Ухвала суду № 39833959, 03.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" липня 2014 р. м. Київ К/9991/76639/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Волошин В.М.

за участю представників згідно журналу судового засідання від 03.07.2014 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.08.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2012

у справі № 2а-1670/5269/12

за позовом Публічного акціонерного товариства „Полтавський алмазний

інструмент"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Державної податкової

служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -

рішення

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „Полтавський алмазний інструмент" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Державної податкової служби (правонаступник - Державна податкова інспекція у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0002222305 від 21.02.2012.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.08.2012 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2012 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.08.2012 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань законності декларування залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за листопад 2011 року та складено акт № 565/23-8/33804724 від 06.02.2012.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002222305 від 21.02.2012, яким зменшено позивачу розмір від'ємного значення суми по податку на додану вартість на суму 925315 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за листопад 2011 року на 925315 грн.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.3 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то за приписами п. 200.4 ст. 200 ПК України:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного

бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, право на отримання бюджетного відшкодування виникає не раніш виникнення від'ємного значення податку за результатами обрахування різниці між значеннями податкових зобов'язань та податкового кредиту звітного податкового періоду.

За листопад 2011 року позивачем задекларовано залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, (рядок 24) в сумі 1048111 грн.

Вказаний залишок сформований за рахунок від'ємних значень, які виникли у терміни понад 1095 днів до граничного терміну подання податкової декларації по податку на додану вартість за листопад 2011 року, а саме: листопад 2005 року 901311 грн., жовтень 2008 року 24004 грн.

Відповідно до п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Тобто, вказана норма регулює термін подання заяв про повернення надміру сплачених грошових коштів або про їх відшкодування, а не порядок розрахунку залишку сум від'ємного значення попередніх податкових періодів.

Пункт 102.5 статті 102 Податкового кодексу України не регламентує обмежень в часі щодо можливості віднесення платниками податків від'ємного значення до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у зв'язку з чим положення строків давності, визначені даним пунктом Податкового кодексу України, не можуть бути застосовані до сум від'ємного значення, задекларованих позивачем в податковій декларації по податку на додану вартість.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що твердження відповідача щодо спливу терміну давності по сумі від'ємного значення не відповідають нормам податкового законодавства.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.08.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2012 у справі № 2а-1670/5269/12 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.08.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2012 у справі № 2а-1670/5269/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко