Ухвала суду № 39824153, 17.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-12357/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кишинський М.І. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

17 липня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Ексім» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 березня 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Ексім» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, в якому просив скасувати податкове повідомлення -рішення № 0001712307/2 від 28.07.09 р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 березня 2010 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2010 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Ексім» було залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 березня 2010 року - без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 травня 2014 року ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2010 року було скасовано, а справу вирішено направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У вказаній ухвалі Вищий адміністративний суд України зазначив, що при новому апеляційному розгляді справи необхідно повно та всебічно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, надати правову оцінку встановленим обставинам справи на підставі норм законів, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, та дослідити і надати оцінку усім доводам позивача, викладеним в апеляційній скарзі

В засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами відповідача було проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Ексім» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 по 30.09.2008, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 30.09.2008.

Результати перевірки відображено в акті перевірки від 16.02.2009 року № 86/23-7/14353305 (далі по тексту - акт перевірки), в якому контролюючим органом встановлено, зокрема, порушення позивачем вимог п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5, п.п. 7.9.1 - 7.9.2 п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2 083 789 грн., у тому числі: за 3-й квартал 2007 року - в сумі 1092156 грн., за 4-й квартал 2007 року - сумі 831 325 грн., за 2-й квартал 2008 року - в сумі 160 308 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001712307/0 від 27.02.2009 року, яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 4 055 353 грн., в тому числі, основний платіж - 2 083 789 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 971 574 грн.

За наслідками апеляційного оскарження до ДПІ у Печерському районі м. Києва вказане податкове повідомлення-рішення було залишено відповідачем залишено без змін.

За результатами розгляду повторної скарги позивача на вказане податкове повідомлення-рішення ДПА у м. Києві скаргу ТОВ «Фактор Ексім» було задоволено частково: рішенням від 16.07.2009 року № 2716/10/25-114 податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва № 0001712307/0 від 27.02.2009 року скасовано в частині 868523,00 грн. податку на прибуток та 846270,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та винесено податкове повідомлення-рішення № 0001712307/2 від 28.07.2009 року.

За наслідками подальшого адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення до податкових органів скарги позивача було залишено без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення - без змін.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення № 0001712307/2 від 28.07.2009 року протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення відповідача є законним та обґрунтованим, зважаючи на те, що у періоді, за який проведено перевірку, витрати, понесені позивачем на отримання агентських послуг по пошуку оптимального контрагента (продавця) не пов'язані з їх подальшим використання у власній господарській діяльності позивача, тобто, понесені без мети отримання доходу.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на ту обставину, що спірні послуги отримувалися з метою одержання прибутку у власній господарській діяльності, про що свідчать укладені на вигідних умовах договори купівлі-продажу з контрагентами за наслідками виконання агентського договору.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції на підставі доводів апеляційної скарги та встановлених обставин у справі, колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.03.2007р. у місті Києві позивачем (товариство, замовник) укладено контракт № А/02/03 про надання агентських послуг з компанією «Swindom Treading Co Limited»(Лімассол, Кіпр) (агент).

Предметом контракту є: доручення товариства (Замовник) Агенту виконати ряд фактичних дій за межами митної території України з метою знаходження оптимального контрагента (Продавця) для здійснення поставок товару Замовнику у відповідності до вимог Замовника; а також надавати допомогу Замовнику під час укладання зовнішньоекономічних контрактів купівлі - продажу між Замовником та Продавцем.

В обов'язки Агента та в порядок їх виконання входить виконання зобов'язань за контрактом в два етапи: Етап 1- пошук та знаходження Продавця; Етап 2 - допомога в укладанні Контракту купівлі - продажу між Замовником та Продавцем.

У додатку №1 до Контракту № А/02/03 від 02.03.2007р. викладені умови Замовника до оптимального контрагента Продавця: назва продукції: дизельне паливо; одиниці виміру: метрична тонна: кількість продукції що підлягає постачанню: 150 000МТ; мінімальна партія: 1000МТ; марка (модель): Л-0,2-62; якість продукції: ГОСТ 305-82; терміни поставки: 01.05.2007-01.05.2008; порядок транспортування: трубопровід, залізниця; базові умови поставки: DDU НП «Новоград - Волинський». ЛПДС « 5С» (Україна), DAF; максимальна ціна за одиницю Товару ( за МТ): 600 доларів США; порядок розрахунків: акредитив, передплата, оплата.

Згідно з п.2.1.4 договору «під час передання інформації Замовник та Агент складають та підписують акт здачі - приймання інформації, який свідчить про виконання зобов'язань Агента перед Замовником по Етапу 1».

Умовами контракту передбачено, що за виконання зобов'язань по Етапу-1 Агент отримує винагороду у розмірі 40000,00 дол. США. Підставою для розрахунків, є знаходження продавця та підписання акта здачі-приймання інформації, який свідчить, про виконання зобов'язань Агента перед Замовником.

За виконання обов'язків по ІІ етапу Агенту виплачується винагорода в розмірі 2,5 % від суми підписаного контракту купівлі-продажу між Замовником та продавцем товару. Підставою для проведення оплати є підписання сторонами контракту купівлі-продажу. Оплата здійснюється після підписання між продавцем та замовником акта прийому-передачі протягом 30 банківських днів.

На підтвердження реального характеру договору № А/02/03 від 02.03.2007р. та фактичного надання послуг позивачем надано акт приймання - передачі інформації від 01.08.2007р., з якого вбачається, що Агентом надано перелік компаній постачальників, які мають змогу здійснювати поставку дизельного палива; характеристики дизельного палива. Агентом в акті зроблено висновок, що оптимальним постачальником дизельного палива є компанія: «Ambord Limited» (Нова Зеландія), яка пропонує вигідні умови поставки дизельного палива.

При цьому, з акта виконаних робіт по договору № А/02/03 від 02.03.2007р. № 1 від 01.08.2007 року (а.с. 89) судом встановлено, що між Замовником ТОВ «ПКФ 3 КОМ» (в подальшому переіменовано у ТОВ «Фактор Ексім»), та Продавцем дизельного палива - «Ambord Limited» (Нова Зеландія) було підписано та виконано Контакт № 03/05/-GO/S від 03.05.2007 року на поставку 10 000 тон дизельного палива.

З наведеного вбачається, що договір на поставку дизельного палива був підписаний позивачем з «Ambord Limited» раніше (03.05.2007), ніж акт приймання-передачі інформації (01.08.2007), який згідно з умовами договору № А/02/03 від 02.03.2007р. свідчить про виконання зобов'язань Агента перед Замовником по Етапу 1».

Посилання апеляційної скарги позивача на наявність звіту про виконання першого етапу робіт, датованого 02.03.2007 року (дата підписання договору № А/02/03 від 02.03.2007р.), не приймається судом до уваги, оскільки не передбачено умовами вказаного договору, натомість виконання зобов'язань по першому етапу згідно умов договору підтверджується актом приймання-передачі інформації, який у даному випадку підписаний сторонами пізніше, ніж укладено контракт з «Ambord Limited».

В подальшому з цим же продавцем - «Ambord Limited» позивачем було укладено договори аналогічного змісту та підписано з агентом відповідні акти виконаних робіт з наступною оплатою агентських послуг.

Враховуючи встановлене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оплата позивачем послуг за агентським договором не підтверджує наявності у суб'єкта господарювання мети отримання прибутку, оскільки договір з «Ambord Limited» був укладений позивачем раніше, ніж виконані умови агентського договору, оплата послуг, наданих агентом по кожному з контрактів, укладених з одним і тим же суб'єктом господарювання є економічно невигідною.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази отримання прибутку позивачем та економічної доцільності від здійснення зазначених вище господарських операцій, оплати наданих послуг, сприяння Агента в укладанні Контракту купівлі - продажу між Замовником та Продавцем.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Нормою абзацу четвертого пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вищезгаданого Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Отже, виходячи з наведених положень Закону, до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, спрямовані на отримання доходу.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи на підставі наведених норм законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що витрати, понесені позивачем по агентському договору № А/02/03 від 02.03.2007р. не повинні приймати участь у формуванні податкових зобов'язань з податку на прибуток за період, за який проведено перевірку, у зв'язку з тим, що вони не можуть вважатися такими, що пов'язані з господарською діяльністю підприємства та не спрямовані на отримання прибутку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що доводи органу державної податкової служби свідчать про наявність обставин, які унеможливлюють підтвердження права на формування валових витрат по взаємовідносинах з «Swindom Treading Co Limited»(Лімассол, Кіпр), у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішенні є законним та обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої та дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального та права, які регулюють спірні правовідносини, та процесуального права.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Ексім» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 березня 2010 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді І.О. Грибан О.А. Губська

.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.