Ухвала суду № 39830315, 17.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/1229/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кашпур О.В. Суддя-доповідач: Карпушова О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

17 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Бистрик Г.М., Оксененка О.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства "Ріпкинська житлово-експлуатаційна дільниця" на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2014 р. у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Ріпкинському районі Головного управління Міндоходів у Чернігівській області до Комунального підприємства "Ріпкинська житлово-експлуатаційна дільниця" про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В :

15 квітня 2014 року Державної податкової інспекції у Ріпкинському районі Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (надалі - Інспекція) звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства "Ріпкинська житлово-експлуатаційна дільниця" про стягнення податкового заборгованості в розмірі 38138,39 грн., а саме податок на додану вартість.

Позов обґрунтовано тим, що за відповідачем утворився податковий борг перед бюджетом у розмірі 38138, 39 грн., який самостійно підприємством не сплачений.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2014 р. позовні вимоги задоволено: стягнуто Комунального підприємства "Ріпкинська житлово-експлуатаційна дільниця" (код 30904220, вул. Святомиколаївська, 129, смт. Ріпки, Чернігівська область, 15000) податковий борг в сумі 38138,39 грн. та перерахувати на р/р 3111102900421, код 38046020; отримувач: Державний бюджет Ріпкинського району, банк отримувача: ГУДКСУ в Чернігівській області, МФО 853592

з розрахункових рахунків в установах банку:

р/р № 26005059993572 в Ф-я «Чернігівське регіональне управління» ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 353586;

р/р № 26040059993601 в Ф-я «Чернігівське регіональне управління» ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 353586;

р/р № 26044060001102 в Ф-я «Чернігівське регіональне управління» ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 353586;

р/р № 26050059993572 в Ф-я «Чернігівське регіональне управління» ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 353586;

р/р № 35430005003540 в УДК в Чернігівській області м. Чернігів, МФО 853592;

р/р № 20624497559301 в ПАТ «АСВІО БАНК», МФО 353489.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів, які б спростували доводи позивача.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2014 р. як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що судом першої інстанції не було враховано, що податковий борг за відповідачем виник після 16.10.2013 року, що свідчить про відсутність направлення у встановленому законом порядку податкової вимоги на адресу відповідача, через що постанова підлягає скасуванню, а позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв'язку із невідповідністю чинному законодавству України обраного позивачем способу захисту права та способу звернення до адміністративного суду.

Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому згідно пункту 2 частини першої статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Комунальне підприємство "Ріпкинська житлово-експлуатаційна дільниця" зареєстроване Ріпкинською райдержадміністрацією 06.06.2002 року та з 11.06.2002 року перебуває на обліку в Інспекції як платник окремих податків.

Через несплату зобов'язань за податковими деклараціями з податку на додану вартість: № 9065298114 від 16.10.2013 на суму 5891,00 грн.; № 9072930399 від 14.11.2013 на суму 6035,00 грн.; № 9081836119 від 19.12.2013 на загальну суму 8779,00 грн.; № 9088181083 від 20.01.2014 на суму 5201,00 грн.; № 9008005624 від 18.02.2014 на суму 5037,00 грн.; № 9013530987 від 17.03.2014 на суму 6067,00 грн., податковими повідомленнями-рішеннями від 24.10.2013: №0001751500 на суму 305,85 грн.; №0001761500 на суму 3930,20 грн. та з урахуванням пені у розмірі 796,19 грн.у відповідача утворився податковий борг в сумі 38138,39 грн.

15.07.2013 р. відповідачем отримана податкова вимога №17-20 від 02.07.2013 щодо вказаного податкового боргу.(а.с.36).

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені, знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 176 Податкового кодексу України встановлено, що платники податку зобов'язані, зокрема, подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим; своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих органом державної податкової служби, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 14.1.175. ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Отже, грошове зобов'язання платника податку стає податковим боргом з моменту його узгодження у порядку, визначеному Податковим кодексом.

Пунктом 57.1 ст.57 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пп.14.1.156. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом, крім випадків, передбачених податковим законодавством. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п.п. 59.1, 59.3, 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може не надсилатися, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Статтею 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» одним із завдань органів податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно з п.п.20.1.18 п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України, органи державна податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платник; податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника на суму податкового боргу або його частини.

Тобто, колегія суддів вважає, що податкові органи мають право звертатися до суду про стягнення коштів за податковим боргом виключно після дотримання всіх умов, визначених ст.ст.59, 95 Податкового кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що апелянт борг не сплатив.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог та порушення відповідачем граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з земельного податку. Враховуючи, що відповідачем добровільно не сплачено податкові зобов'язання з податку на додану вартість, та не надано доказів щодо оскарження податкової вимоги від 02.07.2013 № 17-20 у судовому порядку, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо недотримання вимог податкового законодавства відповідачем та правомірності заявленої суми боргу, яка підлягає стягненню.

На підставі вказаного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування постанови.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Ріпкинська житлово-експлуатаційна дільниця" на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2014 р., залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2014 р. у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Ріпкинському районі Головного управління Міндоходів у Чернігівській області до Комунального підприємства "Ріпкинська житлово-експлуатаційна дільниця" про стягнення податкового боргу, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

Г.М. Бистрик

О.М. Оксененко

.

Головуючий суддя Карпушова О.В.

Судді: Бистрик Г.М.

Оксененко О.М.