Рішення № 39824435, 20.07.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.07.14р. Справа № 904/3546/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДХАУЗ СВІС ГМБХ", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕРС", м. Павлоград, Дніпропетровська область

про стягнення 70 934,54 грн.

Суддя Рудовська І.А.

Представники:

від позивача: Палій С.М., довіреність №28 від 10.06.2014р.

Петухова О.М., довіреність №34 від 09.07.2014р.

від відповідача: Клівасов О.М., довіреність №091 від 06.06.2014р.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕДХАУЗ СВІС ГМБХ" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕРС" (далі - відповідач) про стягнення (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) 80 086,99 грн., з яких: 70 934, 54 грн. - основного боргу, 543,05 грн. - 3 % річних, 3372,60 грн. - пені, 5236,80 грн. - витрат від інфляції та судовий збір покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань щодо оплати поставленого товару по договору поставки № 72ДН від 14.05.2012р.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заяву про збільшення розміру позовних вимог та просив суд її задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача заперечує проти позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на заяву про збільшення розміру позовних вимог.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В судових засіданні 10.06.2014 р., 01.07.2014 р. та 10.07.2014 р. оголошено перерву до 01.07.2014 р., до 10.07.2014 р. та до 17.07.2014 р.

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 17.07.2014 р. оголошені вступна та резолютивна частини судового рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

14.05.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "БІОНАЙМ УКРАЇНА" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЕРС" (покупець) укладений Договір поставки № 72ДН (далі - Договір), за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставляти непродовольчі товари (надалі - товар) відповідно до поданого покупцем замовлення, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно його вартість.

14.05.2012 р. постачальником та покупцем укладено Протокол узгодження розбіжностей до Договору поставки № 72ДН від 14.05.2012 р. (а.с. 12).

Додатковою угодою до Договору №72ДН від 14.05.2012 р. внесено зміни в Договір в частині зміни найменування постачальника замість товариства з обмеженою відповідальністю "БІОНАЙМ УКРАЇНА" читати товариство з обмеженою відповідальністю " МЕДХАУЗ СВІС ГМБХ ".

Відповідно до п. 1.2. Договору предметом даного Договору є товари, що визначені у відповідних супровідних документах (накладних, товарно-транспортних накладних, тощо), які є невід'ємною частиною цього Договору.

Згідно п. 2.2. Договору передача товару за цим договором здійснюється в місці, щодо якого досягнуто усної або письмової домовленості між сторонами і оформлюється накладною або актом прийому-передачі.

Пунктом 4.4. Договору та Протоколу узгодження розбіжностей до Договору передбачено, що покупець сплачує за поставлений йому товар через кожні 30 календарних днів з моменту першої поставки такого товару по мірі його реалізації третім особам (в тому числі кінцевому споживачу).

Відповідно до п. 4.4.1. Договору та Протоколу узгодження розбіжностей до Договору сума оплати за поставлений товар розраховується на підставі звіту за реалізований товар, який покупець надає постачальнику за його вимогою.

Сторони домовились, що у разі не реалізації покупцем поставленого постачальником товару протягом 180 календарних днів з моменту його постачання покупець зобов'язаний за першою вимогою постачальника повернути йому увесь постачальний та не реалізований товар протягом семи календарних днів з моменту пред'явлення такої вимоги. У разі якщо покупець не повернув поставлений товар на вимогу постачальника, покупець тим самим підтверджує, що поставлений йому товар був повністю реалізований, та зобов'язується сплатити постачальнику його вартість (п. 4.5. Договору).

На виконання умов Договору позивач за період з 14.05.2012 року по 13.02.2014 р. здійснив поставку непродовольчих товарів на загальну суму 290 652,88 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи накладними, яку відповідач прийняв, але у повному обсязі не оплатив.

Таким чином, відповідач свої зобов'язання за Договором в частині оплати за товар виконав частково, внаслідок чого у нього утворився основний борг перед позивачем який склав 70 934,54 грн., що і є причиною виникнення спору.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України (надалі по тексту ГК України), який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 ГК України).

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На момент розгляду справи основний борг відповідача складає 70 934,54 грн., докази погашення якого в матеріалах справи відсутні, внаслідок чого суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Водночас, порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.

Згідно п. 5.4. Договору та Протоколу узгодження розбіжностей до Договору якщо заборгованість покупця перед постачальником триває більше 2-х місяців також покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу, однак, не більш подвійної облікової ставки НБУ.

На підставі п. 5.4. Договору та Протоколу узгодження розбіжностей до Договору позивачем нарахована відповідачу пеня (за періоди: з 11.04.2014 р. по 15.04.2014 р. та з 15.04.2014 р. по 18.04.2014 р.) в розмірі 3372,60 грн. Перевіривши здійснені позивачем нарахування розміру пені, суд визнає її обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань по Договору, позивачем відповідно п. 5.3. Договору та Протоколу узгодження розбіжностей до Договору до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано до сплати відповідачу 3 % річних - 543,05 грн. та витрат від інфляції 5236,80 грн., розрахунки яких судом перевірено та визнано такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

В силу вимог ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене та з урахуванням встановлених обставин справи, суд вважає, що вимоги позивача до відповідача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі: 70 934, 54 грн. - основного боргу, 543,05 грн. - 3 % річних, 3372,60 грн. - пені, 5236,80 грн. - витрат від інфляції.

Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 47, 33, 43, 49, 68, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕРС" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Полтавська, буд. 127-В; код ЄДРПОУ 20201195) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДХАУЗ СВІС ГМБХ" (49027, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна В.І. Леніна, буд. 53; код ЄДРПОУ 35341093) 70 934, 54 грн. (сімдесят тисяч дев'ятсот тридцять чотири грн. 54 коп.) - основного боргу, 543,05 грн. (п'ятсот сорок три грн. 05 коп.) - 3 % річних, 3372,60 грн. (три тисячі триста сімдесят дві грн. 60 коп.) - пені, 5236,80 грн. (п'ять тисяч двісті тридцять шість грн. 80 коп.) - витрат від інфляції, 1827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) - судового збору, про що видати наказ.

Заходи до забезпечення позову, вжиті на підставі ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2014 р. - скасувати.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.А. Рудовська Дата підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України " 21 "липня 2014р.