Ухвала суду № 39828935, 16.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/2217/14 Головуючий у 1-й інстанції: Савченко А.І.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

16 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

при секретарі судового засідання: Мотилю В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан - Лізинг» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан - Лізинг» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкової вимоги в частині,

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2014 року у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан - Лізинг» відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

У відповідності до пункту 57.3. статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3. статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

В силу підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 названого Кодексу сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання набуває статусу податкового боргу.

Згідно з пунктом 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.3 статті 59 цього Кодексу передбачено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення (абзац 1 пункту 56.18 статті 56 ПК України).

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (абзац 4 пункту 56.18 статті 56 ПК України).

З матеріалів справи вбачається, що у період з 30 травня 2011 року по 12 липня 2011 року посадовими особами ДПІ у Подільському районі м. Києва проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Богдан - Лізинг» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 31 березня 2011 року. За наслідками цієї перевірки податковим органом складено акт від 19 липня 2011 року № 70/22-10/32960732 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 04 серпня 2011 року № 0000402210, згідно з яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 420 463,75 грн., у тому числі 336 371 грн. за основним платежем та 84 092,75 грн. за штрафними санкціями.

Не погоджуючись із рішенням податкового органу, позивач звернувся з позовом до суду.

За результатами розгляду справи №2а-18822/11/2670 за позовом ТОВ «Богдан - Лізинг» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від 04 серпня 2011 року № 0000402210, 06 листопада 2013 року Вищим адміністративним судом України прийнято постанову про відмову в задоволенні позову.

Крім того, у період з 26 грудня 2012 року по 02 січня 2013 року ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правильності, повноти і своєчасності нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Інформ Юст», ТОВ «Алвіка К», ТОВ «Юніфон Груп», ТОВ «Ітера Плюс», ТОВ «Сервіс Юніон» за весь період взаємовідносин.

За результатами проведеної перевірки 10 січня 2013 року податковим органом складно акт №14/22-511/32960732, в якому зафіксовано виявлені порушення.

17 червня 2013 року відповідачем на підставі зазначеного вище Акта прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000302240, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України за порушення вимог пункту 5.1., підпункту 5.2.1. пункту 5.2., підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємство» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 627698,00 грн., в тому числі 502158,00 грн. за основним платежем та 125540,00 грн. - штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0000312240, яким згідно з підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, абзаців 3, 4 пункту 123.1. статті 123 цього Кодексу, за порушення вимог підпунктів 7.4.1., 7.4.5. пункту 7.4., підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 476034,00 грн., в тому числі 401726,00 грн. за основним платежем та 74308,00 грн. - штрафними (фінансовими) санкціями.

Визначена у податковому повідомленні - рішенні №0000312240 сума грошових зобов'язань з податку на додану вартість сплачена позивачем 09 квітня та 25 червня 2013 року, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями №82 та №10483, відповідно.

У зв'язку з постановленням Вищим адміністративним судом України 06 листопада 2013 року рішення за результатами розгляду справи №2а-18822/11/2670, яким податкове повідомлення-рішення № 0000402210 від 04 серпня 2011 року визнано правомірним, податковим органом 07 лютого 2014 року складено та направлено на адресу позивача податкову вимогу на суму грошового зобов'язання, визначеного названим податковим повідомленням - рішенням за мінусом 100159,03 грн. переплати по податку на додану вартість.

Отже, з наведеного вбачається, що грошове зобов'язання, визначене податковим повідомленням-рішенням від 04 серпня 2011 року є узгодженим з 06 листопада 2013 року.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність дій відповідача щодо формування та направлення позивачу податкової вимоги від 07 лютого 2014 року №1-25 на суму грошового зобов'язання, визначену у названому податковому повідомленні-рішенні.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення апеляційної скарги судова колегія не вбачає.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан - Лізинг» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Ухвала складена у повному обсязі 21.07.2014р.

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.