Рішення № 39832254, 16.07.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2014 р. Справа № 914/1711/14

за позовом: Прокурора Франківського району м.Львова в інтересах держави в особі: Львівської міської ради, м.Львів в особі: Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м.Львів

до відповідача: Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірми «Едельвейс», м.Рава-Руська Жовківського району Львівської області

про стягнення заборгованості в сумі 6941,43грн.

Суддя Щигельська О.І.

при секретарі Горбань М.Ю.

Представники:

від прокуратури: Леонтьєва Н.Т.

від позивача: Бекерська О.І. - представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився

Суть спору: позов заявлено прокурором Франківського району м.Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради, м.Львів в особі Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м.Львів до Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірми «Едельвейс», м.Рава-Руська Жовківського району Львівської області про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії в розмірі 6941,43грн., з яких 6610,45грн. основного боргу, 128,04грн. пені, 36,12грн. 3% річних, 166,82грн. індексу інфляції.

Ухвалою суду від 15.05.2014р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 17.06.2014р. (суддя Деркач Ю.Б.).

Внаслідок повторного автоматизованого розподілу, проведеного у відповідності до ст.2-1 ГПК України, через неможливість здійснення правосуддя суддею Деркачем Ю.Б., справу передано на розгляд судді Щигельської О.І.

Ухвалою суду від 17.06.2014р. розгляд справи відкладено на 02.07.2014р. у зв'язку з неявкою відповідача. Ухвалою суду від 02.07.2014р. розгляд справи відкладено на 16.07.2014р. у зв'язку з неявкою відповідача.

Прокурору та представнику позивача роз'яснено права згідно ст.20, 22, 29 ГПК України.

Прокурором через канцелярію господарського суду Львівської області подано заяву (вх.№3485/14 від 09.07.2014р.) про зменшення позовних вимог внаслідок проведеного перерахунку заборгованості, за яким просить стягнути з відповідача 6610,45грн. основного боргу, 128,04грн. пені, 29,54грн. 3% річних та 120,15грн. індексу інфляції. В судовому засіданні 16.07.2014р. представник позивача та прокурор вказану заяву підтримали.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України, позивач до прийняття рішення по справі вправі, серед іншого, зменшити розмір позовних вимог, відтак, зазначену заяву про зменшення позовних вимог прийнято судом, подальший розгляд справи відбувається з її врахуванням.

Прокурор та представник позивача в судове засідання 16.07.2014р. з'явились, позов підтримали з мотивів, зазначених у позовній заяві та заяві про зменшення позовних вимог. Ствердили, зокрема, що між Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» та відповідачем - Приватним торговельно-посередницьким малим підприємством фірмою «Едельвейс» в жовтні 2011 року укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді. Проте, відповідач взяті на себе за договором зобов'язання по оплаті теплової енергії не виконував, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на березень 2014 року становила 6610,45грн. Також позивачем заявлено до стягнення 128,04грн. пені, нарахованих відповідно до умов договору, а також 29,54грн. 3% річних та 120,15грн. індексу інфляції, нарахованих в порядку ст.625 ЦК України. Просили позов задоволити.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 16.07.2014р. повторно не забезпечив, письмового відзиву на позовну заяву та інших витребуваних судом документів не подав, причин неявки суду не повідомив, хоча про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч.3 ст. 4-3 ГПК України судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв'язку із чим передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, судом встановлено наступне.

Між Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» (позивач у справі, теплопостачальна організація за договором) та Приватним торговельно-посередницьким малим підприємством фірмою «Едельвейс» (відповідач по справі, споживач за договором) укладено договір №1261/Ф від 01.10.2011р. про постачання теплової енергії в гарячій воді, який діє на момент вирішення спору по суті та за яким енергопостачальна організація взяла на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію для опалення та здійснювати гаряче водопостачання в потрібних йому обсягах, а споживач - отримувати та оплачувати одержану теплову енергію для опалення та гаряче водопостачання за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (п.1).

Теплопостачальною організацію взяті на себе за договором зобов'язання виконувались належним чином. Зокрема, в опалювальному сезоні 2013/2014р.р. систему теплоспоживання в приміщеннях аптеки за адресою вул.Паращука, буд.3, включено на опалення 02.10.2013р., про що складено відповідний акт, підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками товариств, який є додатком до укладеного договору.

З долученої до матеріалів справи представником позивача інформації про проведені нарахування по об'єкту вбачається, що за період з жовтня 2013 року по березень 2014 року позивачем надано відповідачем послуг на загальну суму 6610,45грн. Кількість фактично спожитої теплової енергії визначено у відповідності до п.5.5 договору, виходячи з теплового навантаження, зазначеного в додатку №1 до даного договору, з врахуванням середньомісячної фактичної температури зовнішнього повітря та кількості діб (годин) роботи теплоспоживального обладнання споживача в розрахунковому періоді.

Відповідно до п.6.3 договору, споживач до 15-го числа місяця, наступного розрахунковим періодом, сплачує теплопостачальній організації вартість гарячого водопостачання, фактично спожитої теплової енергії для опалення та щомісячну величину плати за приєднане теплове навантаження.

Проте, внаслідок невиконання зобов'язань за договором із оплати за послуги, надані у вказаний період, у відповідача виникла заборгованість в розмірі 6610,45грн., що підтверджується долученим до позовної заяви розрахунком заборгованості.

Враховуючи вищенаведене, ЛМКП «Львівтеплоенерго» звернулось до суду із позовом про стягнення з ПТП МП фірма «Едельвейс» 6610,45грн. основного боргу, 128,04грн. пені, 29,54грн. 3% річних та 120,15грн. індексу інфляції.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Згідно з ч.ч.6, 7 ст.276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору, який може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

У відповідності до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як визначено ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст.230 ГК України, штрафними санкціями в цьому кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ч.2 ст.343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договором, а саме п.7.2.3, визначено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживач сплачує теплопостачальній організації пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Враховуючи вищенаведене та провівши відповідні підрахунки, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 6610,45грн. основного боргу та 128,04грн. пені, нарахованих за період з 16.11.2013р. по 31.03.2014р., обґрунтовані матеріалами справи, відповідачем не спростовані та підлягають до задоволення.

Що стосується позовних вимог про стягнення 29,54грн. 3% річних та 120,15грн. індексу інфляції, суд вважає, що вони також підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст.625 ЦК України, передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пленумом Вищого господарського суду України у п.3.2 Постанови №14 від 17.12.2013р. роз'яснено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відтак, провівши відповідні розрахунки, суд приходить до висновку, що до стягнення підлягає 120,15грн. індексу інфляції, з яких 14,51грн., нарахованих за період з грудня 2013 року по березень 2014 року на суму боргу 414,64грн. (початок прострочення платежу - 16.11.2013р.); 28,90грн., нарахованих за період з січня по березень 2014 року на суму боргу 963,08грн. (початок прострочення платежу - 16.12.2013р.); 40,42грн., нарахованих за період з лютого по березень 2014 року на суму боргу 1440,10грн. (початок прострочення платежу - 16.01.2014р.) та 36,32грн., нарахованих за березень 2014 року на суму боргу 1650,94грн. (початок прострочення платежу - 16.02.2013р.).

Окрім цього, до до стягнення підлягають 29,54грн. 3% річних, з яких 4,63грн., нарахованих за період з 16.11.2013р. по 31.03.2014р. включно на суму боргу 414,64грн. (136 днів); 8,39грн., нарахованих за період з 16.12.2013р. по 31.03.2014р. включно на суму боргу 963,08грн. (106 днів); 8,88грн., нарахованих за період з 16.01.2014р. по 31.03.2014р. включно на суму боргу 1440,10грн. (75 днів); 5,97грн., нарахованих за період з 16.02.2014р. по 31.03.2014р. включно на суму боргу 1650,94грн. (44 дні); 1,67грн., нарахованих за період з 16.03.2014р. по 31.03.2014р. включно на суму боргу 1273,61грн. (16 днів).

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відтак, судовий збір слід покласти на відповідача в повному обсязі.

Пленумом Вищого господарського суду України у п.4.6 Постанови №7 від 21.02.2013р. роз'яснено, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 116 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірми «Едельвейс» (Львівська область, Жовківський район, м.Рава-Руська, вул.Калнишевського, буд.5; код ЄДРПОУ 13808034) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (м.Львів, вул.Д.Апостола, буд.1; код ЄДРПОУ 05506460) 6610,45грн. основного боргу, 128,04грн. пені, 29,54грн. 3% річних та 120,15грн. індексу інфляції.

3. Стягнути з Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірми «Едельвейс» (Львівська область, Жовківський район, м.Рава-Руська, вул.Калнишевського, буд.5; код ЄДРПОУ 13808034) 1827,00грн. судового збору в доход Державного бюджету.

4. Накази видати згідно ст.116 ГПК України.

5. Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повне рішення складено 21.07.2014р.

Суддя Щигельська О.І.