Постанова № 39832944, 02.07.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2014 року м. Київ 810/3427/14

13:15

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., за участю секретаря судового засідання: Волощук Л.В.,

представників сторін:

від позивача - Дубовик В.В.,

від відповідача - Кваша Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Тролейбусне управління»

про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Київській області з позовом до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Тролейбусне управління» про стягнення заборгованості у сумі 1108109,42 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно з даними відповідача наявний борг у сумі 1108109,42 грн. по податку з доходів фізичних осіб. Вказаний борг утворився у зв'язку з несплатою відповідачем податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, його наявність була виявлена податковим органом в ході проведення перевірки відповідача.

Оскільки, зазначена сума заборгованості відповідачем не сплачена, позивач, просив суд стягнути суму заборгованості з відповідача у судовому порядку.

У судове засідання 02.07.2014 з'явились уповноважені представники позивача і відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі і просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в ході судового розгляду визнав позовні вимоги в сумі 885926,23 грн. В іншій частині позовних вимог просив суд застосувати терміни позовної давності до заборгованості за 2010 рік в сумі 192370,17 грн., за січень-травень 2011 в сумі 29813,02 грн. та у зв'язку із наведеним відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Тролейбусне управління» є юридичною особою, яка зареєстрована 23.08.1991 і перебуває на обліку як платник податків з 29.04.1997 за № 58.

Судом встановлено, що 21.03.2014 відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.13 пункту 78.1 статті 78, пункту 81.1. статті 81, пункту 82.2 статті 82, пункту 85.4 статті 85 Податкового кодексу України, на підставі направлень на перевірку від 06.03.2014 № 142, 143, 144 і Наказу від 06.03.2014 № 358, звернення прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в Київській області від 17.02.2014 № 339-14 і колективної заяви працівників Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Тролейбусне управління», податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Тролейбусне управління» щодо правильності обчислення та своєчасності сплати суми податку з доходів фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.03.2011 по 31.12.2013, за результатами якої складено Акт перевірки від 21.03.2014 № 685/17-5/13705191.

У ході проведення вказаної перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем вимог підпунктів 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, а саме - не сплата (не перерахування) до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 1108109,42 грн., підпунктів 168.1.1., 168.1.5 пункту 168.1, підпунктів 168.4.4 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України, в результаті чого Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради «Тролейбусне управління» несвоєчасно перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб з виплачених доходів найманих працівників у сумі 1314081,35 грн. Також, перевіркою встановлено порушення відповідачем абзацу «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, а саме: в розрахунках за 2011, 2012 та 2013 роки недостовірно зазначались суми виплаченого доходу (заробітної плати) та суми утриманого та перерахованого податку на доходи фізичних осіб (при фактичній наявності заборгованості по виплаті заробітної плати та податку з доходів фізичних осіб).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, слід зазначити про таке.

Відповідно до частини першої статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Згідно з частиною третьою статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.

Стаття 112 Кодексу адмінітсративного судочинства України визначає, що у разі часткового визнання адміністративного позову відповідачем і прийняття його судом може бути прийнята постанова суду про задоволення визнаних відповідачем позовних вимог відповідно до статті 164 цього Кодексу. У разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

Отже, оскільки позивачем визнано позовні вимоги в сумі 885926,23 грн. і при цьому судом перевірені повноваження представника відповідача визнавати позов, суд приймає визнання позову відповідачем в цій частині.

Порядок справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначено приписами Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, платниками податку на доходи фізичних осіб є податкові агенти (юридичні особи).

Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Підпунктом 168.1.4 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України визначено, що якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).

Відповідно до підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 168.4.4 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України, юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням не уповноважених сплачувати податок відокремлених підрозділів, відокремлений підрозділ, який уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету податок, за своїм місцезнаходженням одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні рахунки, відкриті в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів за місцезнаходженням відокремлених підрозділів.

Органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів в установленому Бюджетним кодексом України порядку розподіляють зазначені кошти згідно з нормативами, визначеними Бюджетним кодексом України, та спрямовують такі розподілені суми до відповідних бюджетів.

Згідно з пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов'язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.

Передбачені цим пунктом штрафи не застосовуються, коли ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб самостійно виявляється податковим агентом при проведенні перерахунку цього податку, передбаченого пунктом 169.4 статті 169 цього Кодексу, та виправляється в наступних податкових періодах протягом податкового (звітного) року згідно з нормами цього Кодексу.

Відповідно до абзацу «а» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Абзацом «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України визначено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до контролюючого органу за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу в установленому порядку.

Отже, оскільки у правовідносинах між найманими працівниками та державним бюджетом зі сплати податаку з доходів фізичних осіб відповідач виступає податковим агентом він зобов'язаний утримані кошти перерахувати на відповідні казначейські рахунки.

Проте, податковим органом в ході проведення перевірки було встановлено, що у відповідача наявний борг зі сплати податку з доходів фізичних осіб і дана сума боргу не сплачена відповідачем.

При цьому, суд зазначає, що у даному випадку податковим органом не пропущено строк на звернення до суду з таких підстав.

Відповідно до статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У свою чергу, як вбачається зі змісту Акта первірки від 21.03.2014 № 685/17-5/13705191 узагальнені дані щодо нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб, який не сплачено складають: станом на 31.12.2011 - 380597,79 грн., станом на 01.01.2012 - 948472,97 грн., станом на 31.12.2013 - 1108109,42 грн.

Слід зазначити, що Акт перевірки підписаний керівником відповідача Гаврилюком Г.Ю. та головним бухгалтером підприємства - Савицькою В.М. без зауважень. Крім того, податковим органом надані суду письмові пояснення, які підписані головним бухгалтером позивача - Савицькою В.М., в яких зазначено про наявність заборгованості по ПДФО станом на 01.01.2011 та станом на 01.01.2014.

Отже, враховуючи, що податковим органом виявлено наявність заборгованості з податку на доходи фізичних осіб станом на 31.12.2011, позивачем не порушено строки на звернення до суду, встановлені статтею 102 Податкового кодексу України.

Право органів податкової служби звертатись до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини передбачене підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового Кодексу України.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового Кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника шляхом стягнення коштів, які перебувають у власності, а вразі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Отже, враховуючи викладене, і з огляду на те, що у відповідача наявна заборгованість у сумі 1108109,42 грн., позовні вимоги про стягнення з відповідача податкового боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтвердженні судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Тролейбусне управління» (код ЄДРПОУ - 13705191) на користь Державного бюджету України податковий борг в сумі 1108109 (один мільйон сто вісім тисяч сто дев'ять) грн. 42 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 07 липня 2014 р.