Рішення № 39828456, 15.07.2014, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2014 р. Справа № 909/590/14

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кавлак І.П., при секретарі судового засідання: Манів-Головецькій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Аварійно-рятувального загону спеціального призначення

Управління ДСНС України в Івано-Франківській області

вул. Б.Хмельницького, 92А, м. Івано-Франківськ, 76009

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАД"

вул. Калуська, 6, м. Бурштин, Галицький район,

Івано-Франківська область, 77111

про стягнення 7 615 грн. 51 коп., з яких: 4 864 грн. 97 коп. - заборгованість за договором № 5 від 23.04.09 на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій, 2 634 грн. 32 коп. - пеня , 116 грн. 22 коп. - 3% річних

Представники сторін в судове засідання не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Управління ДСНС України в Івано-Франківській області звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАД" про стягнення 7 615 грн. 51 коп., з яких: 4 864 грн. 97 коп. - заборгованість за договором № 5 від 23.04.09 на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій, 2 634 грн. 32 коп. - пеня та 116 грн. 22 коп. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 03.06.14 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 12.06.14.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.14 у зв»язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи відкладено на 15.07.14.

15.07.14 представник позивача в судове засідання не з»явився, хоча належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи ухвалою суду від 12.06.14; 23.06.14, на виконання вимог ухвали від 12.06.14, позивач через канцелярію суду, направив належним чином засвідчені копії актів виконання умов договору № 5 від 23.04.09 (вх. № 9904/14).

Відповідач в судове засідання жодного разу не з"явився, відзиву на позов не надав, своїм правом на участь у судовому розгляді не скористався, хоча належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи ухвалами суду від 03.06.14 та від 12.06.14; отримання вищезазначених ухвал відповідачем підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення; письмових заяв, повідомлень щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні до суду не надходило.

Відповідно до пункту 2.6.15. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28 на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив. Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Вищезазначені обставини свідчать про належне виконання господарським судом обов»язку щодо повідомлення відповідача про вчинення судом певних процесуальних дій по даній справі.

Частиною 3 ст. 22 ГПК України встановлено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції»визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов»язків цивільного характеру.

За таких обставин, суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи те, що сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, зважаючи на обмеженість строками розгляду справи, встановленими ст. 69 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №5 на постійне та обов»язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об»єктів та окремих територій від 23.04.2009 та додаткової угоди № 1 від 22 грудня 2011 року до договору №5 на постійне та обов»язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об»єктів та окремих територій від 23.04.2009, яка є його невід»ємною частиною, в частині проведення розрахунку за обслуговування. З огляду на прострочку виконання відповідачем грошового зобов»язання, а саме порушення строків плати за обслуговування позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 2634 грн. 32 коп. за період з 06.02.13 по 30.11.13 та 3 % річних в сумі 116 грн. 22 коп. за період з 06.02.13 по 30.11.13.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 23 квітня 2009 року між позивачем (далі - «Аварійно-рятувальна служба») та відповідачем (надалі - «Об»єкт») укладено договір № 5 на постійне та обов»язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об»єктів та окремих територій.

Зазначений вище Договір укладено у письмовій формі, підписано сторонами, підписи засвідчено печатками юридичних осіб, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України; погоджено всі умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього, отже дотримання положень такого Договору є обов'язковим.

Пунктом 1.1 Договору сторони погодили, що предметом договору є організація та здійснення «Аварійно-рятувальною службою» аварійно-рятувального обслуговування «Об»єкта» з метою своєчасного реагування та виконання аварійно-рятувальних робіт при виникненні на «Об»єкті» надзвичайної ситуації.

Вартість обслуговування і порядок розрахунку визначені в розділі 4 Договору №5 на постійне та обов»язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об»єктів та окремих територій від 23.04.2009.

Пунктом 4.2. Договору сторони погодили, що плата за обслуговування «Об»єкта» «Аварійно-рятувальною службою» здійснюється в безготівковому порядку щомісячним перерахуванням коштів на її розрахунковий рахунок, у період з 01 по 05 число поточного місяця, згідно з отриманим рахунком. По факту проведеної оплати «аварійно-рятувальна служба» надає «Об»єкту» акт виконаних умов договору та податкову накладну.

Пунктом 1 додаткової угоди № 1 від 22 грудня 2011 року до Договору №5 на постійне та обов»язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об»єктів та окремих територій від 23.04.2009, яка є його невід»ємною частиною, частково замінено п.4.1. Договору №5 від 23.04.2009 в частині вартості обслуговування і перше речення вище зазначеного пункту викладено в наступній редакції: вартість функціонування структурних підрозділів «Аварійно-рятувальної служби» у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації або загрози її виникнення у кількості однієї оперативної одиниці складає 442,27 грн. (в т.ч. ПДВ) на місяць.

У відповідності до умов Договору «Аварійно-рятувальна служба» організовувала та здійснювала аварійно-рятувальне обслуговування «Об»єкта». Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином завіреними копіями актів виконання умов договору №5 від 23 квітня 2009 року (а.с. 31- 41).

«Об»єкт» (відповідач) прийняті на себе договірні зобов»язання належним чином не виконав, в повному обсязі за надані послуги не розрахувався; станом на 01.12.13 у відповідача виникла заборгованість в сумі 4864 грн. 97 коп.

Станом на 01.12.13 між сторонами був підписаний акт звірки взаєморозрахунків (а.с. 16). Акт звірки взаєморозрахунків є певною формою фіксації юридично-значимих дій сторін, і ним, зокрема, оформляється інвентаризація дебіторської і кредиторської заборгованості. Цим актом встановлено непогашену заборгованість Відповідача перед Позивачем в сумі 4864 грн. 97 коп. згідно договору №5 від 23.04.2009 року. Підписання Відповідачем вищевказаного акту свідчить про визнання ним своєї заборгованості перед Позивачем на зазначену в ньому суму, зокрема, згідно акту звірки взаєморозрахунків від 01.12.2013р., відповідач визнав борг у сумі 4864 грн. 97 коп.

Пунктом 1 Додаткової угоди від 11 грудня 2011 року до Договору №5 на постійне та обов»язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об»єктів та окремих територій від 23.04.2009 (а.с. 15), замовник і виконавець прийшли до спільної згоди припинити з 11.12.2013 року дію Договору на постійне та обов»язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об»єктів та окремих територій №5 від 23.04.2009 в зв»язку з відсутністю причин, які зумовлюють небезпеку виникнення надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Пунктом 2 Додаткової угоди від 11 грудня 2011 року до Договору №5 на постійне та обов»язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об»єктів та окремих територій від 23.04.2009 встановлено, що станом на 01.12.2013 року заборгованість замовника перед виконавцем складає 4864 грн. 97 коп.

З метою досудового врегулювання спору, 16.04.14 позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 01-913/04-6 з вимогою погасити існуючу заборгованість; даний факт підтверджується фіскальним чеком №9762 (а.с. 18). Проте, вимога щодо сплати заборгованості залишена без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. ст. 173, 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із приписами ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться у строк (термін) визначений у зобов'язанні (ч. 1 ст. 530 ЦК України), оскільки зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відтак, в силу ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Відповідачем не подано жодних документальних доказів, які б спростовували доводи позивача щодо неналежного виконання зобов'язань згідно доданих до матеріалів справи актів виконання умов договору №5 від 23 квітня 2009 року (а.с. 31- 41).

Розмір основної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.12.2013 року; станом на день розгляду справи заборгованість в сумі 4864 грн. 97 коп. відповідачем не сплачена.

За наведених обставин та правових норм вимога про стягнення з відповідача заборгованості за отримані послуги в сумі 4864 грн. 97 коп. обґрунтована та підлягає задоволенню.

Факт прострочки виконання грошового зобов'язання за договором №5 на постійне та обов»язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об»єктів та окремих територій від 23.04.2009 підтверджується матеріалами справи, відповідачем не спростований.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідальність сторін передбачена розділом 5 Договору.

Пунктом 5.3. договору №5 на постійне та обов»язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об»єктів та окремих територій від 23.04.2009 сторони погодили, що за порушення терміну оплати «Об»єкт» сплачує «Аварійно-рятувальній службі» пеню у розмірі (2%) від простроченої суми оплати за кожен день прострочення, відповідно до вимог чинного законодавства, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діє за період, за який нараховується пеня. Сплата пені не звільняє винну сторону від виконання обов»язків за даним Договором.

В силу ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов»язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст.ст. 612, 625 ЦК України). Зважаючи на те, що факт прострочки виконання грошового зобов»язання за договором №5 на постійне та обов»язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об»єктів та окремих територій від 23.04.2009 підтверджується матеріалами справи, вимоги позивача щодо стягнення пені та 3% річних обґрунтовані, проте, перевіривши розрахунок позивача (а.с. 19) слід зазначити наступне.

Позивачем нараховано 3% річних за період з 06.02.2013 по 30.11.2013 року в сумі 116 грн. 22 коп., при цьому ним не враховано, що заборгованість в сумі 4864 грн. 97 коп. виникла станом на 01.12.13. Станом на 06.02.2013 з якого проводиться нарахування заборгованість відповідача становить 442 грн. 27 коп., станом на 06.03.2013 заборгованість відповідача становить 884 грн. 54 коп.; станом на 06.04.2013 заборгованість відповідача становить 1326,81 грн. 54 коп.; станом на 06.05.2013 заборгованість відповідача становить 1769,08 грн. 54 коп.; станом на 06.06.2013 заборгованість відповідача становить 2211 грн. 35 коп.; станом на 06.07.2013 заборгованість відповідача становить 2653 грн. 62 коп.; станом на 06.08.2013 заборгованість відповідача становить 3095 грн. 89 коп.; станом на 06.09.2013 заборгованість відповідача становить 3538 грн. 16 коп.; станом на 06.10.2013 заборгованість відповідача становить 3980 грн. 43 коп.; станом на 06.11.2013 заборгованість відповідача становить 4422 грн. 70 коп.

Згідно з вірним розрахунком, проведеним судом за допомогою калькулятора ІПС «Законодавство», з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% в сумі 59 грн. 10 коп. (розрахунок додається).

В частині стягненні 3% в сумі 57 грн. 12 коп. слід відмовити.

Щодо нарахованої позивачем пені слід зазначити наступне.

Позивачем нарахована пеня за період з 06.02.2013 по 30.11.2013 року в сумі 2634 грн. 32 коп.

12.06.14 позивачем в судовому засіданні подано новий розрахунок пені за період з 06.02.2013 по 06.08.2013 року в сумі 1608 грн. 88 коп., проте заяви про зменшення розміру позовних вимог, в порядку ст. 22 ГПК України, від позивача не поступало.

Згідно приписів частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Крім того, стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Зазначена вище норма є імперативною.

Судом самостійно проведено розрахунок пені по кожному акту окремо, у відповідності до приписів частини 6 ст. 232 ГК України.

Згідно з вірним розрахунком, проведеним судом за допомогою калькулятора ІПС «Законодавство», з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 224 грн. 28 коп. (розрахунок додається).

В частині стягненні пені в сумі 2410 грн. 04 коп. слід відмовити.

Судовий збір за правилами ст. 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, ст.ст. 173, 175, 193, 216, 232 ГК України, ст.ст. 509, 526, 546, 549, 611, 612, 625, 629 ЦК України, керуючись ст.ст. 4-3, 22, 33, 43, 49, 75, ст. 82, ст.ст. 83-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління ДСНС України в Івано-Франківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАД" про стягнення 7 615 грн. 51 коп., з яких: 4 864 грн. 97 коп. - заборгованість за договором № 5 від 23.04.09 на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій, 2 634 грн. 32 коп. - пеня та 116 грн. 22 коп. - 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАД" (вул. Калуська, 6, м. Бурштин, Галицький район, Івано-Франківська область, 77111; код 24678764) на користь Товариства з Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Управління ДСНС України в Івано-Франківській області (вул. Б. Хмельницького, 92А, м. Івано-Франківськ, 76009; код 08588725) - заборгованість в сумі 4 864 (чотири тисячі вісімсот шістдесят чотири) грн. 97 коп., пеню в сумі 224(двісті двадцять чотири) грн. 28 коп., 3% річних в сумі 59(п»ятдесят дев»ять) грн. 10 коп. за період з 06.02.2013 по 30.11.2013 року та 1224(одну тисячу двісті двадцять чотири) грн. 09 коп. судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

В частині позову Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління ДСНС України в Івано-Франківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАД" про стягнення пені в сумі 2410 (дві тисячі чотириста десять)грн. 04 коп. та 3% річних в сумі 57(п»ятдесят сім) грн. 12 коп. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.07.14

Суддя І.П. Кавлак

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Кавлак І. П. 21.07.14