн., у зв'язку з порушенням позивачем, за твердженнями відповідача, вимог пункту 188.1 статті 188 Податкового Кодексу України.

Так, згідно пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Відповідно до частини першої статті 44 Господарського кодексу України, підприємництво здійснюється на основі самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.

Згідно статті 189 Господарського кодексу України: - ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування; - суб'єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.

Відповідно до статті 190 Господарського кодексу України: - вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни; - вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.

Таким чином, оскільки на даний вид продукції законодавством не встановлені регульовані ціни, то відповідно до зазначеного вище сторони договору не обмежені у праві самостійного визначення ціні на готову продукцію, а отже судами попередніх інстанцій встановлено вірно, що позивач у перевіряємому періоді здійснював реалізацію готової продукції за звичайними цінами, що склалися на ринку готової продукції.

Крім того, діючим законодавством не заборонено реалізація продукції за цінами нижче фактичних витрат підприємства і це не є порушенням законодавства, то немає жодних порушень податкового законодавства з боку підприємства, які би призвели до порушення підприємством пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, у вигляді заниження позивачем у перевіряємому періоді податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 477 848 грн., та відповідно бази оподаткування податком на додану вартість за рахунок заниження ціни реалізації над сумою фактичних витрат підприємства пов'язаних з виробництвом біопалива, та відповідно висновки податкового органу зроблені ним у акті перевірки з цього приводу є цілком незаконними та необґрунтованими.

Також, підставою для визначення позивачу спірного податкового зобов'язання з податку на подану вартість, слугували твердження перевіряючих про завищення ТОВ «Біохім Груп» податкового кредиту на суму 1 833 150 грн., у тому числі за квітень 2012 року на суму 17 813 грн., за травень 2012 року на суму 28 768 грн., за червень 2012 року на суму 17 043 грн., за липень 2012 року на суму 24 601 грн., за серпень 2012 року на суму 821 780 грн., за вересень 2012 року на суму 25 036 грн., за жовтень 2012 року на суму 34 264 грн., за листопад 2012 року на суму 31 010 грн., за грудень 2012 року на суму 832 835 грн., що призвело, на думку відповідача, до порушення пункту 198.3 статті 198, пунктів 199.1, 199.3 статті 199, пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України.

Встановлені перевіркою порушення наведені у пункті 3.2.2 акту перевірки, у вигляді не відображення позивачем утворених в процесі виробництва (господарської діяльності) готової продукції безповоротних відходів у його бухгалтерському та податковому обліку у кількості 750 тон, вартість яких відповідач безпідставно та необґрунтовано визначив самостійно, при тому, що податковий орган не перевіряв 209 рахунок на якому вони обліковуються, та вони (відходи) втратили свої споживчі властивості, мають нульову вартість та цілком були утилізовані за договором з КП «Біосфера -Донецьк» від 12.12.2011 р. № 01/012, які на думку податкового органу не використовувалися у господарської діяльності підприємства, що в порушення пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України призвело до завищення податкового кредиту у перевіряємому періоді на загальну суму 214 761 грн., в том числі за квітень 2012 року на суму 17 813 грн., за травень 2012 року на суму 28 768 грн., за червень 2012 року на суму 17 043 грн., за липень 2012 року на суму 24 601 грн., за серпень 2012 року на суму 16 017 грн., за вересень 2012 року на суму 25 036 грн., за жовтень 2012 року на суму 34 264 грн., за листопад 2012 року на суму 31 010 грн., за грудень 2012 року на суму 20 209грн.

Крім того, позивач вказав те не заперечував, що він дійсно в порушення пунктів 199.1, 199.2, 199.3, 199.4 статті 199 Податкового кодексу України не здійснював пропорційне віднесення сум податку з податку на додану вартість до податкового кредиту у перевірямому періоду, однак, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, це призвело до загального завищення податкового кредиту у період, що перевірявся не на суму у розмірі 1 618 389 грн., як визначає податковий орган, а лише на суму у розмірі 16 518,66 грн., в тому числі за серпень 2012 року на суму 6 709,03 грн., за грудень 2012 року на суму 9 809,63 грн., та відповідно до заниження податку на додану вартість на зазначену суму 16 518,66 грн.

Податковий орган, як вбачається з матеріалів справи, посилається на порушення позивачем пунктів 199.1, 199.3, 199.4 статті 199 Податкового кодексу України, у зв'язку з тим, що позивач за договором № БВ 446 від 13.08.2012 р. з ТОВ ТБ «Гірнично-шахтне обладнання» придбало прості векселі: АА 1621867 від 12.04.2011 р., емітент ТОВ «ХЛГЗ-плюс», номіналом 5 000 000 грн., строк платежу 12.04.2021 р.; АА 1621887 від 12.04.2011 р. емітент - ТОВ «ХЛГЗ-плюс», номіналом 5 000 000 грн., строк платежу 12.04.2021 р, які придбались та продавалися підприємством у серпні 2012 року за номінальною вартістю і відповідно до підпункту 196.1.1 пункту 196.1 статті 196 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування з податку на додану вартість та не здійснювало пропорційне віднесення сум податку з податку на додану вартість до податкового кредиту в порядку передбаченому пунктом 199.1 статті 199 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за перевіряемий період на загальну суму в розмірі 1 618 389 грн., в тому числі за серпень 2012 року на суму 805 763 грн., за грудень 2012 року на суму 812 626 грн., та відповідно до заниження податку на додану вартість на зазначену суму.

У зв'язку з цим податковий орган у акті перевірки цілком правильно виходячи з обсягів оподаткованих та неоподаткованих операцій підприємства визначив їх відсоткове співвідношення у перевіряємому періоді, а саме: у серпні 2012 року: - обсяг оподаткованих операцій підприємства з податку на додану вартість склав 37,29%; - обсяг неоподаткованих операцій підприємства з податку на додану вартість склав 62,71%

Разом з цим, відповідач неправильно визначив розмір завищення податкового кредиту виходячи з вимог пунктів 199.1, 199.3, 199.4 статті 199 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України, у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях.

Згідно пункту 199.2 статті 199 Податкового кодексу України, частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях визначається у відсотках як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за цей же попередній календарний рік. Визначена у процентах величина застосовується протягом поточного календарного року.

Відповідно до пункту 199.3 статті 199 Податкового кодексу України, платники податку, у яких протягом попереднього календарного року були відсутні неоподатковувані операції, а такі неоподатковувані операції почали здійснюватися у звітному періоді, а також новостворені платники податку проводять у поточному календарному році розрахунок частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях на підставі розрахунку, визначеного за фактичними даними обсягів з постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій першого звітного податкового періоду, в якому задекларовані такі операції.

Розрахунок частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях подається до органу державної податкової служби одночасно з податковою декларацією звітного податкового періоду, в якому задекларовані такі оподатковувані та неоподатковувані операції.

Пунктом 199.4 статті 199 Податкового кодексу України, передбачено, що платник податку за підсумками календарного року здійснює перерахунок частки використання товарів/послуг та необоротних активів в оподатковуваних операціях виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій. У разі зняття з обліку платника податку, у тому числі за рішенням суду, перерахунок частки здійснюється виходячи з фактичних обсягів оподатковуваних та неоподатковуваних операцій, проведених з початку поточного року до дати зняття з обліку.

Перерахунок частки використання необоротних активів в оподатковуваних операціях здійснюється за підсумками одного, двох і трьох календарних років, що настають за роком, в якому вони почали використовуватися (введені в експлуатацію).

Таким чином, повинно здійснюватися пропорційне віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Так, судами попередніх інстанцій визначено, що загальний обсяг податкового зобов'язання, відображений підприємством у декларації з податку на додану вартість за серпень 2012 року склав 5 946 560 грн., сума податку на додану вартість - 1 189 312 грн. Загальний об'єм податкового кредиту з урахуванням корегування склав 6 424 520 грн., сума податку на додану вартість 1 284 904 грн.

У серпні 2012 року ТОВ «Біохім Груп», як вже раніше зазначалося придбало та продало прості імені векселя на суму 10 000 000 грн. Ця операція відповідно до пункту 196.1 статті 196 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування.

Відповідно до пунктів 199.1, 199.2, 199.3 статті 199 Податкового кодексу України судами попередніх інстанцій розраховано частку між оподаткованими та неоподаткованими операціями у відсотках, а саме: - обсяг оподаткованих операцій підприємства - 5 946 560 грн. - 37,29%; - обсяг неоподаткованих операцій підприємства - 10 000 000 грн. - 62,71%. Загалом - 15 946 560 грн. складає 100%.

Для визначення частки використання сплаченого (нарахованого) податку на придбання необхідно виходити з аналізу податкового кредиту, відображеного у декларації з податку на додану вартість за серпень 2012 року і відповідно, в реєстрі отриманих податкових накладних, з яких вбачається, що із загального об'єму придбання (сировина, послуги, товарно-матеріальні цінності) на 6 424 519,35 грн. (без податку на додану вартість), придбано безпосередньо для виробництва біопалива, тобто використання тільки в оподаткованих операціях, складає: сировина - оподаткований обіг 5 400 538 грн., сума податку на додану вартість 1 080 107,60 грн., 84,06% до загального обігу за місяць; послуги, товарно-матеріальні цінності - оподаткований обіг 970 488,85 грн., сума податку на додану вартість 194 097,77 грн., 15,11 % до загального обігу за місяць; загалом оподаткований обіг - 6 371 026,85 грн., сума податку на додану вартість 1 274 205,37 грн., 99,17 % до загального обігу за місяць. Придбання послуг, товарно-матеріальних цінностей, які частково використовуються і в оподаткованих і в неоподаткованих операціях, складає: послуги, товарно-матеріальні цінності - оподаткований обіг 53 492,50 грн., сума податку на додану вартість 10 698,50 грн., 0,83 % до загального обігу за місяць; загалом - оподаткований обіг 6 424 519,35 грн., сума податку на додану вартість 1 284 903,87 грн., 100 % до загального обігу за місяць.

До зазначених послуг відносяться оренда офісу, послуги телекомунікації, канцтовари, тощо. Виписка з реєстру отриманих податкових накладних з коментарями наявні в матеріалах справи.

Отже, оборот 53 492,50 грн. * 62,7% = 33 545,15 грн. відповідно податок на додану вартість дорівнює 6 709,03 грн., в результаті зменшується податковий кредит за серпень 2012 року на 6 709,03 грн.

Таким чином, виходячи з наведеного та з урахуванням вимог пунктів 199.1, 199.3, 199.4 статті 199 Податкового кодексу України позивач збільшив податковий кредит за серпень 2012 року не на суму 805 763 грн., як визначено у акті перевірки, а на суму 6 709,03 грн.

Загальний обсяг реалізації, відповідно декларацій з податку на додану вартість за серпень-грудень 2012 року склав 42 978 607 грн., об'єм неоподаткованих операцій з податку на додану вартість за серпень-грудень 2012 року склав 10 000 148 грн., в тому числі 148 грн. - реалізація кольорових металів, до якої пункт 199.6 статті 199 Податкового кодексу України не застосовується.

Відповідно до встановлених вимог законодавства судами попередніх інстанцій розраховано й частку використання між оподаткованим та неоподаткованими операціями за період серпень-грудень 2012 року, та встановлено, що підприємство збільшило податковий кредит за грудень 2012 року не на суму 812 626 грн., як визначено у акті перевірки, а на суму 9 809,63 грн.

Виходячи з вище наведеного вбачається, що позивач не здійснював пропорційне віднесення сум з податку на додану вартість до податкового кредиту, що призвело до порушення пунктів 199.1, 199.2, 199.3, 199.4 статті 199 Податкового кодексу України. Однак це призвело до загального завищення податкового кредиту у перевірямому періоді не на суму в розмірі 1 618 389 грн., як зазначено податковим органом, а на суму 16 518,66 грн., та відповідно до заниження на зазначену суму податку на додану вартість.

При цьому, відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Разом з цим, як вбачається з оскаржуваного податкового повідомлення-рішення податковий орган в порушення вказаної вище норми, неправомірно визначає розмір штрафних санкцій виходячи із розрахунку не 25%, а 50%.

Беручи до уваги вищезазначені правові норми, встановлені фактичні обставини справи та з урахуванням вимог частини третьої статті 2, частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28.01.2014 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.03.2014 р. у справі № 805/17080/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) М.І. КостенкоЗ оригіналом згідно