Ухвала суду № 39830299, 16.07.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/1574/14

Головуючий у 1-й інстанції: Козачок І.С.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області в особі Летичівського відділення на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма-Обрій" до Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області в особі Летичівського відділення про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Агрофірма - Обрій" звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Хмельницької ОДПІ в особі Летичівського відділення про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.04.2014 р. №0000802220. Позовні вимоги мотивовано тим, що на підставі акту перевірки №267/22/35779344 від 05.11.2013 року та за наслідками адміністративного оскарження Хмельницькою ОДПІ прийняте податкове повідомлення - рішення №00008002220 , яким товариству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість. Вважаючи висновки податкового органу безпідставними, а рішення - неправомірним, просили визнати податкове повідомлення-рішення протиправним та скасувати.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.06.2014 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.06.2014 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судове засідання представник апелянта (відповідача) не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином. Про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не направляв.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак направив на адресу суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, які долучені до матеріалів справи, з яких вбачається, що апеляційну скаргу позивач не визнає повністю, проти її задоволення заперечує, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін, а справу розглянути в порядку письмового провадження.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про його дату, час і місце, а також враховуючи те, що їх явка в судове засідання не визнавалась обов'язковою, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, за наявними у справі матеріалами, при цьому, згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Частиною 1 ст. 195 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Агрофірма-Обрій" з питань законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість за період з 01.08.2013 року по 31.08.2013 року, за результатами якої складений акт № 267/22/35779344 від 05.11.2013 року.

Податковим органом під час перевірки виявлені порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3, п.198.6, ст. 198, п. 200.10 ст.201, п. 15 підр. 2 розділу 20 Податкового Кодексу України, що виявилось у завищенні від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту (рядок 19 податкової декларації з ПДВ) за серпень 2013 року на 8 317 грн.

На підставі акту перевірки Хмельницькою об'єднаною державною податковою інспекцією прийняте податкове повідомлення - рішення № 0001932220 від 26.11.2013 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 8 317 грн. 00 коп.

Позивач, не погодившись з рішенням, звернувся зі скаргами до Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області та Міністерства доходів і зборів України. За результатами розгляду первинної скарги Головним управлінням Міндоходів у Хмельницькій області прийняте рішення про залишення скарги без задоволення.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду повторної скарги податкове повідомлення-рішення від 26.11.2013 року скасоване в частині, яка стосується взаємовідносин з ТОВ "ВП" Інтерагротек", в іншій частині залишене без змін.

09.04.2014 року прийняте податкове повідомлення - рішення №00008002220 щодо зменшення розміру від'ємного значення сум податку на додану вартість на 4 217 грн. 00 коп., яке і оскаржене позивачем до суду.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку про завищення позивачем від'ємного значення суми ПДВ за серпень 2013 року на 4 217 грн. 00 коп., стало включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість, сплаченого у вартості юридичних послуг, придбаних у ТОВ "Апелла Консалт". На думку податкового органу, вказані послуги не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, а їх одержання не підтверджене первинними документами.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.03.2010 року між ТОВ "Агрофірма-Обрій" та ТОВ "Апелла Консалт" укладений договір про абонентську юридичну допомогу №8/ПРО ( з додатковими угодами).

З наданих письмових доказів судом встановлено, що ТОВ "Апелла Консалт" протягом серпня 2013 року надавала ТОВ "Агрофірма-Обрій" юридичні послуги. На підтвердження виконання договору у серпні 2013 року ТОВ "Апелла Консалт" виписана податкова накладна від 31.08.2013 року №507 на суму 47 828 грн. 16 коп., у тому числі 7 971 грн. 36 коп. ПДВ. Податкова накладна відповідає вимогам ПК України, що відповідачем не заперечується.

Також сторонами договору підписаний акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №472 від 31.08.2013 року. Оплата за послуги здійснена, що податковим органом не заперечується.

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту по операціях з придбання юридичних послуг у ТОВ "Апелла Консалт" у серпні 2013 року позивачем надані документи, які підтверджують факт отримання цих послуг. Зі змісту документів вбачається зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Так ТОВ "Апелла Консалт", як юридичний радник позивача, надавало необхідну йому юридичну допомогу під час укладання договорів щодо надання послуг, поворотної фінансової допомоги, поставки, виконання ремонтних робіт тощо (копії є у матеріалах справи), регулярно оформляло та надсилало на адресу позивача законодавчі бюлетені.

Крім того, як видно зі змісту доказів ( наказ про відрядження від 14.08.2013 р. № 1, посвідчення про відрядження) працівник ТОВ "Апелля Консалт" направлявся на підприємство позивача для надання консультацій у сфері сільськогосподарського виробництва.

Досліджені судом докази свідчать про те, що придбання юридичних послуг у TOB "Апелла Консалт" спричинили зміни в структурі активів позивача. Послуги оплачені та використані у господарській діяльності позивача.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції керувався тим, що відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпункт 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України передбачає, що не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Так само не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами ( пункт 198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

У той же час наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не можуть бути підставою для висновків про відсутність господарської операції, або не підтвердження первинними документами вчинених операцій, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю дійсно мали місце.

Відповідно до п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Наявними в матеріалах справи доказами спростовується висновок податкового органу, що укладені позивачем договори не пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з вищезазначеним Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогами первинності в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірність прийнятих на їх підставі рішень.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області в особі Летичівського відділення, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 червня 2014 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Білоус О.В.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.