Постанова № 39828945, 15.07.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

15 липня 2014 р. № 820/12032/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання - Ділбарян А.О.,

за участю: представника позивача - Кравцова І.В.,

представника відповідача - Піскун О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікро-Тех"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мікро-Тех", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення за №0001872201 від 11.06.2014 р.

Свій позов позивач обґрунтував тим, що при проведенні перевірки контролюючим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки є неправомірними та такими, що не відповідають дійсності, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для його скасування.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через безпідставність. Згідно наданих до суду письмових заперечень пояснив, що оскаржуване в даній справі податкове повідомлення - рішення №0001872201 від 11.06.2014 р. є цілком законним та обґрунтованим, винесеним відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на підставі п.п. 78.1.1 п. 78.1 статті 78, п.79.1, п.79.2 статті 79 Податкового кодексу України та наказу №979 від 14.05.2014р. проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікро-Тех" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам та їх повноти відображення в обліку з СГ ТОВ «Укр-Будсервіс» за період жовтень-листопад 2012 року та з ТОВ «Юрполіс Компані» за червень 2013 року.

За наслідками вказаної перевірки складено акт №2037/20-30-22-01/35856439 від 28.05.2014р.

У вказаному акті перевірки містяться висновки про порушення підприємством позивача п.135.1 ст. 135, п.135.2 ст. 135, п.137.1 ст. 137, пп.14.1.27 п.14.1 ст. 14, пп. 138.1.1 п.138 ст.138, п. 138.2 ст.138, п. 138.4 ст.138, п. 138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.4, п.201.7 ст.201 «Податкового Кодексу України», а саме, у ТОВ "МІКРО - ТЕХ" відсутній факт реального вчинення господарських операцій із ТОВ «УКР-БУДСЕРВІС» (постачальника товарів) та подальшої реалізації товарів покупцям: ТОВ «Кристал Телеком», ПП «Войснет Солюшнс», ТОВ «Телесвіт», Обласне об'єднане «Луганське кабельне телебачення», ТОВ «Комвел», ТОВ «Сучасні лінії зв'язку» та п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 6667,0 грн., в тому числі у червні 2013 . на суму 6667,0 грн.

На підставі висновків акта перевірки Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області винесено податкове повідомлення-рішення №0001872201 від 11.06.2014 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 8333,75,0 грн., в т.ч. основний платіж у розмірі 6667,0 грн., штрафні санкції у розмірі 1666,75 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії і відображених в акті №2037/20-30-22-01/35856439 від 28.05.2014 р. на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд наголошує на наступному.

Винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення обумовлено висновками акту документальної позапланової невиїзної перевірки №2037/20-30-22-01/35856439 від 28.05.2014р. щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Юрполіс - Компані», в межах договору про надання юридичних послуг від 27.06.2012р. № б/н.

Предметом вказаного договору є зобов'язання виконавця ( ТОВ «Юрполіс компані») надати замовнику (Товариство з обмеженою відповідальністю "Мікро-Тех") юридичні послуги. Строк надання послуг починається з дати підписання договору та закінчується 31 грудня 2014 р.

В ході розгляду справи, підприємством позивача надано до суду акт виконаних робіт №2 від 28.02.2014 на суму 40000,0 грн. (в тому числі ПДВ на суму 6666,67 грн.), податкову накладну №255 від 27.06.2013 на суму 40000,0 грн. (в тому числі ПДВ на суму 6666,67 грн.), яку віднесено до складу податкового кредиту за червень 2013 року, протокол узгодження договірної ціни від 27.06.2013р., додаток №2 до вказаного договору щодо переліку наданих послуг та виписка по банківському рахунку щодо сплати коштів в рамках укладеного договору.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до протоколу узгодження договірної ціни від 27.06.2013 р. визначено ціну однієї години надання юридичних послуг в розмірі 600,0 грн. в т.ч. ПДВ20% - 100,0 грн., а в акті №2 прийому-передачі наданих послуг від 28.02.2014 р. відображена вартість за 1 годину - 421,94 грн., що грубо суперечить одне одному.

Крім того, в акті №2 відображено кількість годин - 79, а в додатку №2 до договору шляхом підсумування визначено кількість годин - 66,67.

Слід вказати на те, що сплата коштів в рамках вказаного договору відбулась 27.06.2013 р., а акт прийняття наданих послуг підписаний 28.02.2014р., що суперечить п.5.1 договору, де відображено, що сплата коштів відбувається в строк 5 банківських днів з моменту повного виконання послуг виконавцем та підписання акту прийому-передачі наданих послуг. Тобто підприємство позивача заздалегідь дізналось про кількість наданих послуг, до підписання акту прийому-передачі, та сплатила кошти.

У банківській виписці відображена сплата коштів у розмірі 40000,0 грн. на підставі рах. №222 від 27.06.2013р., якого на вимогу суду позивач не надав.

Судом встановлено також розбіжності в найменуванні назви юридичних послуг в договорі та додатку №2 до договору, а саме різняться види наданих послуг.

Позивачем не надано доказів щодо економічного обґрунтування та необхідності для підписання вказаного договору, а також доказів, які б підтверджували фактично надані юридичні послуги.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198. Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому за правилами п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п.200.1. ст.200 Податкового кодексу України , сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.2. ст.200 Податкового кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно п.200.3. ст.200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Суд зазначає, що наявність податкових накладних не є вичерпною умовою для формування податкового кредиту підприємства платника податків.

Враховуючи вищевикладені факти, суд зазначає, що в ході розгляду справи встановлена нереальність та фіктивність укладеного правочину, а надані документи не відповідають вимогам чинного законодавства України та суперечать один одному.

Згідно з ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем до матеріалів справи не надано документів, які б спростовували висновки контролюючого органу, що зазначені в акті перевірки про встановлені порушення податкового законодавства.

За таких обставин, висновки податкового органу, що викладені в акті перевірки відповідають дійсності, оскаржуване податкове повідомлення - рішення відповідає ч.3 ст.2 КАС України, а тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими, спростовуються зібраними доказами по справі та не підлягають задоволенню.

На виконання вимог КАС України, а саме Глави 7 Розділу 2, суд вважає за необхідне розподілити судові витрати.

Суд зазначає, що порядок та розмір сплати судового збору визначений Законом України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 19.09.2013 року N 590-VII, який набув чинності 23.10.2013 року, внесені зміни до Закону України "Про судовий збір", зокрема, відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Таким чином, відповідно до відхиленої частини вимоги, суд вважає за необхідне стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікро-Тех" решту суми судового збору в розмірі 1644,0 грн. на користь Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України у разі ухвалення судового рішення на користь сторони, яка є суб'єктом владних повноважень, сплачений судовий збір позивачу не повертається.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікро-Тех" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікро-Тех" (код ЄДРПОУ 35856439) суму судового збору в розмірі 1644.0 грн. (одна тисяча шістсот сорок чотири гривні 00 копійок) на користь Державного бюджету України (отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м.Харкова Харківській області, код: 37999628, МФО банку: 851011, назва банку: ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок 31217206784011, призначення платежу: Судовий збір).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 21 липня 2014 року.

Суддя Д.В. Бездітко