Постанова № 39824052, 15.07.2014, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

15 липня 2014 р. Справа № 802/2248/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дончика Віталія Володимировича,

за участю:

секретаря судового засідання: Медвідь І.О.,

позивача: ОСОБА_1,

представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: Горецького Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області про визнання незаконними наказів та поновлення на роботі

в с т а н о в и в :

В червні 2014 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області про визнання незаконними наказів та поновлення на роботі.

Зазначив, що вважає звільнення з органів внутрішніх справ МВС України за дискредитацію звання працівника міліції незаконним, оскільки вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 24 січня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 15 травня 2014 року його виправдано за відсутністю в його діях складу злочину, підозра в скоєні якого стала причиною звільнення. Також, зазначає, що станом на день винесення наказів про звільнення, рішення суду про визнання його винним у інкримінованому йому злочині не було.

На думку позивача, таке звільнення є не законним та порушує його права, у зв'язку з чим він звернувся до суду з даною позовною заявою, та просив:

- визнати незаконними накази МВС України Управління МВС України у Вінницькій області №968 від 21.12.2012 року та № 19 0/с від 31.01.2013 року в частині звільнення його з роботи за дискредитацію звання працівника міліції;

- поновити його в УМВС України у Вінницькій області на посаді начальника оперативно-пошукового відділу управління карного розшуку з 31.01.2013 року з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 59 000 грн.

Крім того, зауважив, що звільнення відбулося під час його перебування на лікарняному.

В судовому засіданні позивач та його представник надали пояснення, що відтворюють зміст підстав адміністративного позову. Позовні вимоги просили задовольнити повністю.

Представник відповідача заперечував щодо заявленого адміністративного позову з підстав викладених у письмових запереченнях. Зазначив, що в результаті проведеного службового розслідування було встановлено вчинення ОСОБА_1 проступку, несумісного з перебуванням на службі в органах внутрішніх справ, що був підтверджений документальними даними, а тому стягнення на ОСОБА_1 було накладено та виконано у відповідності до норм Закону України «Про дисциплінарний статут ОВС України».

Дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що заявлений адміністративний позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1) перебував на службі в органах внутрішніх справ МВС України з 2003 року. На посаду начальника оперативно-пошукового сектору управління карного розшуку УМВС України у Вінницькій області призначений у липні 2010 року, а у серпні 2012 року призначений на посаду начальника оперативно-пошукового відділу управління карного розшуку УМВС у зв'язку з організаційно-штатними змінами.

24.12.2012 року до УМВС України у Вінницькій області з ВВБ у Вінницькій області ДВБ МВС України надійшов лист № 18/1-1068 від 19.12.2012 року про те, що в ході проведення оперативно-профілактичних заходів з перевірки оперативної інформації, працівниками ВВБ у Вінницькій області ДВБ МВС України спільно з працівниками прокуратури м. Вінниці було затримано старшого оперуповноваженого оперативно-пошукового відділу УКР УМВС України у Вінницькій області капітана міліції ОСОБА_4 та начальника оперативно-пошукового відділу УКР УМВС України у Вінницькій області майора міліції ОСОБА_1, які вимагали 10 000 доларів США незаконної винагороди у громадянки ОСОБА_5 та отримали з них частину у розмірі 7000 гривень та 500 доларів США за не притягнення її чоловіка ОСОБА_6 до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення.

18.12.2012 року прокуратурою м. Вінниці розпочато кримінальне провадження №42012010010000036 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України, за зверненням ОСОБА_5 щодо вимагання грошових коштів працівниками ОПВ УКР УМВС області за не притягнення до кримінальної відповідальності її чоловіка. 19.12. 2012 року ОСОБА_1 прокуратурою м. Вінниці повідомлено про підозру у вчиненні злочину, і в цей же день слідчим прокуратури м. Вінниці в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_1 затримано та поміщено до ІТТ Вінницького МВ УМВС області.

За вчинення проступку, який дискредитує звання працівника міліції, що виразилось у вимаганні грошових коштів у громадянки ОСОБА_5 за непритягнення її чоловіка ОСОБА_6 до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, наказами Управління МВС України у Вінницькій області №968 від 21.12.2012 року та № 19 о/с 31.01.2013 року прийнято рішення про звільнення начальника оперативно-пошукового відділу управління карного розшуку УМВС України у Вінницькій області майора міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за п. 66 (за дискредитацію звання рядового і начальницького складу) «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 114 від 29.07.1991 року .

25.12.2012 року по вказаному факту начальником УМВС України у Вінницькій області було призначено службове розслідування, за результатами проведення якого було встановлено вчинення ОСОБА_1 проступку, несумісного з перебуванням на службі в органах внутрішніх справ, що був підтверджений документальними даними.

Відповідно до Присяги працівника ОВС України, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №382 від 28.12.1991 року, прийнятою ОСОБА_1 16.08.2003 року, останній зобов'язався суворо дотримуватися Конституції України та чинного законодавства України, бути дисциплінованим працівником, всіляко сприяти зміцненню авторитету органів внутрішніх справ України. За порушення Присяги особа несе відповідальність за всією суворістю Закону.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 року № 565-XII (зі змінами та доповненнями), правовою основою діяльності міліції є: Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, Загальна декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані у встановленому порядку.

Згідно із частиною першою статті 18 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 року № 565-XII (зі змінами та доповненнями), порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються «Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 114 від 29.07.1991 року (далі - Положення).

Порядок звільнення зі служби визначено розділом VII Положення. Пунктом 66 вказаного Положення встановлено, що особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог пункту 62 цього Положення, яким визначено, що звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби провадиться:

а) у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку, встановленого Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров'я придатні до військової служби;

б) у відставку, якщо звільнені особи досягли граничного віку, встановленого Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби (із зняттям з військового обліку).

Пунктом 8 Положення встановлено, що дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться:

- за станом здоров'я - відповідно до висновків військово-лікарської комісії;

- у зв'язку із скороченням штатів - у разі відсутності можливості використання на службі;

- за власним бажанням - при наявності причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків;

- у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу в інші міністерства, відомства (організації, установи);

- за службовою невідповідністю;

- у зв'язку з набранням законної сили судовим рішенням щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного корупційного правопорушення, пов'язаного з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", або кримінального правопорушення;

- через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що позивача фактично було звільнено з органів внутрішніх справ за особливою підставою звільнення працівника міліції - дискредитацію звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Поняття дискредитація полягає у дії здійсненій представником влади, пов'язаній з його службовими обов'язками або не пов'язаній з ними, але що підриває авторитет відповідних органів влади.

Пунктом 23 вищевказаного Положення встановлено, що особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну та кримінальну відповідальність згідно з законодавством.

Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначені Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, який затверджений Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-ІV (далі - Дисциплінарний статут).

Статтею 1 Дисциплінарного статуту встановлено службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

У відповідності до статті 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Статтею 7 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку. У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

Порядок накладання дисциплінарних стягнень встановлений статтею 14 Дисциплінарного статуту. Так, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

Отже, вчинок ОСОБА_1 дискредитував звання працівника міліції, що виразилось у вимаганні грошових коштів у громадянки ОСОБА_5 за непритягнення її чоловіка ОСОБА_6 до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення. За результатами службового розслідування було встановлено вчинення ОСОБА_1 проступку, несумісного з перебуванням на службі в органах внутрішніх справ. В результаті чого наказами Управління МВС України у Вінницькій області №968 від 21.12.2012 року та № 19 о/с 31.01.2013 року прийнято рішення про звільнення начальника оперативно-пошукового відділу управління карного розшуку УМВС України у Вінницькій області майора міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ.

Помилковим є висновок ОСОБА_1 про незаконність його звільнення не чекаючи завершення слідства і судового розгляду справи виходячи з наступного.

Дійсно пунктом 67 Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ визначено, що особи рядового або начальницького складу, притягнуті до відповідальності за вчинення адміністративного корупційного правопорушення, пов'язаного з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", або кримінального правопорушення, підлягають звільненню із служби в органах внутрішніх справ у триденний строк з дня надходження до органу внутрішніх справ копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили.

Проте, судом встановлено, що позивача фактично було звільнено з органів внутрішніх справ за іншою підставою звільнення - за дискредитацію звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, а не у зв'язку з притягненням до відповідальності за кримінальне правопорушення. Таким чином, думка позивача про те, що керівник УМВС України у Вінницькій області не мав права звільняти його до набрання вироком суду законної сили є безпідставною.

Суд зазначає, що безпідставним є твердження позивача про незаконність його звільнення, тому що судом встановлено відсутність у його діях складу злочину, оскільки висновки зроблені за результатами кримінального провадження не є визначальними при встановлені ознак дисциплінарного проступку у діях особи. Дисциплінарне провадження здійснюється за окремими нормами законодавства України і регламентується Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України».

Статтею 5 Закону встановлено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Порядок накладання дисциплінарних стягнень за порушення службової дисципліни визначений ст. 14 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", а саме з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

Таким чином, вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 24 січня 2014 року відносно ОСОБА_1, якого у вчиненні кримінальних правопорушень виправдано за відсутністю в його діях складу злочину, не спростовує обставин встановлених проведеним службовим розслідуванням, які свідчать про те, що позивачем допущено протиправні дії, що є дискредитацією звання працівника органів внутрішніх справ.

Крім цього, суд критично оцінює посилання представника позивача на те, що його звільнення відбулося під час його перебування на лікарняному, оскільки згідно наданої позивачем Довідки про тимчасову втрату непрацездатності особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ № 232 ОСОБА_1 звільнений від служби з 20.12.2012 року до 28.01.2013 року, приступити до служби 29.01.2013 року (з/б а.с. 11). Тоді як, згідно витягу із наказу начальника УМВС України у Вінницькій області № 19 о/с від 31.01.2013 року ОСОБА_1 звільнено з 31.01.2013 року (а.с. 8).

Суд оцінюючи докази, які є у справі, дійшов висновку що ОСОБА_1 було звільнено з органів внутрішніх справ з дотриманнях вимог чинного законодавства, правомірно, у межах повноважень, у спосіб та на підставах, встановлених законом, а саме Законами України "Про затвердження Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України", "Про міліцію", Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що оскаржувані накази прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а відтак є правомірними, тому у задоволенні позовних вимог щодо скасування наказів слід відмовити.

Оскільки оскаржувані накази відповідача є правомірним, позовні вимоги щодо поновлення на посаді ОСОБА_1 з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу є безпідставними та задоволенню також не підлягають.

Відповідно до ч. 5 ст. 94 КАС України у разі відмови у задоволені позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-

п о с т а н о в и в:

В задоволені адміністративного позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дончик Віталій Володимирович