Рішення № 39828403, 03.07.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8242/14 03.07.14

За первісним позовом Національного спортивного комплексу «Олімпійський»

До Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

Про стягнення 126 326,59 грн.

За зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

До Національного спортивного комплексу «Олімпійський»

Про стягнення 242 200,00 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Шептуховська Н.С. - по дов. № 01 від 14.01.2014

від відповідача Сацюк Д.А. - по дов. № 729 від 23.04.2014

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Національного спортивного комплексу «Олімпійський» про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 126 326,59 грн. заборгованості, яка складається з: 82 200,00 грн. основного боргу, 20 308,33 грн. пені, 19 052,47 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 4 765,79 грн. - 3 % річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору № 26-07/13-2 від 26.07.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2014 порушено провадження у справі № 910/8242/14 та призначено справу до розгляду на 22.05.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/8242/14 від 22.05.2014, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвали про порушення провадження у справі від 05.05.2014, розгляд справи був відкладений на 10.06.2014.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 10.06.2014 справу № 910/8242/14 передано на розгляд судді Трофименко Т.Ю., в зв'язку перебуванням судді Сівакової В.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/8242/14 від 10.06.2014 (суддя Трофименко Т.Ю.) розгляд справи призначено на 01.07.2014.

10.06.2014 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду міста Києва із зустрічною позовною заявою до Національного спортивного комплексу «Олімпійський» про стягнення 242 200,00 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач взяті на себе згідно договору № 26-07/13-2 від 26.07.2013 зобов'язання належним чином не виконав, а тому сплачені позивачем кошти мають бути повернуті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2014 (суддя Трофименко Т.Ю.) зустрічну позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 прийнято для спільного розгляду з первісним позовом у справі № 910/8242/14.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 01.07.2014 справу № 910/8242/14 передано судді Сіваковій В.В., у зв'язку з виходом судді з відпустки.

Відповідач за зустрічним позовом у поданому 20.06.2014 до відділу діловодства суду відзиві проти задоволення зустрічного позову заперечує. Відповідач вважає, що заявлені позивачем вимоги документально не підтверджені, порушення з боку відповідача договірних зобов'язань не доведено та необґрунтовано розмір заявленої до стягнення суми.

Позивач за первісним позовом в судовому засіданні 01.07.2014 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач за первісним позовом в судовому засіданні 01.07.2014 проти позову заперечував повністю.

Позивач за зустрічним позовом в судовому засіданні 01.07.2014 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач за зустрічним позовом в судовому засіданні 01.07.2014 проти позову заперечував повністю.

В судовому засідання 01.07.2014 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 03.07.2014.

В судовому засіданні 03.07.2014, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

26.07.2013 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (замовник) та Національним спортивним комплексом «Олімпійський» (виконавець) було укладено договір № 26-07/13-2 (далі - договір).

Відповідно до п. 2.1. договору виконавець за даним договором надає послуги, а замовник оплачує зазначені послуги в порядку і на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п. 2.2. договору перелік послуг за даним договором визначається в додатку 1 до даного договору.

В п. 2.1. додатку 1 до договору визначено наступний перелік послуг, що надаються виконавцем за договором:

2.1. Організації забезпечення підготовки та проведення виставки.

2.2. Консультації і рекомендації з питань планування та організації виставки.

2.3. Розробка та узгодження схем розміщення експонатів.

2.4. Організаційна підтримка процесу монтажу експонатів у місці проведення виставки у період з 01.09.2013 по 02.09.2013.

2.5. Розробка схем підключення устаткування, техніки та обладнання.

2.6. Технічна та інженерна підтримка проведення виставки, в тому числі, технічний нагляд за підключенням та використанням обладнання, техніки та устаткування.

2.7. Забезпечення роботи систем освітлення та вентиляції у місці проведення Виставки.

2.8. Забезпечення підключення до мереж Інтернет, стаціонарного телефонного зв'язку у місці проведення виставки.

2.9. Забезпечення контролю доступу автотранспорту на територію виконавця.

2.10. Організація пропускного режиму на територію виконавця та здійснення заходів безпеки на час проведення виставки.

2.11. Організації розміщення інформації про проведення виставки за попереднім письмовим узгодженням з виконавцем місця розміщення та змісту інформаційних матеріалів.

2.12. Прибирання та підтримання в належному стані місця проведення виставки.

Спір за первісним позовом виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг за лютий 2014 року, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 82 200,00 грн. та за несвоєчасне виконання зобов'язань нараховані: пеня в розмірі 20 308,33 грн., збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 19 052,47 грн. та 3% річних в сумі 4 765,79 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача за первісним позовом підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 7.2. договору датою початку надання послуг за цим договором є 01.09.2013. Датою закінчення надання послуг за даним договором є 28.02.2014 включно.

Згідно з п. 7.3. договору строк дії цього договору починає свій перебіг з дати підписання та триває до 03.03.2014 включно, крім грошових зобов'язань сторін та зобов'язання відшкодування збитків, які діють до повного їх виконання.

Відповідно до п. 4.1. договору вартість послуг визначено у додатку 1 до договору.

Згідно з п. 1. додатку 1 до договору вартість послуг за даним договором складає разом з ПДВ 973 200,00 грн.

Відповідно до п. 4.2. договору послуги за цим договором оплачуються замовником шляхом внесення передоплати на підставі рахунків, виставлених виконавцем, наступним чином:

162 200,00 грн. сплачуються замовником виконавцю в строк до 26.08.2013,

162 200,00 грн. сплачуються замовником виконавцю в строк до 20.09.2013,

162 200,00 грн. сплачуються замовником виконавцю в строк до 04.10.2013,

162 200,00 грн. сплачуються замовником виконавцю в строк до 05.11.2013,

162 200,00 грн. сплачуються замовником виконавцю в строк до 05.12.2013,

162 200,00 грн. сплачуються замовником виконавцю в строк до 06.01.2014.

Згідно з п. 4.3. договору підтвердженням надання послуг за даним договором є підписаний сторонами акт наданих послуг. Акт складається виконавцем щомісячно до 5 (п'ятого) числа наступного за звітним місяця, та направляється замовнику для підписання. У разі відсутності у виконавця письмової обґрунтованої відмови замовника від підписання акту протягом 3 (трьох) календарних днів з дати відправлення відповідного акту виконавцем, такий акт вважається підписаним обома сторонами без зауважень, а послуги вважаються наданими в повному обсязі та належної якості.

Позивачем подано акт прийому-здачі виконаних робіт/послуг № 41 від 28.02.2014 на суму 162 200,00 грн., який з боку відповідача не підписаний.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується відповідачем, відповідач надані позивачем за договором у лютому 2014 року послуги оплатив частково в розмірі 80 000,00 грн.

11.04.2014 позивач разом з листом № 06-2/242 від 11.04.2014 направив відповідачу акт прийому-здачі виконаних робіт/послуг № 41 від 28.02.2014 для підписання, що підтверджується фіскальним чеком поштової установи № 4721 та описом вкладення у цінний лист від 11.04.2014.

Проте, відповідач зазначений акт досі не підписав та не повернув позивачу, а отже в силу умов п. 4.3. договору послуги за лютий 2014 року за договором вважаються наданими та прийнятими відповідачем без зауважень в повному обсязі.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пункт 1 статті 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Тобто, обов'язковою підставою для здійснення замовником свого обов'язку щодо оплати послуг є надання цих послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 3.1.3. договору замовник зобов'язався своєчасно та в повному обсязі провести розрахунки з виконавцем за надані послуги відповідно до умов цього договору.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, замовник в порушення взятих на себе зобов'язань за договором вартість наданих послуг за лютий 2014 року у визначений договором строк повністю не сплатив, в зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, яка складає 82 200,00 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням існування належних доказів надання позивачем послуг, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача їх вартості в загальному розмірі 82 200,00 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані у весь період послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 5.5. договору передбачено, що у разі порушення замовником строків сплати послуг, передбачених цим договором, він сплачує на користь виконавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, чинної на день прострочення, від простроченої суми за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати за надані послуги.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи, що в силу умов п. 4.2. договору, відповідач зобов'язаний вносити платежі щомісяця, то момент прострочення виконання зобов'язання слід встановлювати щодо кожного місяця наданих послуг, і, в залежності від встановленого, нараховувати пеню, за кожний місяць наданих послуг за кожним платежем окремо.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті послуг відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача становить 20 308,33 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 20 308,33 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення зі сплати за надані послуги, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 19 052,47 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 4 765,79 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 19 052,47 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 4 765,79 грн. - 3% річних (за обґрунтованими розрахунками).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Посилання відповідача на те, що внаслідок подій, які мали місце в центральній частині Києва відповідач у другій половині лютого 2014 року не мала змоги провести виставку-ярмарку належним чином та не отримала від позивача передбачених договором послуг, а отже звільняється від сплати послуг за другу частину лютого 2014 року, не приймаються судом до уваги, оскільки відповідачем не було надано письмової обґрунтованої відмови від підписання акту за надані послуги у лютому 2014 року.

Лист від 24.04.2014, яким відповідач відмовився від підписання актів виконаних робіт, надісланих відповідачем 11.04.2014 листом № 06-2/242 посилаючись на те, що позивачем у період з листопада 2013 року по лютий 2014 року послуги за договором належним чином не виконувались не приймається судом, оскільки відповідачем документально не підтверджено невиконання відповідачем умов договору.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Національного спортивного комплексу «Олімпійський» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

За зустрічним позовом

Позивач в обґрунтування зустрічних вимог посилається на те, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором внаслідок чого виставка-ярмарок в деякі дні фактично не відбувалась. Зазначає, що охорона відповідача не пропускала відвідувачів та учасників; на територію пропускались вантажівки з експонатами виставки тільки по 5 автомобілів, у зв'язку з чим стався затор з 60 вантажівок та велика їх кількість поїхала, а позивачем не було розміщено заплановану кількість представників експонатів; під час дощу протікав дах, що не дало змоги використати частину площі для розміщення експозицій, а частину експозицій деяких учасників взагалі залило водою, у зв'язку з чим позивач отримав претензії від учасників; виставка мала відкритись 21.02.2014, однак з вини відповідача відкрилась тільки 23.02.2014, у зв'язку з чим позивач не отримав очікуваного прибутку; з листопада 2013 року по лютий 2014 року відповідач не здійснював прибирання території тому позивач вимушений був залучити людей для здійснення прибирання території. Позивач вказує на те, що внаслідок зазначених дій велика кількість представників експонатів звернулась зі скаргами повернути кошти, які були повернуті позивачем в розмірі 116 000,00 грн., а отже позивач зазнав збитків. Позивач зазначає, що звертався до відповідача щодо належного виконання зобов'язань з боку останнього та просила повернути перераховані позивачем кошти.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача за зустрічним позовом не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктами 2.9. та 2.10. додатку 1 до договору визначено обов'язок виконавця забезпечити контроль доступу автотранспорту на територію виконавця; організацію пропускного режиму на територію виконавця та здійснення заходів безпеки на час проведення виставки.

Згідно з п. 3.4.8. договору виконавець має право вимагати дотримання відвідувачами замовника під час надання послуг чинного законодавства України, правил та положень з охорони здоров'я та дотримання санітарних норм, правил з охорони праці, техніки безпеки, протипожежної безпеки, правил по цивільній обороні та загальних правил громадського порядку, правил перебування на території Стадіону в цілому та в місці проведення виставки зокрема.

Згідно з п. 3.2.5. договору замовник має право отримувати доступ та тимчасове перебування на території стадіону автотранспорту замовника, за попереднім письмовим погодженням виконавця.

Відповідно до п. 8.10. договору безпосереднім організатором виставки виступає замовник, на якого покладається вся відповідальність за проведення такої виставки.

Пунктом 3.2.1. договору визначено право замовника вимагати від виконавця умов даного договору.

Позивач зазначає, що неодноразово звертав увагу працівників відповідача про порушення договору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, розподіл тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Позивачем в порушення зазначених вимог належних та допустимих доказів в підтвердження того, що він звертався до відповідача з вимогами виконання умов договору не подано.

Також позивачем не подано жодного належного або допустимого доказу на підтвердження існування всіх зазначених позивачем обставин, а отже не доведено неналежне виконання відповідачем умов договору.

З огляду на викладене, позовні вимоги про повернення сплачених позивачем за послуги коштів в розмірі 242 200,00 грн. документально не підтвердженні, а отже задоволенню не підлягають.

Стаття 16 Цивільного кодексу України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача за зустрічним позовом, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов Національного спортивного комплексу «Олімпійський» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Національного спортивного комплексу «Олімпійський» (м. Київ, вул. Червоноармійська, 55, код ЄДРПОУ 14297707) 82 200 (вісімдесят дві тисячі двісті) грн. 00 коп. основного боргу, 20 308 (двадцять тисяч триста вісім) грн. 33 коп. пені, 19 052 (дев'ятнадцять тисяч п'ятдесят дві) грн. 47 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 4 765 (чотири тисячі сімсот шістдесят п'ять) грн. 79 коп. - 3% річних, 2 526 (дві тисячі п'ятсот двадцять шість) грн. 54 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні зустрічного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовити повністю.

Повне рішення складено 10.07.2014.

СуддяВ.В. Сівакова