Рішення № 39825832, 15.07.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, 16 тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2014 р. справа № 911/2412/14

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС», м. Київ

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп», Київська обл., с. Мархалівка

2. Приватного підприємства «Фроменталь», Черкаська обл., м. Черкаси

про стягнення 49 311,83 гривень

за участю представників:

від позивача: Грищенко О.М. (довіреність б/н від 05.03.2013)

від відповідача 1: не прибув

від відповідача 2: не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

19.06.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (далі-ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (далі-ТОВ «ПК Трейдсервісгруп»/відповідач 1) та Приватного підприємства «Фроменталь» (далі-ПП «Фроменталь»/відповідач 2) про солідарне стягнення з відповідачів 49 311,83 грн., з яких: 32 237,26 грн. пені, 5 772,26 грн. 3% річних та 11 302,31 грн. інфляційних втрат, нарахованих внаслідок неналежного виконання відповідачем 2 своїх грошових зобов'язань за договором №362-04-2008 від 23.04.2008.

Відповідачі 1, 2 не скористались правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надали.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.06.2014 порушено провадження у справі №911/2412/14 та призначено справу до розгляду на 01.07.2014.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.07.2014 розгляд даної справи було відкладено на 15.07.2014.

В судові засідання 01.07.2014 та 15.07.2014 представники відповідачів не прибули, витребувані судом документи не надали, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи були повідомлені належним чином.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

23.04.2008 між ТОВ «Тридента Агро» (продавець) та ПП «Фроменталь» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу №362-04-2008, предметом якого є товар, що належить продавцю на момент укладення договору або буде набутий продавцем у майбутньому.

Додатком №1 до вказаного договору передбачено, що в тому випадку, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договорів сторони для визначення суми, яка підлягає оплаті використовують наступну формулу: S=(А1/А2)*В, де S - ціна на момент проплати, В - ціна на момент підписання договору, А2 - курс (НБУ) долара США до гривні на день підписання договору, А1 - курс (НБУ) долара США до гривні на день перерахування грошей.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем 2 своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого продавцем товару, 10.02.2009 ТОВ «Тридента Агро» звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до ПП «Фроменталь» про стягнення 87 789,01 грн. заборгованості, 3 236,37 грн. пені, 404,25 грн. 3% річних, 13 125,27 грн. штрафу, 2 116,78 грн. інфляційних втрат та 3 280,00 грн. збитків. Розрахунок заявлених позовних вимог здійснено станом на 10.02.2009.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 09 04.2009 у справі №13/604, позовні вимоги ТОВ «Тридента Агро» до ПП «Фроменталь» задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 13 125,27 грн. штрафу, 404,25 грн. 3% річних, 2 116,78 грн. інфляційних втрат, а також судові витрати, провадження у справі в частині вимоги про стягнення заборгованості припинено за відсутністю предмета спору, у задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Під час розгляду означеної справи господарським судом Черкаської області було встановлено, що грошові зобов'язання за договором №362-04-2008 від 23.04.2008 в частині оплати вартості поставленого товару загальною вартістю 431 345,39 грн. покупцем були виконані 26.02.2009. При цьому, остаточний розрахунок за поставлений товар був здійснений без врахування курсових коливань, що існували на момент проведення оплати.

06.12.2010 між ТОВ «Тридента Агро» та ФОП Грищенком О.М. було укладено угоду №ФОП-3-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512- 519 ЦК України), відповідно до якої, первісний кредитор (ТОВ «Тридента Агро») відступив новому кредитору (ФОП Грищенку О.М.) право вимоги виконання боржником (ПП «Фроменталь») зобов'язань щодо сплати 36 459,08 грн. курсової різниці, пені, 3% річних та інфляційних втрат, за весь період існування основної заборгованості, набутих первісним кредитором на підставі договору №362-04-2008 від 23.04.2008 у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно зазначеного договору щодо оплати вартості отриманого товару, а новий кредитор компенсує вартість переданого зобов'язання відповідно до умов даної угоди.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 18.11.2011 у справі №15/5026/2139/2011 позовні вимоги ФОП Грищенка О.М., як нового кредитора за договором №362-04-2008 від 23.04.2008, до ПП «Фроменталь» про стягнення 36 459,08 грн. курсової різниці за вказаним договором, задоволено повністю.

25.01.2013 між ФОП Грищенком О.М. (первісний кредитор) та ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» (новий кредитор) було укладено угоду №25/01-9 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України), відповідно до якої первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги виконання боржником зобов'язання щодо сплати пені, 3% річних, інфляційних втрат, набутих первісним кредитором на підставі договору №362-04-2008 від 23.04.2008, а також згідно угоди №ФОП-3-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу.

Крім того, 07.04.2014 між ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» (кредитор) та ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» (поручитель) було укладено договір поруки №07-04-2010-10, за умовами якого поручитель поручився перед кредитором за виконання ПП «Фроменталь» грошового зобов'язання щодо сплати розміру 3% річних у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу та угоди, передбаченої ст. 2 цього договору.

Посилаючись на те, що відповідач 2, як покупець за договором №362-04-2008 від 23.04.2008 свої договірні зобов'язання в частині сплати 36 459,08 грн. заборгованості (курсової різниці) за означеним договором та присудженої до стягнення рішенням господарського суду Черкаської області від 18.11.2011 у справі №15/5026/2139/2011, не виконав, позивач просить суд солідарно стягнути з відповідачів, зокрема, 5 772,26 грн. 3% річних, нарахованих з 27.02.2009 по 19.06.2014 на 36 459,08 грн.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідачами 1, 2 не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів та/або документів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 75 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 265, ч. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами ч. 2 ст. 713 та ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до п. 5.3 договору №362-04-2008 від 23.04.2008 та додатку №1 остаточна оплата за поставлений товар має бути проведена до 01.10.2008 з урахуванням курсових коливань на момент проведення розрахунків.

З огляду наведеного, отримання відповідачем 2 товару за договором №362-04-2008 від 23.04.2008 загальною вартістю 431 345,39 грн., у відповідності до вимог вказаного правочину, породжує в останнього обов'язок щодо оплати вартості такого товару на користь нового кредитора - позивача у повному обсязі, з урахуванням курсу гривні до долара США на день оплати.

При цьому, судом враховано, що як проведення відповідачем 2 остаточних розрахунків за договором №362-04-2008 - 26.06.2009, так і наявність в останнього 36 459,08 грн. заборгованості за вказаним правочином, встановлено рішенням господарського суду Черкаської області від 18.11.2011 у справі №15/5026/2139/2011, а тому, в силу вимог ст. 35 ГПК України, не підлягає доведенню повторно.

Пунктами 1 та 7 статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

Крім того, приписами п. 2 ч. 1 ст. 512 та ст. 514 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктами 4.1 та 3.1 договору поруки №07-04-2014-10 передбачено, що у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

Відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою 3% річних у сумі 10 000,00 грн.

Відповідно до статей 627, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Натомість, в порушення наведених законодавчих та договірних положень відповідач 2 заборгованості за договором №362-04-2008 у розмірі 36 459,08 грн. курсової різниці не оплатив, що свідчить про підставність вимоги про солідарне стягнення з відповідача 2, як боржника, та відповідача 1, як поручителя, 3% річних за порушення договірних зобов'язань.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки арифметично вірний розмір 3% річних, обрахованих судом протягом заявленого позивачем періоду з урахуванням наведених законодавчих та договірних положень становить 5 810,48 грн., а суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, тому вимога позивача про солідарне стягнення з відповідачів 5 772,26 грн. 3% річних підлягає задоволенню.

Крім того, посилаючись на неналежне виконання відповідачем 2 своїх грошових зобов'язань за договором №362-04-2008 від 23.04.2008, позивач просить суд солідарно стягнути з відповідачів:

- 32 237,26 грн. пені, нарахованої з 27.02.2009 по 19.06.2014 на 36 459,08 грн.,

- 11 302,31 грн. інфляційних втрат, нарахованих з 01.03.2009 по 31.05.2014 на 36 459,08 грн.

Згідно ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 232 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктам 8.2 та 8.3 договору №362-04-2008 від 23.04.2008 передбачено, що за прострочення виконання зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Сторони домовились про те, що відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним договором здійснюється без обмеження строку.

Виходячи з системного аналізу зазначених пунктів договору, суд дійшов висновку, що сторони передбачили більш тривалий строк для нарахування пені за порушення виконання договірних зобов'язань ніж це встановлено ч. 6 ст. 232 ГК України.

До того ж, в силу ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду наведеного, а також беручи до уваги той факт, що арифметично вірний розмір пені та інфляційних втрат, обрахованих судом за вказаний позивачем період з урахуванням наведених вимог Закону та положень договору №362-04-2008 від 23.04.2008 становить 32 250,11 грн. та 13 088,81 грн. відповідно, а суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 2 - 32 237,26 грн. пені та 13 302,31 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Що ж до вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідача 1, як поручителя, 32 237,26 грн. пені та 13 088,81 грн. інфляційних втрат слід зазначити наступне.

Згідно ст. 541 ЦК України та ч. 1 ст. 543 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

З системного аналізу наведених законодавчих приписів слідує, що солідарний обов'язок може виникати лише в двох випадках: перше - коли солідарний обов'язок прямо передбачений законом; друге - коли передбачений договором.

Водночас, зі змісту п. 3.1 договору поруки №07-04-2014-10 слідує, що відповідальність відповідача 1, як поручителя, перед кредитором (позивачем) обмежується сплатою 3% річних у сумі 10 000,00 грн., у той час, як доказів наявності між позивачем та відповідачем 1 договірних зобов'язань, які встановлюють для останнього солідарний обов'язок по сплаті пені та інфляційних втрат у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем 2, як боржником, умов договору №362-04-2008 від 23.04.2008 суду не надано.

З огляду наведеного, а також враховуючи відсутність у відповідача 1, як поручителя, солідарного обов'язку по сплаті пені та інфляційних втрат, внаслідок неналежного виконанням боржником умов договору №362-04-2008 від 23.04.2008, позаяк вказаний обов'язок першого не передбачений ані законом, ані існуючим між позивачем та відповідачем 1 договором поруки, суд дійшов висновку, що позовна вимога про солідарне стягнення з відповідача 1, як поручителя, 32 237,26 грн. пені та 13 088,81 грн. інфляційних втрат не відповідає вимогами ст. 541 ЦК України, а тому задоволенню не підлягає.

Крім того, разом з позовними вимогами позивач просив суд солідарно стягнути з відповідачів 4 000,00 грн. витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.

В обґрунтування витрат позивача, суду надано:

- копію договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) №02-10/06-14, укладений 02.06.2014 між позивачем та адвокатом Грищенком О.М.;

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Грищенка О.М. №3888 від 29.10.2009р.;

- копію акта здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 19.06.2014 на суму 4 000,00 грн.;

- платіжне доручення №593 від 16.06.2014 на суму 4 000,00 грн.

Приписами ч. 1 44, ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Водночас, у відповідності до п. 6.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Враховуючи наведене, беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового слухання, участь адвоката у судових засіданнях, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, суд дійшов висновку про часткове задоволення зазначеної вимоги позивача та стягнення з відповідачів витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката у розмірі однієї мінімальної заробітної плати - 1 218,00 грн. в рівних частинах.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ч. 5 ст. 49 ГПК України, покладаються судом на відповідачів в рівних частках з урахуванням розміру задоволених позовних вимог.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 04.02.2014 у справі №904/7731/13.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 32-34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 512, 514, 541, 543, 553, 554, 625, 627, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. 173, 175, 193, 230, 236, 265 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Солідарно стягнути з Приватного підприємства «Фроменталь» (18030, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Добровольського/Благовісна, 27/456, ідентифікаційний код 34404398) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (08633, Київська обл., Васильківський р-н, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, 22, ідентифікаційний код 38267861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (вул. Ак. Заболотного, 38, кв. 23, ідентифікаційний код 38039872) 5 772 (п'ять тисяч сімсот сімдесят дві) грн. 26 коп. 3% річних.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Фроменталь» (18030, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Добровольського/Благовісна, 27/456, ідентифікаційний код 34404398) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (вул. Ак. Заболотного, 38, кв. 23, ідентифікаційний код 38039872) 32 237 (тридцять дві тисячі двісті тридцять сім) грн. 26 коп. пені, 11 302 (одинадцять тисяч триста дві) грн. 31 коп. інфляційних втрат, 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 12 коп. судових витрат та 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (08633, Київська обл., Васильківський р-н, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, 22, ідентифікаційний код 38267861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (вул. Ак. Заболотного, 38, кв. 23, ідентифікаційний код 38039872) 106 (сто шість) грн. 88 коп. судового збору та 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 21.07.2014

Суддя В.А. Ярема