ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 липня 2014 року Справа № 904/9140/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Судді:Могил С.К. (доповідач), Вовк І.В., Харченко В.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Посейдон" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.04.2014 у справі № 904/9140/13 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Посейдон"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Строй-Експрес" простягнення 351 654, 57 грн., за участю представників:позивача:Трофименко В.В., Якименко А.Д.,відповідача:не з'явились,
В С Т А Н О В И В :
У листопаді 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Посейдон" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Строй-Експрес" про стягнення 351 654, 57 грн., з яких: 293 932, 03 грн. основного боргу, 22 591, 62 грн. пені, 10 875, 49 грн. інфляційних втрат, 24 255, 43 грн. 3% річних за договором № 03-26/04/10 від 26.05.2010.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх обов'язків з оплати вартості виконаних робіт за договором.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.2014 позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з відповідача на користь позивача 293 932, 03 грн. основного боргу, 22 591, 62 грн. пені, 10 875, 49 грн. інфляційних втрат, 24 255, 43 грн. 3% річних та 7 033, 10 грн. витрат з оплати судового збору.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.04.2014 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.2014 скасовано в частині стягнення 293 932, 03 грн. основного боргу, провадження в цій частині припинено, відмовлено у стягненні 22 591, 62 грн. пені, в решті рішення залишено без змін.
Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить її скасувати в частині припинення провадження за позовними вимогами про стягнення основного боргу, та залишити в силі у відповідній частині рішення місцевого господарського суду.
В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на неправильне застосування апеляційним господарським судом ст. ст. 601 та 602 Цивільного кодексу України.
Переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного господарського суду, а також рішення місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Як встановлено судами, 26.05.2010 відповідач (генпідрядник) та позивач (підрядник) уклали договір № 03-26/04/10, за умовами якого позивач зобов'язався виконати за завданням відповідача комплекс будівельних робіт з реконструкції об'єктів за адресою: м. Цюрупінськ, Херсонська область, вул. Промислова, 1, 15, а відповідач - забезпечити фінансування робіт та оплатити виконані підрядником роботи.
Відповідно до п. 3.3. договору, кінцеву суму за виконані роботи генпідрядник оплачує підряднику не пізніше 15-ти днів з моменту підписання акта виконаних робіт.
На виконання умов договору позивачем виконано роботи загальною вартістю 293 932, 03 грн., що підтверджується актами приймання виконаних робіт, підписаними сторонами без зауважень та скріпленими печатками підприємств.
Відповідач в порушення умов договору виконані роботи не оплатив, на час звернення до суду не сплатив позивачу заборгованість в сумі 293 932, 03 грн., натомість направив позивачу заяви про зарахування однорідних зустрічних вимог № 09 від 13.01.2014, в якій зазначив про існуючу заборгованість перед позивачем по договору у сумі 293 932,03 грн. та заборгованість позивача перед ним у загальній сумі 430 353,60 грн., з яких 200 000,00 грн. за договором № 19-04/10-П від 19.04.2010 та 230 353, 60 грн. - помилково перераховані відповідачем на рахунок позивача кошти, що не були повернуті.
Припиняючи провадження у справі в частині стягнення основного боргу, апеляційний господарський суд виходив з того, що матеріали справи на час винесення рішення суду не містять жодних письмових заперечень позивача проти зазначеної заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог та заяви про застосування позовної давності.
Колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки апеляційного суду безпідставними.
Як вбачається зі змісту оскарженої постанови, посилаючись на встановлений факту відсутності у матеріалах справи заяви позивача про застосування наслідків спливу строку позовної давності до зустрічних вимог відповідача, суд апеляційної інстанції не врахував, що стаття 602 Цивільного кодексу України встановлює безумовні випадки, коли не допускається зарахування зустрічних вимог. До таких випадків належить сплив позовної давності до вимог, які сторона або сторони бажають зарахувати. При цьому, зазначена норма на відміну від статей 256 та 257 Цивільного кодексу України, не передбачає як можливості поновлення цього строку, так і необхідності подачі заяви про застосування статті 602 Цивільного кодексу України.
Зазначене також випливає з правової природи інституту строку позовної давності, тобто строку, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Таким чином, поновлення строку давності або застосування наслідків його спливу можливе лише для вимог, заявлених у позовному провадженні.
Натомість зарахування зустрічних вимог є одним із способів припинення зобов'язання, право на застосування якого особа має протягом відповідного строку позовної давності.
Таким чином, правильним є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав вважати припиненими зобов'язання відповідача у зв'язку з проведенням зарахування.
У зв'язку з тим, що суд апеляційної інстанції за наявності жодних підстав скасував у відповідній частині рішенням місцевого суду, вимоги касаційної скарги про часткове скасування постанови від 09.04.2014 є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.
Щодо решти висновків суду апеляційної інстанції, то вони відповідають чинному законодавству і позивачем не оскаржуються.
За таких обставин, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з товариства з обмеженою відповідальністю "Строй-Експрес" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Посейдон" підлягає стягненню 6 581, 27 грн. витрат з оплати судового збору за подання позовної заяви, 2 939, 32 грн. витрат з оплати судового збору за подання касаційної скарги; з товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Посейдон" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Строй-Експрес" підлягає стягненню 225, 93 грн. витрат з оплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Посейдон" задовольнити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.04.2014 скасувати в частині припинення провадження за позовними вимогами про стягнення 293 932, 03 грн. основного боргу, залишити в цій частині рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.2014.
В решті постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.04.2014 залишити без змін.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Строй-Експрес" (ЄДРПОУ 32228350) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Посейдон" (ЄДРПОУ 34919047) 6 581, 27 грн. витрат з оплати судового збору за подання позовної заяви та 2 939, 32 грн. витрат з оплати судового збору за подання касаційної скарги.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Посейдон" (ЄДРПОУ 34919047) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Строй-Експрес" (ЄДРПОУ 32228350) 225, 93 грн. витрат з оплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Видачу відповідних наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Головуючий суддя Могил С.К.
Судді: Вовк І.В.
Харченко В.М.
Судове рішення № 39833544, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України) було прийнято 17.07.2014. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 904/9140/13. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: