Ухвала суду № 39834046, 03.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2014 року м. Київ К/9991/72926/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області в особі Нетішинського відділення на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.04.2011 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.10.2011

у справі № 2а/2270/2226/11/7

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю інженерно виробниче

підприємство „Відеотехсервіс-Тест"

до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької

області в особі Нетішинського відділення

про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю інженерно виробниче підприємство „Відеотехсервіс-Тест" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області в особі Нетішинського відділення (правонаступник - Славутська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області) про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень: № 0000042300 від 26.01.2011; № 0000012300 від 26.01.2011.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.04.2011 позовні вимоги задоволено частково, скасовано повністю податкове повідомлення-рішення № 0000012300 від 26.01.2011 та №0000042300 від 26.01.2011, за основним платежем на суму 68223 грн., штрафними (фінансовими) санкціями 17055, 5 грн. в решті позовних вимог відмовити.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.10.2011 постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.06.2011 скасовано в частині задоволення позовних вимог про часткове скасування податкового повідомлення - рішення №0000042300 від 26.01.2011, за основним платежем на суму 68223 грн., штрафними (фінансовими) санкціями 17055, 5 грн., в цій частині прийнято нове рішення, яким позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000042300 від 26.01.2011 задоволено у повному обсязі, в іншій частині постанову залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку позивача та складено акт № 17/23/31157656 від 11.01.2011.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення: № 0000012300 від 26.01.2011, яким визначено позивачу податкове зобов'язання по податку на додану вартість 9982 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 2496 грн.; №0000042300 від 26.01.2011, яким визначено позивачу податкове зобов'язання по податку на прибуток підприємств 72117 грн. та 18029 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5, пп.8.7.1 п. 8.7 ст. 8, п.5. 9 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість".

Відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Таким чином, податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарно-матеріальних цінностей веде виключно відносно тих товарно-матеріальних цінностей, які відносяться до валових витрат.

Згідно з п. 1. ст. 3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачем для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Підпунктом 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону, якщо у наступних податкових періодах покупець погашає суму визнаної заборгованості або її частину (самостійно або за процедурою примусового стягнення), такий покупець збільшує валові витрати на суму такої заборгованості (її частини) за наслідками податкового періоду, на який припадає таке погашення.

Відповідно до пп. 12.1.4 п. 12.1 ст. 12 Закону встановлено, що повідомлення про збільшення валових витрат або валового доходу, з посиланням на відповідні положення підпунктів 12.1.1 та 12.1.2 цього пункту, платник податку - продавець надає податковому органу разом з декларацією за звітний період. Однак, стосовно покупця вказаний Закон такої вимоги не встановлює.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про задоволення позову, оскільки податкова інспекція незаконно нарахувала позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток, в зв'язку з відсутністю законних підстав вимагати проводити коригування валових витрат з урахуванням Додаткової угоди від 27.08.2009 до договору №04\177 від 06.07.2009.

Стосовно Висновок про завищення позивачем валових витрат на суму 49910 грн. вартості готельних послуг.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" N 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судами попередніх інстанцій встановлено факт проживання працівників позивача у м. Енергодар (Запорізька АЕС), що підтверджується бухгалтерськими документами позивача і готелю Запорізької АЕС.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області в особі Нетішинського відділення на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.04.2011 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.10.2011 у справі № 2а/2270/2226/11/7 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області в особі Нетішинського відділення відхилити.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.04.2011 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.10.2011 у справі № 2а/2270/2226/11/7 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко