Постанова № 39824118, 11.07.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 липня 2014 року 09:10 № 826/7965/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М, розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Світ Хаус»до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпроскасування податкових повідомлень-рішень від 26.02.2014 року №30226552210 та №12326551702, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Світ Хаус» (надалі - позивач або ТОВ «Світ Хаус») з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про скасування у повному обсязі податкових повідомлень-рішень ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 26.02.2014 року № 30226552210 та № 12326551702.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.06.2014 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні на 01.07.2014 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача підлягають скасуванню, оскільки ТОВ «Світ Хаус» не порушувало вимог п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 та пп.14.1.180 п.14.1 ст.14, п.167.1, п.167.2 ст.167, пп.168.1.1. п.168.1 ст.168, п.171.2 ст.171, п.173.1 ст.173, п.173.3 ст.173 Податкового кодексу України, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які були надані податковому органу та засвідчують належне виконання позивачем вимог податкового законодавства України в частині підтвердження права на податковий кредит, а також сплату ним податку на доходи фізичних осіб у зв'язку з придбанням автомобілів.

У судове засідання 01.07.2014 року з'явився представник позивача, який заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не з'явився, явку свого представника не забезпечив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що у відповідності до положень ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України підтверджується наявною у матеріалах справи розпискою про отримання. Про причини неявки у судове засідання відповідач суду не повідомляв, клопотань чи заяв про розгляд справи без участі його представника або про відкладення судового засідання не заявляв.

При цьому, у матеріалах справи наявні письмові заперечення представника відповідача проти позову, в яких зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, прийнятих ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, з підстав ненадання позивачем під час перевірки оригіналів податкових накладних на підтвердження сформованого податкового кредиту, а також несплати позивачем податку на доходи фізичних осіб по операціям з придбання автомобілів.

Суд у судовому засіданні 01.07.2014 року на підставі ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи неприбуття належним чином повідомленого відповідача та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Світ Хаус» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 28.10.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 28.10.2010 року по 31.12.2012 року.

Згідно даних підсистеми «Аналітична система/Перегляд результатів співставлення АІС «Податковий Блок», контролюючим органом встановлені розбіжності між сумою податкового кредиту з ПДВ, задекларованого позивачем, та податковими зобов'язаннями з ПДВ, задекларованими контрагентом - ТОВ «Катеринопільський Агропродукт» - на загальну суму 30 274,41 грн. (вересень 2011 року - 22 333,32 грн., листопад 2011 року - 7 041,09 грн.). При цьому, розбіжності з ПДВ виникли у зв'язку з тим, що позивачем:

до реєстру отриманих податкових накладних було двічі віднесено податкові накладні № 211 від 20.09.2011р. та № 325 від 28.09.2011 р. та, відповідно, двічі віднесено до податкового кредиту суми ПДВ по зазначених податкових накладних на загальну суму 22 333,00 грн.;

враховано до складу податкового кредиту суму ПДВ по податковій накладній № 225 від 18.11.2011 р., виписаній ТОВ «Катеринопільський Агропродукт» на користь іншої особи - покупця (ТОВ «Компанія СНМ») в розмірі 7 941,00 грн.

Також, перевіркою було встановлено, що позивачем до реєстру отриманих податкових накладних за жовтень 2012 року було віднесено податкові накладні, виписані ТОВ «Міра - Плюс» від 02.10.2012 року № 3 на суму 150 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 26 750,00 грн.) та від 03.10.2012 року № 4 на суму 160 500,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 26 750,00 грн.), і, відповідно, віднесено до податкового кредиту суми ПДВ по таких податкових накладних, оригінали яких до перевірки не надано (до перевірки надано факсові копії податкових накладних).

Крім того, в ході перевірки відповідачем було встановлено, що мали місце випадки порушення діючого законодавства по податку на доходи фізичних осіб, а саме: не утримувався податок на доходи фізичних осіб із коштів, перерахованих (виплачених) фізичним особам під час операцій з купівлі-продажу рухомого майна (автомобілів) в загальній сумі 257 026,00 гри., а саме:

з розрахункового рахунку позивача перераховано ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) кошти в сумі 157 206,00 грн. (платіжне доручення №157 від 18.10.2011р.) за автомобіль. Оціночна вартість автомобіля марки ISUZU NQR71R 2008 року випуску станом на 26.10.2011 р. становила 135 500,00 грн. Згідно пп.2.2 п.2 договору купівлі-продажу автомобіля від 18.10.2011 р. №б/н «продаж автомобіля за домовленістю сторін вчиняється за 157 206,00 грн.».

з каси товариства видано кошти ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2) в сумі 100 000,00 грн. (видатковий касовий ордер від 27.12.2012 р. № 32). Згідно висновку (акту) з експертної оцінки від 19.12.2012 р. ліквідаційна вартість ТЗ (марки Ford TRANZIT 2011 року випуску) визначається рівній 100 000,00 грн. без ПДВ. Відповідно до пп.3.1 п.3 договору купівлі-продажу автомобіля від 19.12.2012 р. №б/н «розрахунок за отриманий автомобіль в розмірі 100 000,00 грн. за цим Договором здійснюється готівкою».

За результатами перевірки позивача, відповідачем було складено акт від 13.02.2014 року № 142/26-55-22-10/37242872, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме:

п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього у сумі 82 024,00 грн., у тому числі по періодах: листопад 2011 року - 22 333,00 грн., грудень 2011 року - 7 941,00 грн., жовтень 2012 року - 51 750,00 грн.;

пп.14.1.180 п.14.1 ст.14, п.167.1, п.167.2 ст.167, пп.168.1.1. п.168.1 ст.168, п.171.2 ст.171, п.173.1 ст.173 , п.173.3 ст.173 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся на загальну суму 13 419,00 грн. (у т.ч.: І кв.2011 року - 423,45 грн., II кв. 2011 року - 144,00 грн., IV кв. 2011 року - 7851,30 грн., IV кв. 2012 року - 5000,00 грн.).

У зв'язку з виявленими порушеннями та на підставі акта перевірки позивача від 13.02.2014 року № 142/26-55-22-10/37242872, відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

від 26.02.0014 року № 30226552210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 82 024,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 20 506,00 грн.;

від 26.02.0014 року № 12326551702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 13 419,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3214,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення за правилами ст.56 Податкового кодексу України оскаржувались позивачем в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у м. Києві та Міністерства доходів і зборів України, за результатами чого останні залишені без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Відповідно до п.56.1. ст.56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 26.02.0014 року № 30226552210 та № 12326551702 необґрунтованими, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (надалі - Кодекс), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. «а» п.198.1, п.198.2., абз.1 п.198.3. ст.198 Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, крім іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1. ст.201 Кодексу, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Приписами п.201.4 ст.201 Кодексу передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 Кодексу).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п. 201.7 ст. 201 Кодексу).

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 201.2 ст. 201 Кодексу).

Так, наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379 на виконання положень ст.201 Кодексу затверджено Порядок заповнення податкової накладної, який набрав чинності 16.12.2011 року та втратив чинність 01.03.2014 року, тобто діяв на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Порядок № 1379).

Відповідно до п.5 Порядку №1379, сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п.6.2 Порядку №1379).

Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, зокрема: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду (п.6.3 Порядку №1379).

Системний аналіз викладених законодавчих норм свідчить про те, що до складу податкового кредиту не відносяться суми сплаченого податку у складі ціни з придбані товари (роботи, послуги), які не підтверджені податковими накладними, складеними у відповідності до вимог чинного законодавства, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у перевіряємий період мав договірні взаємовідносини з ТОВ «Міра-Плюс», які ґрунтувалися на договорі поставки від 02.10.2012 року № 02/10/12-1, за умовами якого постачальник (ТОВ «Міра-Плюс») передає у власність покупця (позивач), а покупець приймає і своєчасно оплачує цукор-пісок виробництва України у строк та на умовах, передбачених у цьому договорі.

На підтвердження реальності зазначених господарських операцій, виконання умов договору поставки від 02.10.2012 року № 02/10/12-1 та сплати податку на додану вартість у складі ціни за придбаний у контрагента товар (цукор-пісок), позивачем надані суду копії наступних первинних документів:

рахунку-фактури від 02.10.2012 року № МП-0000039 на суму 364000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 60666,67 грн.);

видаткових накладних від 02.10.2012 року № МП-0000058 на суму 150000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 25000,00 грн.), від 03.10.2012 року № МП-0000059 на суму 160500,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 26750,00 грн.);

податкових накладних від 02.10.2012 року № 3 на суму 150000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 25000,00 грн.) та від 03.10.2012 року № 4 на суму 160500,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 26750,00 грн.),

довіреності на товар від 02.10.2012 року № 341;

реєстру виданих та отриманих податкових накладних за 2012 рік.

Розрахунки між сторонами здійснювались у безготівковій, що підтверджується виписками з банку з банківського рахунку позивача, наявними у матеріалах справи.

В ході розгляду даної справи, судом також встановлено, що на момент укладання договору поставки від 02.10.2012 року № 02/10/12-1 та здійснення господарських операцій, позивач та його контрагент - ТОВ «Міра-Плюс» - були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ, установчі документи позивача або його контрагента не визнані в судовому порядку недійсними та відсутні вироки судів щодо можливих зловживань з боку їх посадових осіб, у тому числі, й укладання нікчемних правочинів чи здійснення нереальних господарських операцій.

Податковим органом не заперечується, що позивачем, як платником податків, у податковому та бухгалтерському обліку відображені операції по взаємовідносинам з ТОВ «Міра-Плюс» на підставі первинних документів, перелік яких наведено вище.

Крім того, під час огляду та дослідження копій первинних документів, поданих позивачем на підтвердження його взаємовідносин з контрагентом - ТОВ «Міра-Плюс» -судом не встановлено їхньої невідповідності вимогам чинного законодавства, отже, такі первинні документи можна вважати належними доказами реальності здійснених господарських операцій позивача.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з ТОВ «Міра-Плюс» оформлені належним чином укладеним договором поставки, який не визнаний недійсним у судовому порядку, а також підтверджені виданими контрагентом відповідними, належним чином оформленими первинними документами, у тому числі - податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних. Також, зазначені господарські операції належним чином відображено у податковому та бухгалтерському обліку позивача, що в сукупності підтверджує реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Міра-Плюс».

Отже, суд дійшов висновку, що операції позивача з ТОВ «Міра-Плюс» здійснені в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Доводи відповідача про те, що до складу податкового кредиту позивачем протиправно віднесені суми ПДВ по податковим накладним від 02.10.2012 року № 3 та від 03.10.2012 року № 4, виписаним ТОВ «Міра-Плюс», оригінали яких не надавалися позивачем до перевірки, судом до уваги не приймаються, виходячи з наступного.

Згідно п.85.4., п.85.5., п.85.6. ст.85 Кодексу, при проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Забороняється вилучення оригіналів первинних, фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів за винятком випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.

У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Як вбачається з акту перевірки від 13.02.2014 року № 142/26-55-22-10/37242872, позивачем надавалися до перевірки копії податкових накладних від 02.10.2012 року № 3 та від 03.10.2012 року № 4, виписаних ТОВ «Міра-Плюс». Будь-яких актів про відмову позивача надати копії документів відповідачем не складалось.

Враховуючи зазначене, на думку суду, позивачем виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Міра-Плюс» за жовтень 2012 року на загальну суму 51 750,00 грн.

Щодо доводів відповідача про те, що до реєстру отриманих податкових накладних було двічі віднесено податкові накладні № 211 від 20.09.2011 р. та № 325 від 28.09.2011 р., виписані ТОВ «Катеринопільський Агропродукт», та, відповідно, двічі віднесено до податкового кредиту суми ПДВ по зазначених податкових накладних на загальну суму 22 333,00 грн., у зв'язку з чим виникли розбіжності між сумою податкового кредиту з ПДВ, задекларованого позивачем та податковими зобов'язаннями з ПДВ, задекларованими ТОВ «Катеринопільський Агропродукт», суд зазначає наступне.

Під час дослідження та надання оцінки поданим позивачем копіям реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за листопад 2011 року та жовтень 2011 року, які були без зауважень прийняті податковим органом, судом встановлено, що до реєстру за листопад 2011 року внесено податкові накладні, виписані ТОВ «Катеринопільський Агропродукт» від 20.09.2011 року № 211 на суму 70180,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 11696,67 грн.) та від 28.09.2011 року № 325 на суму 63820,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 10636,67 грн.), а до реєстру за жовтень 2011 року віднесені податкові накладні, виписані ТОВ «Катеринопільський Агропродукт» від 28.09.2011 року № 325 на суму 63820,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 10636,67 грн.) та від 02.09.2011 року № 211 на суму 70180,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 11696,67 грн.).

При цьому, як вбачається з викладеного, податкові накладні № 211 мають різні дати виписки - 20.09.2011 року та 02.09.2011 року, - що свідчить про їхню не ідентичність та не може підтвердити доводи відповідача про подвійність віднесення до податкового кредиту сум ПДВ по ним.

Крім того, відповідно до п.201.6. ст.201 Кодексу, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про те, що під час прийняття податковим органом реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за листопад 2011 року та жовтень 2011 року, відповідачем своєчасно належним чином не виконаний обов'язок щодо їхньої перевірки, будь-яких розбіжностей виявлено не було, реєстри прийняті без зауважень, що спростовує його вищенаведені доводи.

Щодо доводів відповідача про наявність розбіжностей з ПДВ, які виникли у зв'язку з врахуванням до складу податкового кредиту суму ПДВ по податковій накладній № 225 від 18.11.2011 р., виписаній ТОВ «Катеринопільський Агропродукт» на користь іншої особи - покупця (ТОВ «Компанія СНМ») в розмірі 7 941,00 грн., суд зазначає наступне.

Під час дослідження та надання оцінки поданій позивачем копії реєстру виданих та отриманих податкових накладних за грудень 2011 року, який був без зауважень прийнятий податковим органом, судом встановлено, що до реєстру дійсно внесено податкову накладну, виписану ТОВ «Катеринопільський Агропродукт» від 18.11.2011 року № 225 на суму 47646,53 грн. (у т.ч. ПДВ - 7941,09 грн.).

Як вже зазначалося, згідно абз.2 п.201.6. ст.201 Кодексу, контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Водночас, відповідачем не подано суду жодних доказів належного виконання передбаченого абз.2 п.201.6. ст.201 Кодексу обов'язку, своєчасного повідомлення позивача про виявлення розбіжностей, а також будь-яких доказів того, що вищезазначена податкова накладна від 18.11.2011 року № 225 була виписана не на користь позивача, на користь іншої особи - ТОВ «Компанія СНМ» -, отже, такі доводи не можуть бути прийняті судом до уваги.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем висновків щодо заниження позивачем податку на додану вартість у сумі 82 024,00 грн., покладених в основу прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 26.02.0014 року № 30226552210.

Щодо доводів відповідача про порушення позивачем вимог законодавства по податку на доходи фізичних осіб в частині несплати до державного бюджету податку на доходи фізичних осіб по операціям з придбання транспортних засобів у фізичних осіб, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та акта перевірки від 13.02.2014 року № 142/26-55-22-10/37242872, позивачем у перевіяємий період за договорами купівлі-продажу автомобілів було придбано два транспортних засоби - автомобілі ISUZU NQR71R 2008 року та Ford TRANZIT 2011 року у фізичних осіб - ОСОБА_2 і ОСОБА_1, - що підтверджується, відповідно, видатковим касовим ордером від 27.12.2012 року №32 на суму 100000,00 грн. та платіжним дорученням від 18.10.2011 року № 157 на суму 157026,00 грн.

Згідно п.173.3 ст.173 Кодексу, у разі якщо стороною договору купівлі-продажу об'єкта рухомого майна є юридична особа чи фізична особа-підприємець, така особа вважається податковим агентом платника податку та зобов'язана виконати всі визначені цим розділом функції податкового агента.

Відповідно до пп.14.1.180 п.14.1. ст.14 Кодексу, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (пп.168.1.1. п.168.1. ст.168 Кодексу).

Згідно п.167.2 ст.167 Кодексу, ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування щодо доходу, нарахованого як дохід.

Доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (пп.14.1.56. п.14.1. ст.14 Кодексу).

Як підтверджується поданими позивачем доказами, а саме: квитанціями № 11822307 від 19.12.2012 р. на суму 5 000,00 грн. та № 115803/24 від 26.10.2011 р. на суму 6 775,00 грн. до державного бюджету перераховано податок з доходів фізичних осіб від продажу транспортних засобів, що спростовує вищезазначені доводи відповідача, покладені в основу прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 26.02.0014 року № 12326551702.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб і застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями від 26.02.0014 року № 30226552210 та № 12326551702.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішення суб'єкта владних повноважень, встановлених ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, до яких, зокрема, відносяться прийняття рішень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В свою чергу, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 26.02.0014 року № 30226552210 та № 12326551702 з урахуванням вимог, встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню уповному обсязі

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, ч.6 ст.128, ст.ст. 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 26.02.0014 року № 30226552210 та № 12326551702.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок