Рішення № 39828541, 17.07.2014, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" липня 2014 р. Справа № 924/760/14Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Димбовський В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом публічного акціонерного товариства „Брокбізнесбанк" Хмельницьке ГРВ АТ „Брокбізнесбанк", м. Хмельницький

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Славута

про стягнення 16252,20 доларів США, з яких 7570,23 доларів США - простроченої заборгованості по кредиту, 7441,70 доларів США - процентів за користування кредитом, 1240,27 доларів США - 3% річних

Представники сторін:

від позивача: Бойко Р.В. - за довіреністю №265/03 від 12.06.2014р.

від відповідача: не з'явився

У судовому засіданні відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 7570,23 доларів США - простроченої заборгованості по кредиту, 7441,70 доларів США - процентів за користування кредитом, 1240,27 доларів США - 3% річних. В обгрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору №02/118/06 від 16.01.2006р. стосовно повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом. Нарахування 3% річних заявлено з посиланням на ст. 625 ЦК України.

Присутній у судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позов не подав. Повідомляючи відповідача про розгляд справи в суді, йому направлено ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи за адресою, яка згідно витягу з ЄДР є його реєстраційною адресою. Повідомлення ж за вищевказаною адресою, відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму ВГС України від 26 грудня 2011 року №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" є належним повідомленням про розгляд справи в суді.

За таких обставин, суд, в порядку ст. 75 ГПК України, розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив:

16.01.2006р. між акціонерним банком „Брокбізнесбанк" в особі Славутської філії (реорганізована шляхом приєднання до Хмельницької філії згідно постанови правління АТ „Брокбізнесбанк" №66-03/1 від 03.06.2010р.) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позичальник) укладено кредитний договір №02/118/06.

Згідно п. 2.1 (зі змінами, внесеними додатковою угодою від 24.10.2008р.) банк відкриває позичальнику відкличну кредитну лінію на поповнення обігових коштів:

1) в сумі 15000,00 доларів США строком з 16 січня 2006 року по 31 травня 2008 року із сплатою 14,0 відсотків річних;

2) в сумі 15000,00 доларів США строком з 01 червня 2008 року по 23 жовтня 2008 року із сплатою 16,0 відсотків річних;

2) в сумі 15000,00 доларів США строком з 24 жовтня 2008 року по 15 січня 2009 року із сплатою 16,0 відсотків річних.

Після надходження письмових заяв від позичальника про надання коштів в межах відкритої кредитної лінії, банк і позичальник укладають додаткові угоди до цього договору про надання коштів в розрізі кредитної лінії (окремо по кожній сумі, що має надаватися). Після підписання такої додаткової угоди, банк, протягом 3 банківських днів перераховує позичальнику кошти за реквізитами вказаними в його письмовій заяві (п. 2.2 договору).

У розділі 4 кредитного договору сторони передбачили порядок повернення позики та сплати відсотків, зокрема, згідно п.п. 4.1, 4.5, 4.6 позичальник повертає банку позичку на умовах п. 2.1 цього договору із щомісячною сплатою відсотків не пізніше останнього робочого дня кожного місяця, та в день повного погашення позики та згідно графіка погашення, який є невід'ємною частиною даного договору. Відсотки сплачуються за фактичний час користування позикою на умовах і в межах дії цього договору. При поверненні позичальником частини позики, відсотки за користування позикою, пеня за несвоєчасну сплату відсотків і за несвоєчасне повернення позики нараховуються на залишок заборгованості при збереженні усіх умов цього договору.

Свої зобов'язання за договором позивач виконав в повному обсязі, відкривши відповідачу кредитну лінію в сумі 15000,00 доларів США, про що свідчать розпорядження операційному відділу та заяви на видачу готівки: №444 від 16.01.2006р. на суму 3950,00 доларів США, №47 від 10.02.2006р. на суму 4000,00 доларів США, №1 від 07.03.2006р. на суму 1000,00 доларів США, №1 від 15.03.2006р. на суму 1000,00 доларів США, №1 від 23.03.2006р. на суму 400,00 доларів США, платіжне доручення №1 від 21.04.2006р. на суму 1000,00 доларів США, платіжне доручення №1 від 04.05.2006р. на суму 4000,00 доларів США.

Натомість, відповідач користувався наданими йому грошовими коштами, однак умови кредитного договору щодо вчасного повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитними коштами не виконав.

Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, станом на 22.04.2014р. відповідач має заборгованість за кредитом в розмірі 7570,23 доларів США та заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 7441,70 доларів США (нарахованих за період з 21.04.2010р. по 22.04.2014р.)

На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано 3% річних в розмірі 1240,27 доларів США (за період з 21.04.2010р. по 22.04.2014р.).

Крім того, позивач повідомив, що в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором в іпотеку банку було передано майно. Згідно рішення господарського суду Хмельницької області від 25.08.2010р. №8/948-10, яке набрало законної сили, задоволено позовні вимоги про звернення стягнення на майно, яке перебувало в іпотеці банку.

Згідно листа №10578 від 17.07.2014р. ВДВС Славутського міськрайонного управління юстиції виконавче провадження з примусового виконання рішення суду від 25.08.2010р. по справі №8/948-10 про звернення стягнення на майно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, яке перебуває в іпотеці банку, станом на 17.07.2014р. перебуває на виконанні, предмет іпотеки не реалізовано.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги наступне.

У відповідності до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1046, ч. 1 ст. 1048 параграфа 1 глави 71 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частинами 1, 2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку.

Приписами статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Як передбачено ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що правовідносини між сторонами виникли на підставі кредитного договору №02/118/06 від 16.01.2006р., зі змінами, передбаченими додатковою угодою від 24.10.2008р., предметом якого є надання кредитних коштів в іноземній валюті - доларах США, і кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання.

Неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за кредитним договором стосовно повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем. Отже, він є боржником, що прострочив виконання грошового зобов'язання, і у нього перед позивачем виникла заборгованість, яка підлягає стягненню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, суд погоджується з даними нарахуваннями.

Необхідно також відмітити, що кредит надавався відповідачу в іноземній валюті - доларах США. Стаття 524 ЦК України визначає, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно зі статтею 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Отже, положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 26.12.2011р. у справі №16/23пд/2011).

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені належними у справі доказами та підлягають задоволенню.

Відповідач доказів, які б спростовували позовні вимоги суду не подав. При цьому, суд вважає за необхідне зазначити наступне: згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 17.07.2014р. фізична особа-підприємець ОСОБА_1 знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності.

Відповідно до пункту 4.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" за наявності відомостей про припинення діяльності суб'єкта господарювання, який є стороною у справі, господарському суду слід врахувати таке. Відповідно до ч. 7 ст. 59 ГК України суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності.

Порядок проведення державної реєстрації припинення діяльності фізичної особи - підприємця встановлений Законом України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Відповідно до частини 17 ст. 47 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем.

Враховуючи те, що на дату прийняття рішення по справі відповідач є фізичною особою-підприємцем, що наділений відповідними правами та обов'язками, у зв'язку з чим може нести господарську-правову відповідальність за спірними правовідносинами.

Згідно ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача. Оскільки суд, з урахуванням майнового стану позивача звільнив його від сплати судового збору, судовий збір з відповідача стягується в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов публічного акціонерного товариства „Брокбізнесбанк" Хмельницьке ГРВ АТ „Брокбізнесбанк", м. Хмельницький до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Славута про стягнення 16252,20 доларів США, з яких 7570,23 доларів США - простроченої заборгованості по кредиту, 7441,70 доларів США - процентів за користування кредитом, 1240,27 доларів США - 3% річних задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; код НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства „Брокбізнесбанк" Хмельницьке ГРВ АТ „Брокбізнесбанк" (м.Хмельницький, вул. Подільська, 65; код 19357489) 7570,23 доларів США (сім тисяч п'ятсот сімдесят доларів 23 цента) - простроченої заборгованості по кредиту, 7441,70 доларів США (сім тисяч чотириста сорок один долар 70 центів) - процентів за користування кредитом, 1240,27 доларів США (одну тисячу двісті сорок доларів 27 центів) - 3% річних.

Видати наказ.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; код НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України (по коду класифікації доходів бюджету 22030001, символ звітності 206, р/р 31218206783002, отримувач УДКСУ у м. Хмельницькому, код ЄДРПОУ отримувача 38045529, банк отримувача ГУДКСУ у Хмельницькій області, МФО 815013, призначення платежу: „Судовий збір, Код 03500128, пункт ставок судового збору") судовий збір в розмірі 3824,34 грн. (три тисячі вісімсот двадцять чотири гривні 34 коп.).

Видати наказ.

Повне рішення складено 18 липня 2014 року.

Суддя В.В. Димбовський