Ухвала суду № 39833969, 03.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2014 року м. Київ К/9991/80154/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 09.06.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2011

у справі № 2а/1770/1543/11

за позовом Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль"

до Державної податкової інспекції у м. Рівне

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль" звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне про скасування податкового повідомлення - рішення № 0002071742/0/17-123 від 26.11.20010.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 09.06.2011 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2011 постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 09.06.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 30.06.2010 та складено акт № 1876/22-513/13983837 від 18.11.2010.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення № 0002071742/0 від 26.11.2010, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем "податок з доходів фізичних осіб" всього 217005, 99 грн., у тому числі за основним платежем 72335, 33 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 144670, 66 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 1.15, п.1.3 ст. 1, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 4.2.6 п. 4.2 ст. 4, п. 7.2 ст. 7, пп. 8.1.1, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, пп. 11.2.2 п. 11.2 ст. 11, пп. "а" п. 17.2 ст. 17, пп. "а" п.19.2 ст. 19, пп. "а" пп. 20.3.1, пп. 20.3.2 п.20.3 ст. 20 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб", не утриманий і не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 72335,33 грн., в тому числі за 2009 рік - 72323,83 грн., за 2010 рік -11,50 грн.

Рівненською обласною дирекція „Райффайзен Банк Аваль" самостійно нарахувала податок з доходів фізичних осіб при оподаткуванні операції з відчуження (продажу) нежитлових приміщень та перерахувала до бюджету платіжним дорученням № 2982 від 30.06.2010 року на суму 8818,1 7грн.

Дану операцію відображено Рівненською обласною дирекцією „Райффайзен Банк Аваль" в податковому розрахунку по формі 1ДФ за II кв. 2010 року.

Відповідно до п. 1.15 ст. 1 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" податковий агент - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи нерезидент або його представництво, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Згідно з пп. 19.2 ст. 19 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок; надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. У разі коли зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачує такі доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подається або подається стосовно платників податку, які фактично отримали такі доходи. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не припускається.

При цьому в силу вимог підпункту 16.3.5 пункту 16.3 статті 16, пункту 20.2 статті 20 Закону відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного місцевого бюджету несе юридична особа або її уповноважений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

Фінансово відповідальними за порушення норм цього Закону при порушенні правил нарахування, утримання та сплати до бюджету податку з доходів платника податку, що здійснюються особами, визначеними цим Законом податковими агентами - є такі особи.

Відповідно до ст. 33 Закону України „Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Внаслідок укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя відбулось погашення кредитної заборгованості перед банком позичальника ПП „Фарт-Сервіс". Фізична особа - іпотекодавець будь-яких коштів, майна, інших активів від зазначених правовідносин не одержав, нарахування таких на його користь не відбулося.

Відповідно до п. 11.3 ст. 11 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб", податковим агентом при здійсненні операцій з відчуження об'єктів нерухомого майна, в порядку, передбаченому в статті 11 цього Закону, є нотаріус, який посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна та документа про сплату податку сторонами договору.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що позивач в даному випадку не є податковим агентом в спірних правовідносинах.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 09.06.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2011 у справі № 2а/1770/1543/11 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне відхилити.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 09.06.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2011 у справі № 2а/1770/1543/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко