Ухвала суду № 39833948, 02.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2014 року м. Київ К/800/42057/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - Індустріальна ОДПІ)

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2013

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013

у справі № 820/1468/13-а

за позовом приватного акціонерного товариства "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" (далі - Товариство)

до Індустріальної МДПІ

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2013, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013, позов задоволено; скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.09.2012 № 0001351510.

У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що відповідач незаконно застосував податковий штраф за несвоєчасну сплату податкового боргу Товариства, який є погашеним.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішеннями попередніх судових інстанцій, Індустріальна ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові акти і відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що у зв'язку із спрямуванням сплачених позивачем коштів на погашення податкового боргу за минулі звітні періоди в порядку пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України позивачеві було цілком правомірно нараховано оспорювану суму штрафу за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням такого.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, податковою інспекцією було проведено камеральну перевірку податкової звітності Товариства з податку на прибуток, оформлену актом від 14.09.2012 № 1955/15-14085922. За наслідками цієї перевірки Індустріальною ОПДІ було прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким позивача зобов'язано сплатити 42838,80 грн. штрафу за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з названого податку.

Судами також з'ясовано, що за податковим повідомленням-рішенням від 04.06.2008 № 0000622310/0 Товариству було донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 10 319 162,20 грн., яке було узгоджено за наслідками набрання законної сили постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2010 у справі № 2-а-6277/08/2070.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.08.2010 було порушено провадження у справі № Б-50/137-10 про банкрутство Товариства; втім податкова інспекція у встановлений законом строк не заявила конкурсні кредиторські вимоги у вказаній сумі.

Згідно з пунктом 7.8 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» з моменту прийняття ухвали судом про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок сплати податкового зобов'язання або погашення податкового боргу такого платника податків, зазначених у заяві, яка подається до суду, визначається згідно з нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», без застосування норм цього Закону.

У наведеній нормі йдеться про податковий борг, який виник до моменту порушення справи про банкрутство, як це випливає з системного аналізу статті 7, пункту 15 статті 11, статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Отже, норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не регулюють питання погашення зобов'язань або стягнення податкового боргу, які виникли до порушення провадження про банкрутство боржника та визнані господарським судом конкурсними вимогами.

Згідно з пунктом 15 статті 11 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно зі статтею 14 цього Закону.

Пунктом 2 вказаної статті передбачено, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів.

Суди на підставі установлених ними обставин справи дійшли об'єктивного висновку про належність податкового боргу з податку на прибуток у вказаній сумі до категорії конкурсних вимог, позаяк обов'язок зі сплати податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 10 319 162,20 грн. виник у позивача 05.03.2010 (тобто до моменту порушення провадження у справі про банкрутство Товариства); з огляду ж на неподання податковим органом, як кредитором, заяви з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство, суди обґрунтовано зробили висновок про те, що зазначений борг вважається погашеним.

А відтак у податкового органу були відсутні підстави для спрямування сплачених позивачем до бюджету у серпні 2012 року коштів на погашення зазначеного податкового боргу та, відповідно, для застосування до Товариства штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань.

З урахуванням викладеного суди цілком об'єктивно задовольнили позов, скасувавши оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Оскільки у розглядуваній справі норми матеріального права було правильно застосовано судами, а їх висновки відповідають установленим у справі обставинам та наявним у ній доказам, то підстави для скасування оскаржуваних судових актів відсутні.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області відхилити,

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 у справі № 820/1468/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько