Рішення № 39830775, 15.07.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.07.14р. Справа № 904/3515/14

За позовом Публічного акціонерного товариствао "ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ", м. Запоріжжя

до відповідача 1: Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

до відповідача 2: товариства з обмеженою відповідальністю "Істек", м. Донецьк

про стягнення 9 683,83 грн.

Суддя Мартинюк С.В.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів" (далі - Позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача 1: Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ до відповідача 2: товариства з обмеженою відповідальністю "Істек", м. Донецьк про стягнення збитків у загальній сумі 9683,83 грн., заподіяних внаслідок незабезпечення збереження вантажу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що внаслідок не забезпеченого збереження вантажу, має місце недостача вантажу в розмірі 5693 кг., про що складено комерційний акт РА №001518/1513.

Відповідач 1 надав відзив на позов. в задоволенні позовних вимог до нього просить відмовити з посиланням на те, що спірний вагон №66953266 не подавався позивачу під навантаження в розумінні ч. 1 ст. 31 Статуту залізниць України, оскільки відповідно до пам'яток про подавання та збирання вагонів від 26.12.2013 року №3084 та від 28.12.2013 року №4552 зазначений вагон був зданий залізниці до перевезення після здвоєної операції. Крім того, зазначив, що вантажовідправник міг бачити пошкодження вагону, але він не відмовився від навантаження вантажу в технічно несправний вагон.

Відповідач 2 надав відзив на позов, в задоволенні позивних вимог просить відмовити з посиланням на те, що позивачем та відповідачем 1 не надано належних та допустимих доказів про повернення чи несправність спірного вагону, крім того, останній посилається на залізничну накладну від 28.12.2013 року №52672596, та зазначає, що саме вона є доказом того, що відповідач 2 передав, а відповідач 1 прийняв до перевезення справний в технічному та комерційному відношенні вагон.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не заявлялось.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 15.07.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

29.12.2013 року на станцію Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці прибув вагон №66953266 з вантажем коксового горішку.

Відповідно до залізничної накладної №391 вантажовідправником є ТОВ "Істек" (а.с.15).

30.12.2013 року на станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці складений комерційний акт РА № 001518/1513, відповідно до якого проведено переважування вантажу на справних електронних вагонних вагах вантажоодержувача №0120, повірених 105.09.2013 року. Згідно документу значиться вага нетто: 39000 кг., тара: 22200 кг. Фактично виявилась вага брутто: 54120 кг, тара з документа 22200 кг, нетто - 31920 кг, що менше ваги, вказаної в документі на 7080кг. У комерційному відношенні завантаження шапкоподібна на рівні бортів, маркований вапном по всій площі. Над 2-3 люками зліва порушене маркування, поглиблення 300*230** на всю висоту навантаження на деталях вагону сліди від вантажу, що перевозився раніше. В технічному відношенні вагон не справний, ліворуч по ходу поїзду над кришкою 2 люка частково немає армованого листа поперечної балки розміром 50*50. Двері вагону металеві, люки зачинені, протікання вантажу немає. Зовнішнє закладення паклею, про що складено акт форми ГУ №160 від 29.12.2013 року. При повторному переважуванні комісією у тому ж складі результат не змінився (а.с. 16).

Комерційний акт складений згідно з Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року № 334 (зареєстр. в МЮ України 08.07.2002 року за № 567/6855).

Позивач розрахував вартість нестачі вантажу та просить стягнути її з належного відповідача, оскільки відповідачі добровільно його не сплачують, що і є причиною виникнення спору.

Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

За частиною першою статті 31 Статуту залізниць України, залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

Водночас, частиною п'ятою статті 31 Статуту залізниць України встановлено, що придатність рухомого складу, зокрема вагонів, для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.

Згідно з залізничною накладною № 391 завантаження вантажу у вагон №66953226 здійснювалось вантажовідправником - відповідачем-2, тому відповідно до частини п'ятої статті 31 Статуту залізниць України придатність зазначеного вагону до перевезення вантажу у комерційному відношенні повинен був визначити саме він.

Частиною третьою статті 308 Господарського кодексу України передбачено, що вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством.

Частина третя статті 32 Статуту залізниць України містить аналогічне за змістом нормативне положення, відповідно до якого відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Відповідно до пункту 4 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу (далі - Правила перевезення вантажів), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 року № 542, можливість транспортування у вагонах відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, розмір яких не перевищує 13 мм, визначається відправником.

Пунктом 5 Правил перевезення вантажів передбачено, що перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів.

У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу.

Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої.

Із комерційного акту РА № 001518/1513 від 30.12.2013 року та акту № 160 від 29.12.2013 року про технічний стан вагону вбачається, що вагон №66953226 був непридатний до перевезення вантажу з огляду те, що зліва ходу поїду над кришкою 2 люка частково немає армованого листа поперечної балки розміром 50*50. Зовнішнє закладення паклею При цьому в акті №160 від 29.12.2013 року зазначено, що втрата вантажу можлива, вантажовідправник зазначені недоліки бачити міг, але не прийняв заходів з попередження втрати вантажу.

Вказаний вагон був прийнятий відправником - відповідачем-2, хоча відповідно до частини першої статті 917 Цивільного кодексу України він мав право відмовитися від нього як від непридатного для перевезення вантажу. Прийнявши вказаний вагон, наявні зазори були затулені ним паклею, що не є надійним, достатнім та необхідним захистом від його видування та просипання під час перевезення.

Абзацом третім пункту 3.9. роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 року № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" (в редакції від 29.09.2008 року № 04-5/225) передбачено, що у випадках, коли під завантаження подано несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання. Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника за винятком випадків, коли технічна несправність мала прихований характер.

Несправність вагону № 66953266 не мала прихованого характеру, а була очевидною, яку відправник міг бачити.

Згідно з приписами статей 110, 113, 114 Статуту залізниць України та статей 306, 314, 315 Господарського кодексу України, залізниця несе відповідальність за схоронність вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу і, як перевізник, відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактичної вартості вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від неї причин.

Підпунктом 2 пункту "е" статті 111 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли втрата, псування або пошкодження вантажу відбулися внаслідок завантаження вантажу відправником у непідготовлений, неочищений або несправний вагон (контейнер), який перед тим був вивантажений цим же відправником (здвоєна операція).

Із наданих відповідачем-1 Пам'яток ф. ГУ-45 № 3084 від 26.12.2013 року (а.с.46) та № 4552 від т28.12.2013 року (а.с.47) вбачається, що спірний вагон не подавався залізницею відправнику під навантаження в порожньому стані, а був завантажений відправником - відповідачем-2 повторно після вивантаження попереднього вантажу, що прибув на його адресу, тобто мало місце виконання відправником здвоєної операції.

За вказаних обставин відповідальність відповідача-1 за недостачу вантажу у вагоні №6695366, що перевозився за залізничною накладною № 391, відсутня.

Зазначений висновок збігається з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеній у постанові від 01.11.2012 року у справі № 3/5005/3555/2012.

З огляду на викладене, позов до відповідача-1 задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За встановлених обставин відповідальність за нестачу спірного вантажу повинен нести відповідач-2 - товариство з обмеженою відповідальністю "Істек".

При розрахунку суми збитків від нестачі вантажу у загальній сумі 9683,83грн. позивач врахував: встановлену відповідно до комерційного акта нестачу - 5,683кг; 1% його природної втрати ваги, встановленого пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 (зареєстровано в МЮ України 24.11.2000 р. за № 862/5083); вартість вантажу у сумі 1420,00грн. (без ПДВ) за 1 тонну.

З урахуванням викладеного відповідальність за вагову недостачу вантажу слід покласти на відповідача -2 в розмірі 9683,83 грн..

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, судовий збір стягується з відповідача - 2.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85,115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Істек" (83028, м. Донецьк, вул. Майська, 66, код ЄДРПОУ 32510349) на користь публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11, код ЄДРПОУ 01073828) суму збитків в розмірі 9683,83 грн. та судовий збір в розмірі 1827 грн.

В позові до державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49600, м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 108; код ЄДРПОУ 01073828) відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 21.07.2014 року

Суддя С.В. Мартинюк