Постанова № 39825962, 17.07.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2014 р. Справа№ 902/118/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

при секретарі Вершути О.П.

за участю представників:

від позивача - Жигадло І.Б.

від відповідача - не з`явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2014 року (головуючий суддя Літвінова М.Є., судді: Полякова К.В., Сташків Р.Б.)

за позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газовик»

про стягнення грошових коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Газовик» про стягнення коштів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.05.2014 позовні вимоги були задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 42 157,47 грн. 3 % річних, 1 575,22 грн. інфляційних втрат. В іншій частині позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій вказує, що рішення прийнято з порушення норм матеріального права та при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а тому просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 21.05.2014 року та прийняти нове рішення, яким скасувати рішення суду в частині відмовлених позовних вимог та задовольнити позов повністю.

Ухвалою суду від 12.06.2014 року прийнято до провадження апеляційну скаргу та призначено її до розгляду в складі суду: головуючий суддя: Зубець Л.П., судді: Мартюк А.І., Новіков М.М.

В зв`язку з перебуванням головуючої судді Зубець Л.П. у відпустці було призначено повторний автоматичний розподіл справ.

Ухвалою суду від 01.07.2014 року колегією суддів у складі: головуючий суддя: Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І. справу було прийнято до свого провадження та призначено до розгляду.

Через відділ документального забезпечення до суду від представника відповідача надійшла заява, в якій він зазначає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та законним, а тому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення. Крім того, повідомив про неможливість направити представника в судове засідання для розгляду апеляційної скарги, а тому просив розгляду справу за відсутності вповноваженого представника відповідача.

Представник позивача в судове засідання на вказану дату з`явився та надав усні пояснення стосовно предмету спору.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

20.12.2010 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 06/10-2012 на закупівлю природного газу.

Додатковою угодою № 3 від 12.04.2011 року до договору поставки природного газу №06/10-2012 від 20.12.2010 року сторони домовились викласти умови договору № 06/10-2012 від 20.12.2010 у новій редакції.

Відповідно до п. 1.1 Договору, продавець зобов"язується передати у власність покупцю у 2011 році природний газ власного видобутку, а покупець - прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Газ, що продається використовується виключно для подальшої реалізації населенню, згідно п. 1.2 договору.

Продавець передає покупцеві у 2011 році газ в обсязі до 9 580,522 тис. куб.м., у тому числі по місяцях кварталів (п. 2.1).

Приймання-передача природного газу, переданого продавецем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі, відповідно до п. 3.3 договору.

Кількість газу, що продається визначається за показами комерційних вузлів обліку газу споживачів покупця або за нормами споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.1996 року № 619, у разі використання газу побутовими споживачами за відсутності у них газових лічильників (п. 4.1).

Відповідно до п. 6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки.

Згідно п. 6.2 договору, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10-го числа наступного за місяцем поставки газу з поточних рахунків покупця.

З додатковою угодою № 5 від 03.10.2011 року до договору, сторони домовились про припинення договору в частині поставки природного газу з 01.10.2011 року.

Матеріали справи свідчать, що за період з січня 2011 року по вересень 2011 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ за договором на суму 2 208 034,09 грн.

Як передбачено ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Додані до матеріалів справи платіжні доручення свідчать про сплату коштів за отриманий природний газ, однак з порушенням строків оплати вказаних у п. 4.1 договору.

Позивач, звертаючись з позовом до суду, обґрунтовує свої вимоги тим, що оскільки відповідачем умови договору поставки по сплаті коштів за отриманий газ були виконані несвоєчасно, він просить стягнути з останнього пеню, інфляційні втрати та 3% річні як штрафні санкції за неналежне виконання умов договору.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 7.2 договору, у разі не виконання п. 6.1 договору покупець зобов'язаний сплатити крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

У відповідності до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Пенею відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відтак, частиною шостою статті 232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Відповідач у відзиві на позов заявив про застосування позовної давності до заявленої пені з посиланням на п. 9.3 договору, у редакції від 20.12.2010 року, відповідно до якого позовна давність за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у три роки, однак, відповідач зазначив, що позивачем при розрахунку пені не враховано, що додатковою угодою № 3 до Договору пункт 9.3 цього договору, сторони виключили з умов договору, а тому позивач пропустив позовну давність при нарахуванні пені в порядку ст. 258 Цивільного кодексу України.

Позивач в апеляційній скарзі зазначає, що ними позовна давність не пропущена, оскільки умови додаткової угоди, що була укладена 12.04.2011 року поширюють свою дію на правовідносини, що фактично склалися з 01.04.2011 року, а позивачем відповідачу пеня нарахована за період з 11.02.2011 року по 01.04.2011 року.

Проте, колегія суддів не погоджується з такою позицією позивача та вважає висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні стягнення пені є обґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу,яка його порушила.

Статтями 256, 258 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність, зокрема в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до п. 4 додаткової угоди № 3 до договору встановлено, що ця угода складена у двох примірниках, по одному із сторін, які мають однакову юридичну силу, набуває чинності з дати підписання та скріплення печатки сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.04.2011 року і діє протягом дії договору.

Тобто з 01.04.2011 року сторони повинні керуватись п. 2 ч. 1 ст.258 Цивільного кодексу України, де передбачена спеціальна позовна давність в один рік.

Таким чином, твердження відповідача про пропуск позовної давності щодо нарахування пені є обґрунтованими, враховуючи, період нарахування з 11.02.2011 року по 01.04.2011 року, та звернення з позовом до суду - 29.01.2014 року, тому пеня заявлена до стягнення задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім інфляційних втрат та 3% річних, перевіривши здійснений позивачем розрахунок поданий до суду, дійшов висновку про його обґрунтованість.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, колегія суддів вважає його обґрунтованим в розмірі 42 157,47 грн. та таким, що підлягає задоволенню.

Крім того, судом першої інстанції був здійснений перерахунок інфляційних втрат, що просив стягнути позивач з відповідача та присуджено до стягнення суму в розмірі 1575,22 грн.

Колегія суддів не погоджується з таким розрахунком Господарського суду міста Києва, вважає його арифметично невірним та підлягаючим зміні.

Як передбачено п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 року «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Вказана правова позиція також відображена у листі Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» № 62-97р від 03.04.1997 року.

Здійснивши свій розрахунок інфляційних втрат, з урахуванням всіх проплат, що здійснювалися відповідачем, колегія суддів приходить до висновку, що до стягнення підлягає сума, більша ніж заявлена позивачем в позовній заяві, проте, враховуючи положення ст. 83 ГПК України, присуджує до стягнення інфляційні втрати в сумі 34598,47 грн.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п.3 ч.1. ст. 103 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має права скасувати рішення повністю або частково і прийняте нове рішення.

Враховуючи положення ст. 104 ГПК України, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 21.05.2014 року у справі № 902/118/14 підлягає зміні.

Відповідно до ч.5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов`язані з розглядом справи при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, ч.1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2014 року по справі № 902/118/14 - змінити.

Позовні вимоги Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газовик» (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 39, код 32736800) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827) 42 157,47 грн. (сорок дві тисячі сто п'ятдесят сім гривень 47 коп.) 3 % річних, 34598,47 грн. інфляційних втрат.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газовик» (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 39, код 32736800) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827) судовий збір за подання позову до суду в розмірі 1534,85 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газовик» (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 39, код 32736800) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 616,59 грн.

Видати судові накази. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва

Матеріали справи № 902/118/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко