Рішення № 39822336, 14.07.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 378/288/14-ц Головуючий у І інстанції Гуртовенко Р.В.Провадження № 22-ц/780/4189/14 Доповідач у 2 інстанції Воробйова Н.С.Категорія 29 14.07.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

14 липня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Воробйової Н.С.

суддів: Мережко М.В., Малорода О.І.

при секретарі Бобко О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ставищенського районного суду Київської області від 30 травня 2014 року за позовом ОСОБА_3, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія", ОСОБА_2 про стягнення моральної та матеріальної шкоди, заподіяних в результаті ДТП,-

Встановила :

Позивач ОСОБА_3 звернувся до відповідача ОСОБА_2 з названим позовом, посилаючись на те, що 31 грудня 2013 року близько 20 год. 00 хв. в с. Кривець Ставищенського району Київської області ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «ВАЗ 2106», державний номерний знак НОМЕР_1, виїхав на смугу зустрічного руху та змусив водія автомобіля марки «ВАЗ 2105», державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_4 маневрувати. Після чого, не переконавшись, що це буде безпечно та не створить перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, виконав поворот, при якому допустив зіткнення з автомобілем марки «ВАЗ 2105», державний номерний знак НОМЕР_2, від чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

На місці скоєння дорожньо-транспортної пригоди працівниками Ставищенського відділу ДАІ складено схему дорожньо-транспортної пригоди, відібрано пояснення від очевидців пригоди, а також від учасників самої пригоди, після чого складено на ОСОБА_2 протокол про адміністративне правопорушення за ст.124 КпАП України.

Постановою судді Ставищенського районного суду від 05 лютого 2014 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

Згідно звіту про незалежну експертну оцінку матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу №3821 від 12.03.2014 року матеріальний збиток заподіяний йому діями ОСОБА_2, як власнику автомобіля марки «ВАЗ» 2105, державний номерний знак НОМЕР_2 складає - 12960 грн.00 коп.

Вартість експертної оцінки становить 900 грн., додаткові витрати, пов»язані з направленням відповідачу повідомлення про проведення експертизи складають 96,77 грн., витрати на проавову допомогу - 5481 грн. та судові витрати- 244,38 грн.

Матеріальну шкоду в сумі 12960 грн. та понесені ним матеріальні додаткові збитки просив стягнути з відповідача на його користь. Крім того, просив відшкодувати йому моральну шкоду, яку він оцінив в сумі 5000 грн.

У ході розгляду справи, позивач уточнив та змінив свої позовні вимоги.

Посилався при цьому на те, що в судовому засіданні йому стало відомо, що

цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2, як володільця джерела підвищеної небезпеки - автомобіля марки «ВАЗ 2106», державний номерний знак НОМЕР_1 застрахована в ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у формі полісу серії АС №4416682, виданого 24 липня 2013 року, строком з 24 липня 2013 року по 24 липня 2014 року включно.

А тому просив залучити до справи в якості співвідповідача вказану страхову компанію.

Вказував, що ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну потерпілому становить 50000 грн., франшиза - нуль гривень. Згідно звіту про незалежну експертну оцінку матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу №3821 від 12.03.2014 року матеріальний збиток заподіяний йому діями ОСОБА_2, як власнику автомобіля марки «ВАЗ» 2105, державний номерний знак НОМЕР_2 складає - 12960 грн.00 коп., а тому з ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» на його користь необхідно стягнути страхове відшкодування у розмірі - 12960 грн.00 коп. До суми відшкодування мають бути додані його витрати на експертні послуги в сумі 900,00 грн.. Через поштове відділення ним ОСОБА_2 надіслано та оплачено в розмірі 38 грн. 33 коп. повідомлення про час та дату проведення огляду пошкодженого автомобіля. Також 24 березня 2014 року через поштове відділення ОСОБА_2 ним надіслано та оплачено в розмірі 58 грн. 44 коп. телеграму з проханням добровільно відшкодувати завдані матеріальні збитки. 07 березня 2014 року він уклав договір про надання юридичних послуг з адвокатом ОСОБА_6, яким витрачено 4 годин 30 хвилин, за що ним сплачено останньому 5481 грн.00 коп.. ОСОБА_2 з 31 грудня 2013 року завдав йому також моральної шкоди, яка полягає в порушенні права власності на автомобіль, так як він не міг ним сповна скористатись для потреб сім'ї. Він зазнав переживань та страждань з приводу того, що ОСОБА_2 протягом більш як трьох місяців добровільно не відшкодував заподіяні йому матеріальні збитки. Хвилювання та думки про те, як відновити транспортний засіб, тримали його у постійній нервовій та психологічній напрузі, що вплинуло на відносини в сім'ї та на роботі. Фактично втративши можливість вільно користуватись своїм транспортним засобом, він змушений був витрачати значний час для пересування громадським транспортом на роботу та по робочих справах. Це змінило його звичний робочий день, він витратив доволі часу на поїздки до станцій технічного обслуговування, оцінювача, органів судової влади та державної автомобільної інспекції з метою визначення вартості відновлювальних робіт, отримання необхідних документів для підтвердження розміру шкоди, особи винної в її заподіянні, що спричинило ряд незручностей, марно згаяного часу, який міг би бути витрачений на сім'ю та роботу.

Узв'язку з цим, вважав, що відповідач ОСОБА_2 зобов'язаний відшкодувати йому моральну шкоду, яку він оцінює в розмірі 5000 грн.. Поряд з цим, для підготовки та подачі даного позову ним витрачено кошти у розмірі - 6722 грн.15 коп., з яких - послуги суб'єкта оціночної діяльності - 900 грн.00 коп., оплати за повідомлення та телеграму -38 грн. 33 коп. та 58 грн.44 коп., витрати на правову допомогу - 5481 грн.00 коп., судовий збір - 244 грн. 38 коп.

Позивач просив суд з урахуванням уточнених позовних вимог стягнути з ПрАТ « Українська транспортна страхова компанія» на його користь матеріальну шкоду в розмірі - 12960 грн.; з ОСОБА_2 - моральну шкоду в розмірі 5000 грн., витрати на оплату незалежної експертної оцінки в розмірі 900 грн., на оплату поштових повідомлень та телеграми в сумі 96 грн.77 коп., на правову допомогу 5481 грн. та витрати щодо сплати судового збору в розмірі 244 грн. 38 коп..

Ухвалою суду від 25 квітня 2014 року ПрАТ « Українська транспортна страхова компанія» залучено до справи в якості співвідповідача, справу відкладено розглядом на 08 травня 2014 року.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_6 позовні вимоги з урахуванням уточнень до них підтримали, підтвердили обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» в судовому засіданні позовні вимоги заперечував та пояснив суду, що підстави для стягнення з страхової компанії страхового відшкодування відсутні. Ніхто із сторін по справі до страхової компанії про настання страхового випадку та виплати страхового відшкодування не звертався, про ДТП страхувальник компанію у визначені договором строки не повідомив, необхідні документи не надавав.

Оскільки непред»явлення вимог до страховика у визначені строки є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, просив відмовити позивачу у задоволенні позову до страхової компанії. Вважав, що шкоду має відшкодовувати відповідач ОСОБА_2 Крім того, наголошував, що сума в 12960 грн., яку просить стягнути позивач не є розміром відновлювальної вартості пошкодженого автомобіля, а є ринковою вартістю даного транспортного засобу до моменту аварії. З експертного звіту вбачається, що автомобіль позивача дійсно отримав значні пошкодження, проте, на його думку, автомобіль має відповідну вартість, яку слід врахувати, або зобов»язати позивача після відшкодування винною особою збитків, передати пошкоджений автомобіль ОСОБА_2

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_7 позовні вимоги визнали частково. ОСОБА_2 згоден сплатити витрати позивача на оплату незалежної експертної оцінки в розмірі 900 грн., суму судового збору та витрат на правову допомогу в межах часу участі адвоката ОСОБА_6 в судових засіданнях по справі відповідно до журналу судових засідань. Всі інші витрати позивача, а також заявлені ним суми відшкодування моральної та матеріальної шкоди вважають завищеними. Матеріальну шкоду має відшкодовувати страхова компанія, проти передачі пошкодженого автомобіля заперечували.

Рішенням Ставищенського районного суду від 30 травня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 12960 (дванадцять тисяч дев'ятсот шістдесят) гривень.

Зобов'язано ОСОБА_3 передати ОСОБА_2 автомобіль марки «ВАЗ» 2105, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, номер кузова VIN НОМЕР_3, двигун 1293 куб. см., колір синій, 1987 року випуску, після відшкодування останнім матеріальної шкоди у розмірі 12960 гривень. Покладено на ОСОБА_2 витрати, пов'язані з переоформленням права власності на даний транспортний засіб. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 1500 грн., витрати на оплату незалежної експертної оцінки в сумі 900 грн. та пов'язаних з нею витрат на відправлення поштових телеграм та повідомлень в сумі 96,77 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 2095 грн. та 244,38 грн. судового збору. У задоволенні решти вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» на користь позивача 12960 грн. матеріальної шкоди, а з нього на користь позивача - 900 грн. витрат по проведенню експертної оцінки транспортного засобу, 500 грн. моральної шкоди, 2095 грн. витрат на правову допомогу, 244,38 судових витрати. У задоволенні інших вимог просив відмовити.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.

По справі встановлено, що відповідно до постанови судді Ставищенського районного суду від 05 лютого 2014 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень (а. с. 7, 79). В постанові зазначено, зокрема, що ОСОБА_2 31.12.2013 року, близько 20 год. 00 хв. в с. Кривець Ставищенського району Київської області, керуючи автомобілем марки «ВАЗ 2106», державний номерний знак НОМЕР_1, виїхав на смугу зустрічного руху, змусив водія автомобіля марки «ВАЗ» 2105, державний номерний знак НОМЕР_2 маневрувати, після чого не переконавшись, що це буде безпечно та не створить перешкоди іншим учасникам дорожнього руху і виконав поворот, при якому допустив зіткнення з автомобілем марки «ВАЗ» 2105, державний номерний знак НОМЕР_2, чим порушив п. п. 10.1, 10.4, 12.1 Правил дорожнього руху України. Автомобіль марки «ВАЗ 2106», державний номерний знак НОМЕР_1, зареєстрований на ОСОБА_2 (а. с. 56).

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Згідно довідки відділення ДАІ Ставищенського РВ ГУ МВС України в Київській області 31.12.2013 року транспортний засіб марки «ВАЗ» 2105, державний номерний знак НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження (а. с. 14, 86). Наявність механічних пошкоджень вбачається із змісту протоколу огляду вказаного транспортного засобу від 10.03.2014 року, який здійснював експерт-оцінювач ОСОБА_8 (а. с. 11, 83).

У відповідності до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 04.03.2009 року автомобіль марки «ВАЗ» 2105, державний номерний знак НОМЕР_2, 1987 року випуску належить позивачу (а. с. 6, 78).

Згідно звіту №3821 про незалежну експертну оцінку матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу від 12.03.2014 року, матеріальний збиток заподіяний власнику автомобіля «ВАЗ» 2105, державний номерний знак НОМЕР_2, внаслідок його пошкодження при ДТП, складає 12960 грн.. В звіті зазначено, що ринкова вартість даного автомобіля, без урахування пошкоджень становить 12960 грн.. Повна вартість відновлювального ремонту цього автомобіля без урахування експлуатаційного зносу складає 19410,76 грн. (а. с. 8-10, 12-13, 80-82, 84-85).

Як вбачається з матеріалів справи 24.07.2013 року між ОСОБА_2 та ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, що підтверджується полісом №АС/4416682, відповідно до якого страховик забезпечує відшкодування шкоди. У відповідності з вказаним полісом ліміт відповідальності за шкоду заподіяну життю і здоров'ю складає 100000 гривень, за шкоду заподіяну майну - 50000 гривень ( а. с. 59, 97).

Згідно із ст. 22 п. 22.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року №1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 33.1 ст. 33 зазначеного Закону передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зокрема зобов'язаний: поінформувати інших осіб, причетних до цієї пригоди, про себе, своє місце проживання, назву та місцезнаходження страховика та надати відомості про відповідні страхові поліси (п. 33.1.3); невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Пунктом 35.1 ст. 35 вказаного Закону передбачено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Пунктом 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування, зокрема є: невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди (п. 37.1.3); неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди (п. 37.1.4).

Згідно до ч. 1 п. 5 ст. 989 ЦК України страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.

Відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог щодо виплати страхового відшкодування страховою компанією, суд виходив з того, що ні ОСОБА_3, ні ОСОБА_2 не зверталися у визначеному законом порядку до страхової компанії щодо обставин, що мали місце у зв»язку з ДТП, а тому дійшов висновку, що невиконання ними вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», призвело до неможливості страховиком ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання, розмір заподіяної шкоди, і взагалі встановити, чи є ця подія страховим випадком.

Посилаючись на положення п. 16 (ч. 4) постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», якими зазначено, що у разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов'язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди, вважав, що позовні вимоги позивача ОСОБА_3 до ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» щодо стягнення завданої матеріальної шкоди в розмірі 12960 грн. для відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля марки «ВАЗ» 2105, державний номерний знак НОМЕР_2, задоволенню не підлягають. Матеріальне та моральне відшкодування, а також витрати понесені позиваче у зв»язку з наслідками ДТП підлягають відшкодуванню винною особою, а саме за рахунок відповідача ОСОБА_2

Проте з таким висновком суду у повній мірі погодитися неможна.

Згідно з ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове майно, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно зі ст.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та (або) майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Тобто, виходячи із суті такого страхування Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» має на меті захист не лише прав потерпілих на відшкодування шкоди, але й захист інтересів страхувальника - заподіювача шкоди.

За правилами Закону України «Про страхування» страхове відшкодування здійснюється страховиком.

При настанні страхового випадку страховик виплачує страхове відшкодування відповідно до норм чинного законодавства та договору страхування.

Згідно із п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) (в редакції чинній на час вчинення ДТП), при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 9 Закону встановлено, що страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування в межах обов`язкового ліміту відповідальності страховика, що становить 25 500 грн. на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну потерпілих, яке не може перевищувати розміру прямого збитку.

У п.16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зазначено, що відповідно до статті 21 Закону № 1961-IV на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону, зобов'язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів. У зв'язку із цим при пред'явленні позовних вимог про відшкодування такої шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право виключно в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК, залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. Непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі.

Як зазначено вище, 24.07.2013 року між ОСОБА_2 та ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, що підтверджується полісом №АС/4416682, відповідно до якого страховик забезпечує відшкодування шкоди. У відповідності з вказаним полісом ліміт відповідальності за шкоду заподіяну життю і здоров'ю складає 100000 гривень, за шкоду заподіяну майну - 50000 гривень .

Ухвалою суду ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія залучено до справи в якості співвідповідачаю. Представник страхової компанії приймав участь у справі, надавав відповідні пояснення та заперечення щодо заявлених вимог.

Згідно звіту №3821 про незалежну експертну оцінку матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу від 12.03.2014 року, матеріальний збиток заподіяний власнику автомобіля «ВАЗ» 2105, державний номерний знак НОМЕР_2, внаслідок його пошкодження при ДТП складає 12960 грн.. Ринкова вартість даного автомобіля, без урахування пошкоджень становить 12960 грн.. Повна вартість відновлювального ремонту цього автомобіля без урахування експлуатаційного зносу складає 19410,76 грн. (а. с. 8-10, 12-13, 80-82, 84-85). Тобто, вартість відновлювального ремонту зазначеного транспортного засобу перевищує його ринкову вартість до ДТП. Отже, його відновлювальний ремонт є економічно необґрунтованим.

У відповідності із п. 30.1 ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно із аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Пунктом 30.2 передбачено, якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Проте, сторонами не надано суду документально підтверджених даних щодо вартості пошкодженого після ДТП автомобіля «ВАЗ» 2105, державний номерний знак НОМЕР_2. Клопотання щодо призначення відповідної експертизи з цього приводу сторонами в судовому засіданні не заявлялось. Витрати на евакуацію даного транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди відсутні, що підтвердив позивач в судовому засіданні.

Згідно із п. 14 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз'яснено, що ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду. В п. 15 даної постанови зазначено, що якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV. У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди. Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ч.3 п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.1992 року № 6 (з наступними змінами та доповненнями) постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватися за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Позивач ОСОБА_3 в судовому засіданні не заперечив проти передачі свого пошкодженого в результаті ДТП автомобіля ОСОБА_2, але після відшкодування йому заподіяної шкоди. ОСОБА_2, як в суді першої інстанції, так при апеляційному розгляді справи, категорично відмовився від отримання пошкодженого автомобіля позивача, страхова компанія вимоги щодо передачі майна позивачем після відшкодування збитків останньому не заявляла.

Обгрунтовуючи свої заперечення проти позовних вимог, відповідач ОСОБА_2, зазначив, що на час вчинення ДТП його цивільно-правова відповідальність була застрахована ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» і саме вона в межах ліміту відповідальності повинна нести відповідальність та відшкодувати моматеріальну шкоду потерпілому.

При цьому колегія суддів враховує, що відповідно до полісу встановлений ліміт відповідальності страховика за заподіяну шкоду не вичерпано, а обов'язок відшкодувати заподіяну майнову шкоду може бути покладений на страхувальника лише у випадку перевищення встановленого ліміту відповідальності страховика.

У зв»язку з чим, доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу. Посилання суду на ту обставину, що невиконання сторонами ДТП вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо повідомлення страховика про дорожньо-трансполртну пригоду призвело до неможливості останнім встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання, розмір заподіяної шкоди, і взагалі встановити, чи є ця подія страховим випадком є безпідставними та спростовуються матеріалами справи. Позивач заявив вимоги до страхової компанії, судом першої інстанції страхову компанію залучено до справи в якості співвідповідача; представник компанія , як сторона у справі, приймав участь у розгляді справи та користувався усіма правами сторони в процесі.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що висновки суду в частині відмови позивачу в задоволенні позовних вимог до ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» про стягнення матеріальної шкоди в сумі 12960 грн. не ґрунтуються на вимогах закону та обставинах справи.

Щодо вимог позивача про відшкодування йому витрат, пов»язаних з витратами по оплаті незалежної експертної оцінки, витрат на правову допомогу, судових витрат та морального відшкодування, то відповідач ОСОБА_2 в цій частині вимог проти позову не заперечував, їх визнавав, про що і зазначив в апеляційній скарзі.

В силу ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

За таких обставин, з урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким слід задовольнити вимоги позивача частково. А саме: стягнути з ПАТ"Українська транспортна страхова компанія на користь ОСОБА_3 12 960 грн. страхового відшкодування та 129,60 грн. судових витрат;

з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнути в рахунок відшкодування витрат на оплату незалежної експертної оцінки 900 гривень та пов'язані з цим поштові витрати на суму 97 грн. 32 коп., 2095 грн. витрат на правову допомогу (ОСОБА_6 на підставів договору №52/14 про надання правових послуг адвоката від 07.03.2014 року, укладеного з позивачем, брав участь у судових засіданнях по даній справі, представляючи інтереси позивача: 25.04.2014 року з 10 год. 13 хв. 36 сек. до 11 год. 19 хв. 55 сек. (а. с. 61-63), 20.05.2014 року з 09 год. 26 хв. 50 сек. до 11 год. 22 хв. 50 сек. (а. с. 115-117), 27.05.2014 року з 09 год. 40 хв. 19 сек. до 10 год. 23 хв. 05 сек. (а. с. 118-119), 30.05.2014 року з 09 год. 24 хв. 44 сек. до 10 год.15 хв. 30 сек. (а. с. 120-121), фактично протягом 4-х год. 30 хв.; 1218 грн. х 40 % = 487,2 грн. х 4 год. 30 хв. = 2095 грн. ),, 121,80 грн. судових витрат.

Стосовно розміру морального відшкодування, то на думку колегії, з урахуванням положень ч. 1 ст. 23 ЦК України, ч. 1 ст. 1167 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31.03.1995 року та дійсних обставин справи, колегія вважає, що її розмір слід визначити в сумі 1500 грн. В іншій частині вимог необхідно відмовити.

Керуючись ст..ст.307,309 ЦПК України, колегія

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Ставищенського районного суду Київської області від 30 травня 2014 року скасувати. Ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія на користь ОСОБА_3 12960 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 129,60 грн. судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 1500 гривень, витрати на оплату незалежної експертної оцінки в сумі 900 гривень та пов'язаних з нею витрат на відправлення поштових телеграм та повідомлень в сумі 96,77 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 2095 гривень , а всього 4495 грн. та 121,80 грн. судових витрат.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: