Постанова № 39822909, 16.07.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2014 року Справа № 912/775/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Величко Н.Л., Іванов О.Г.

секретар судового засідання Погорєлова Ю.А.

представники сторін у судове засідання не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "Ленд" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 26.05.2014р. у справі № 912/775/14

за позовом Приватного підприємства "Компанія Росток-Агро", м. Кіровоград

до Фермерського господарства "Ленд", с.Криничувате, Компаніївський район, Кіровоградська область

про стягнення 15402,49 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Компанія Росток-Агро" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовом до Фермерського господарства "Ленд" про стягнення 11250,00 грн. боргу за товар, поставлений за договором № ДГ-170113 від 17.01.2013р., 1686,49 грн. пені, 2466,00 грн. річних у розмірі 20 процентів, всього - 15402,49 грн. та 1827,00 грн. судового збору.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 26.05.2014р. у справі №912/775/14 (суддя Болгар Н.В.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Фермерського господарства "Ленд" на користь Приватного підприємства "Компанія Росток-Агро" 1125,00 грн. боргу, 824,79 грн. пені, 2465,75 грн. річних, 1827,00 грн. судового збору. У задоволенні позову в іншій частині - відмовлено.

Рішення мотивовано недоведеністю відповідачем здійснення розрахунку із постачальником за отриманий по договору товар. Стягнення з відповідача суми річних проведені з урахуванням допущених позивачем помилок у розрахунку, які були виявлені судом при перевірці здійснених позивачем нарахувань. Суд визнав, що позов про стягнення з відповідача пені поданий з належних підстав, але враховуючи обставини, що свідчать про відсутність ухилення відповідача від проведення розрахунків за товар, отриманий по договору застосував право на зменшення неустойки (пені) (п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України), обмеживши розмір пені, яка підлягала стягненню періодом її нарахування шість місяців з дня виникнення зобов'язання.

Не погоджуючись з означеним рішенням місцевого господарського суду, відповідач - Фермерське господарство "Ленд" подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та припинити провадження у справі. Скаржник посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, що у свою чергу потягло порушення норм матеріального права.

В обґрунтування своїх вимог у апеляційній скарзі апелянт вказує, що згідно розписки від 28.07.2013р. Фермерське господарство "Ленд" передало ОСОБА_1 - комерційному директору ПП "Компанія Росток-Агро" кошти у сумі 11250,00 грн. для зарахування на банківський рахунок останнього, тобто зобов'язання по оплаті товару покупцем виконані. Також відповідач зазначає, що Фермерське господарство "Ленд" співпрацювало з Приватним підприємством "Компанія Росток-Агро" майже три роки і за весь вказаний час поставка товару та оплата за товар здійснювались на умовах домовленості про те, що позивач передає товар за місцем знаходження відповідача, а відповідач передає кошти за товар, розрахунки здійснювались шляхом передання готівкових коштів. Вказані умови сторонами виконувались і не виникало суперечок з приводу форми та строків оплати. На твердження відповідача судом не були досліджені бухгалтерські документи позивача, в яких мали б бути відображені операції по руху коштів, їх надходження, зокрема, стосовно операції з приводу виконання договору поставки №ДГ-170113 від 17.01.2013р. Звертає увагу на те, що строк виникнення зобов'язання покупця за договором поставки не є визначеним взагалі.

Позивач - Приватне підприємство "Компанія Росток-Агро" подав заперечення на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дослідив всі надані та витребувані докази від сторін і правомірно дійшов висновку, що кошти від ФГ "Ленд" гр.ОСОБА_1 отримав як фізична особа, а не як представник позивача, що підтверджує наявна в справі розписка. Позивач вказує, що на вимогу суду ним було надано акт звіряння взаєморозрахунків між сторонами, в якому відображено всі наявні товарно-фінансові операції та який відповідачем не було підписано без надання будь-яких пояснень. У цих же запереченнях на апеляційну скаргу позивач просить розглянути справу за наявних матеріалів без участі його представника, посилаючись на те, що його представник не може прибути на засідання за станом здоров'я.

В матеріалах справи міститься заява представника відповідача від 15.07.2014р., в якій він підтримує доводи викладені в апеляційній скарзі і просить розгляд справи провести без участі представника ФГ "Ленд" та задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі.

В судове засідання 16.07.2014р. представники сторін не з'явились.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Ця норма викладена і в абз. 1 п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами і доповненнями).

З урахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

17.01.2013р. між Приватним підприємством "Компанія Росток-Агро" (постачальник) та Фермерським господарством "Ленд" (покупець) укладено договір поставки №ДГ-170113 (далі по тексту - договір), за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором.

Пунктом 2.1. договору визначено, що за даним договором постачається виключно оригінальна продукція, виробництва провідних компаній світу, асортимент, кількість, ціна якої визначаються Додатками та/або накладними та/або рахунками-фактури, що є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з додатком №СФ-0000012 від 17.01.2013р. до договору поставки №ДГ170113 від 17.01.2013р. поставці підлягає "Насіння кукурудзи "Солонянський - 298СВ" 1п" на загальну суму 11250,00 грн. (з ПДВ).

В пункті 3.1. договору встановлено, що порядок розрахунків за поставлений товар визначається в додатках до даного договору.

Так, за п.3.1.додатку №СФ-0000012 сторони узгодили, що покупець оплачує постачальнику в порядку попередньої оплати 100% вартості товару, зазначеної в п. 2 цього додатку та рахунку(ах) - фактурі(ах) шляхом її перерахування на розрахунковий рахунок постачальника.

Сторони узгодили, що товар, що був переданий покупцю в межах цього договору тільки згідно накладних (без укладення інших письмових угод-додатків), має бути оплачений не пізніше 10 днів з моменту його отримання за відповідною накладною. Покупець при перерахуванні коштів за товар в платіжному дорученні (в графі «Призначення платежу») повинен зазначити згідно якого договору та якого додатку перераховано даний платіж. В разі не зазначення цих даних, постачальник має право на свій розсуд віднести отримані суми за продукцію, в тому числі, за ту, що поставлена в минулі періоди. (п.3.5., п.3.6. договору).

Відповідно до п. 11.2. договір набув чинності з дня його підписання представниками обох сторін і діє до повних розрахунків.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом та підтвердженр матеріалами справи, за видатковою накладною №РН-0000007 від 17.01.2013р. відповідач отримав від позивача обумовлений додатком №СФ-0000012 від 17.01.2013р. товар. Накладна містять підпис представника відповідача та печатку підприємства (а.с.15).

Факт отримання товару саме на виконання договору, кількість і вартість такого товару відповідачем не заперечуються.

Позивач, посилаючись на порушення відповідачем зобов'язань з оплати товару звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача 11250,00 грн. боргу за товар, поставлений за спірним договором, 1686,49 грн. пені, 2466,00 грн. річних у розмірі 20 процентів.

Визначаючи правову природу відносин, колегія суддів зазначає, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки, за яким, відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Аналогічне положення містить ст. 712 Цивільного кодексу України, відповідно до ч. 2 якої визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Отже, укладення Приватним підприємством "Компанія Росток-Агро" з Фермерським господарством "Ленд" вищевказаного договору поставки було спрямоване на отримання останнім товару і одночасного обов'язку по здійсненню його оплати.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У додатку № СФ-0000012 від 17.01.2013р. не встановлені ні строк виконання зобов'язання ПП "Компанія Росток-Агро" поставити узгоджений сторонами асортимент продукції, ні строк (термін), в який ФГ "Ленд" зобов'язано здійснити 100-відсоткову попередню оплату.

Таким чином, при відсутності узгодження про зазначені строки (терміни) позивач поставив, а відповідач прийняв зазначений товар без заперечень.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Отже, відповідач, як Покупець, зобов'язаний сплатити позивачу (продавцю) повну вартість (ціну) отриманого ним товару.

Відповідач стверджує, що ним сплачена вартість товару шляхом передання 11250,00 грн. комерційному директору позивача ОСОБА_1 та на підтвердження здійснення розрахунку надав докази, а саме розписку від 28.07.2013р., копію касової книги ФГ «Ленд» від 28.07.2013р., та копією видаткового касового ордеру від 28.07.2013р.

З розписки вбачається, що ОСОБА_1 отримав 11250,00 грн. для погашення коштів "за поставлення посівмашу технічних культур згідно договору поставки №ДГ 170113 від 17.01.2013р., які були отримані ФГ "Ленд" за видатковою накладною №РН-0000007 від 17.01.2013р.", тоді як зазначена видаткова накладна містить назву товару "Насіння кукурудзи "Солонянський-298СВ" 1п" (асортимент продукції, що встановлений додатком №СФ-0000012 від 17.01.2013р. до договору поставки №ДГ-170113 від 17.01.2013р. - а.с.14).

Щодо видаткового касового ордеру від 28.07.2013р., на підставі якого ОСОБА_1 отримав готівкові кошти від ФГ "Ленд", то в якості підстави для сплати 11250,00 грн. у цьому документі зазначені розрахунки за засоби захисту рослин, що також не відповідає товару, поставленому за спірним договором поставки (а.с.72).

Зі своєї сторони позивач надав до матеріалів справи наказ директора ПП "Компанія Росток - Агро" №28/13-к від 29.07.2013р. про звільнення ОСОБА_1 з посади директора комерційного з 29.07.2013р. за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП України.

Суд апеляційної інстанції враховує також і пояснення позивача, в яких він пояснив, що умовами договору поставки № ДГ-170113 від 17.01.2013р. було передбачено оплату за одержаний товар виключно у вигляді перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача (дане твердження підтверджується наведеним вище п. 3.6. договору).

Позивач також додав, що враховуючи положення Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" №265/95-ВР від 06.07.1995р. та факт відсутності на підприємстві позивача каси та реєстратора розрахункових операцій, позивач не здійснює готівкових розрахунків у своїй господарській діяльності.

Оцінивши подані відповідачем докази колегія Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла до такого ж висновку, що і суд першої інстанції, а саме: про неможливість їх прийняття з огляду на те, що розписка комерційного директора ПП "Компанія Росток-Агро" ОСОБА_1 від 28.07.2013р. в отриманні від ФГ "Ленд" 11250,00 грн. не містить посилання на повноваження, за якими перший діє від імені позивача.

Також колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що за відсутності доведення сторонами того, що договором або актами цивільного законодавства встановлений строк оплати товару, відповідач як покупець зобов'язаний оплатити товар після прийняття його від позивача як продавця по видатковій накладній № РН-0000007 від 17.01.2013р., тобто - 18.01.2013р.

Таким чином, викладене свідчить, що відповідач не надав суду доказів розрахунку із позивачем за товар, поставлений по вищезазначеному договору у порядку, встановленому цим договором, тому позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 11250,00 грн. є обґрунтованою та документально підтвердженою.

За умовами п. 7.7 договору сторони погодили, що в разі невиконання покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов'язань передбачених розділом 3 цього договору він, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості 20 процентів річних, якщо інший розмір річних не встановлено відповідним додатком до договору; річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.

На підставі зазначеної норми закону позивач нарахував відповідачу річні у сумі 2466 грн. за період з 18.01.2013р. по 21.02.2014р. включно у розмірі 20 відсотків.

Після проведення перерахунку річних у розмірі 20 відсотків за названий період прострочення сплати 11250 грн., місцевий господарський суд правильно стягнув суму 2465,75 грн.

Крім того, враховуючи, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за отриманий товар, позивач просив стягнути з відповідача 1686,49 грн. пені, розраховуючи її за період прострочення платежу з 18.01.2013р. по 21.02.2014р. включно.

За умовами п.п. 7.1.1 договору покупець за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення.

У п. 7.8. Договору сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним договором відповідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (трьох) років.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду про наявність достатніх підстав для зменшення у даному випадку розміру пені, обмеживши її розмір періодом нарахування.

На підставі викладеного колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду погоджується із висновком місцевого господарського суду, який надав спірним обставинам правильну правову оцінку, тому обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача основний борг 11250,00 грн., суму річних 2465,75 грн. та пені 824,79 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Приймаючи до уваги викладене, доводи відповідача про незаконність прийнятого судового рішення слід визнати необґрунтованими, підстави для зміни або скасування рішення суду, передбачені статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, на думку колегії суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду відсутні, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення має бути залишено без змін.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Ленд" (с.Криничувате, Компаніївський район, Кіровоградська область) - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 26.05.2014р. у справі №912/775/14 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови складено - 21.07.2014р.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя Н.Л. Величко

Суддя О.Г. Іванов