Рішення № 39821296, 17.07.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри (Комінтерну), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2014 р. Справа № 911/1739/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиролбіофарм»

до

Приватного акціонерного товариства «Альба Україна»

про

стягнення 8 278 095, 23 грн.

Представники:

від позивача: не з’явилися

від відповідача: не з’явилися

суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 8 278 095, 23 грн. заборгованості за договором поставки № 12-99/11 від 01.01.2012 р., з яких: 7 130 793, 35 грн. – основного боргу, 235 316, 18 грн. – інфляційних втрат, 29 906, 55 грн. – 3 % річних, 168 999, 81 грн. – пені та 713 079, 34 грн. – штрафу.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов’язань щодо сплати вартості поставленого товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.05.2014 р. порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 26.05.2014 р.

26.05.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання б/н від 23.05.2014 р. (вх. № 9722/14 від 26.04.2014 р.) про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю представника відповідача бути присутнім у судовому засіданні.

До господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання вих. № 05-620/14 від 23.05.2014 р. (вх. № 9771/14 від 26.05.2014 р.) про перенесення судового засідання, до якого додано документи по справі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.05.2014 р. розгляд справи відкладено на 19.06.2014 р. у зв’язку з нез’явленням у судове засідання представників сторін та неналежним виконанням ними вимог суду.

19.06.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання вих. № 05-634/14 від 17.06.2014 р. (вх. № 11802/14 від 19.06.2014 р.) про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.06.2014 р., за клопотанням представника позивача, продовжено строк розгляду спору у справі № 911/1739/14 на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 17.07.2014 р. у зв’язку з нез’явленням у судове засідання представника відповідача і невиконанням ним вимог суду.

До господарського суду Київської області від позивача надійшли документи по справі (вх. № 13645/14 від 11.07.2014 р.) та уточнення до позовної заяви про зміну розміру позовних вимог вих. № 07-641/14 від 01.07.2014 р. (вх. № 13635/14 від 11.07.2014 р.), у яких він просить суд стягнути з відповідача 8 083 227, 24 грн., з яких: 6 566 716, 70 грн. – основного боргу, 474 471, 55 грн. – інфляційних втрат, 56 671, 66 грн. – 3 % річних, 328 695, 66 грн. – пені та 656 671, 67 грн. – штрафу.

Суд, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, прийняв вищезазначене уточнення до позовної заяви про зміну розміру позовних вимог, яке за своєю суттю є заявою про зменшення розміру позовних вимог, до розгляду. Таким чином, судом розглядаються вимоги про стягнення з відповідача 8 083 227, 24 грн. заборгованості за договором поставки № 12-99/11 від 01.01.2012 р.

Представники сторін, належним чином повідомлені про час, дату і місце розгляду справи, у судове засідання не з’явився, відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Враховуючи, що неявка сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті та зважаючи на обмежені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строки вирішення спору, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 17.07.2014 р., відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

01.01.2012 р. між сторонами укладено договір поставки № 12-99/11, за умовами якого позивач зобов’язався поставити та передати у власність у зумовлені строки відповідачу товар, а відповідач – прийняти вказаний товар і сплатити за нього грошову суму відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 1.3 договору загальна кількість партії товару, що підлягає поставці за цим договором, асортимент, номенклатура тощо визначаються сторонами у видаткових або транспортних накладних (надалі - накладних).

Згідно з п. 1.4 договору товар, що є предметом поставки, поставляється відповідачу партіями. Накладна складається на кожну партію товару і є невід’ємною частиною даного договору.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що ціни на товар, що постачається позивачем, є вільними, договірними і визначаються у прас-листах (прейскурантах) позивача та фіксуються у рахунку-фактурі та накладних, які з моменту підписання їх уповноваженими представниками сторін стають невід’ємною частиною цього договору. Ціна на товар, яка визначена у накладних вважається погодженою між сторонами та має силу протоколу узгодження договірної ціни.

Відповідно до п. 2.2 договору зміна остаточно узгодженої сторонами ціни товару після її оплати відповідачем та поставки відповідачу не допускається.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що відповідач зобов’язаний оплатити замовлену та/або отриману партію товару за 45 календарних днів з дати підписання видаткових накладних.

Згідно з п. 3.3 договору право власності на партію товару переходить до відповідача в момент отримання товару від позивача за накладною, які мають бути оформленні належним чином.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що партією товару вважається кількість товару, що визначена у накладних.

Відповідно до п.п. 3.5, 3.6 договору датою поставки товару є дата отримання партіє товару відповідачем, яка вказується у відповідній накладній. Підтвердженням (доказом) поставки партії товару є підпис представник відповідача на накладній.

Згідно з п. 4.3 договору для отримання товару відповідач зобов’язаний надати позивачу довіреність, оформлену належним чином, відповідно до чинного в Україні законодавства.

Пунктом 4.4 договору передбачено, що при передачі товару позивач передає відповідачу оригінали наступних документів: рахунку-фактури; накладної; податкової накладної; сертифікат якості заводу-виробника.

Відповідно до п. 7.2 договору за прострочення строків оплати партії товару відповідач сплачує на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла під час прострочення, за кожен день затримки в оплаті партії товару.

Згідно з п. 7.4 договору у випадку, якщо затримка в оплаті партії товару склала більше 15-ти календарних днів відповідач зобов’язаний сплатити штраф у розмірі 10 % від неоплаченої у визначений строк партії товару.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що цей договір вступає в дію з дати підписання його сторонами та діє до 31.12.2012 р.

Додатковою угодою № 2 від 03.12.2012 р. до договору поставки № 12-99/11 від 01.01.2012 р. сторони дійшли згоди продовжити термін дії договору до 31.12.2013 р.

Додатковою угодою від 16.12.2013 р. до договору поставки № 12-99/11 від 01.01.2012 р. сторони дійшли згоди продовжити термін дії договору до 31.12.2014 р.

На виконання умов договору поставки № 12-99/11 від 01.01.2012 р. позивач по видаткових накладних № РН-0001155 від 27.12.2013 р. на суму 1 310 535, 10 грн., № РН-0001133 від 24.12.2013 р. на суму 1 382 325, 12 грн., № РН-0001131 від 24.12.2013 р. на суму 918 387, 10 грн., № РН-0001065 від 30.11.2013 р. на суму 4 848, 00 грн., № РН-0000839 від 25.09.2013 р. на суму 29 821, 82 грн., № РН-0000838 від 25.09.2013 р. на суму 2 182 356, 37 грн., № РН-0000070 від 31.01.2014 р. на суму 168 912, 14 грн., № РН-0000069 від 31.01.2014 р. на суму 33 581, 52 грн., № РН-0000068 від 31.01.2014 р. на суму 1 023 053, 34 грн., № РН-0000067 від 31.01.2014 р. на суму 30 694, 22 грн., № РН-0000066 від 31.01.2014 р. на суму 1 417 655, 32 грн., № РН-0000065 від 31.01.2014 р. на суму 34 103, 81 грн., № РН-0000056 від 31.01.2014 р. на суму 15 991, 20 грн., № РН-0000064 від 31.01.2014 р. на суму 151 331, 33 грн., № РН-0000060 від 31.01.2014 р. на суму 625 716, 48 грн., № РН-0000059 від 31.01.2014 р. на суму 73 482, 58 грн., № РН-0000058 від 31.01.2014 р. на суму 1 746 164, 92 грн., № РН-0000055 від 31.01.2014 р. на суму 3 243 903, 22 грн. та товарно-транспортних накладних № РН-0000067, № РН-0000066, № РН-0000065, № РН-0000064, № РН-0000060, № РН-0000056, № РН-0000055 від 31.01.2014 р. поставив відповідачу товар на загальну суму 14 392 863, 59 грн., а відповідач, на підставі довіреностей № 51837 від 30.12.2013 р., № 2501 від 26.12.2013 р., № 20987 від 25.12.2013 р., № 20809 від 02.12.2013 р., № 49682 від 27.09.2013 р., № 209 від 19.02.2014 р., № 21295 від 19.02.2014 р., № 52478 від 17.02.2014 р., № 21164 від 03.02.2014 р., № 111 від 03.02.2014 р., № 52233 від 31.01.2014 р., вказаний товар отримав. Копії зазначених документів залучені до матеріалів справи, оригінали у судовому засіданні оглянуті.

Згідно наявних у матеріалах справи актів надання знижок, зокрема акту № 55 надання знижки від 17.04.2014 р., акту № 54 надання знижки від 10.04.2014 р. та акту № 53 надання знижки від 10.04.2014 р., у відповідності до договору поставки № 12-99/11 від 01.01.2012 р. позивач надав відповідачу додаткові знижки у розмірі 326 215, 49 грн., які надавалися шляхом зменшення заборгованості відповідача перед позивачем. Зазначені акти підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Разом з тим, враховуючи наявні у матеріалах справи накладні на повернення товару та банківські виписки, що підтверджують часткову сплату за поставлений товар за вищевказаними видатковими накладними, у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 6 566 716, 70 грн., що і стало підставою для звернення останнього з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказані вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач заявлених до нього вимог щодо стягнення заборгованості за договором поставки № 12-99/11 від 01.01.2012 р. не спростував, у судове засідання своїх представників не направив, належних та допустимих доказів, які підтверджують виконання ним зобов’язань за зазначеними договором суду не надав.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що поставка товару була здійснена на виконання умов договору поставки № 12-99/11 від 01.01.2012 р., строк оплати відповідно до даного договору настав, доказів оплати товару відповідачем не надано, борг перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 6 566 716, 70 грн. основного боргу за договором поставки № 12-99/11 від 01.01.2012 р. є доведеними, обґрунтованими, підтверджені доказами і підлягають задоволенню.

Крім того, позивач на підставі п. 7.2 договору просить стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла під час прострочення, за кожен день затримки в оплаті партії товару, який поставлявся за видатковими накладними від 31.01.2014 р., яка за розрахунком позивача складає 328 695, 66 грн. за період з 18.03.2014 р. по 30.06.2014 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Судом перевірено розрахунок пені здійснений позивачем та встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов’язання щодо здійснення оплати за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3 % річних з простроченої суми грошового зобов’язання згідно видаткових накладних від 31.01.2014 р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача 3 % річних з простроченої суми за період з 18.03.2014 р. по 30.06.2014 р. складають 56 671, 66 грн., інфляційні втрати за період з 18.03.2014 р. по 30.06.2014 р. складають – 474 471, 55 грн.

Судом перевірено розрахунок 3 % річних здійснений позивачем та встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.

За розрахунком суду сума інфляційних втрат є більшою, ніж заявлена позивачем.

Оскільки в силу ч. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суд не має право виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання заінтересованої сторони, суд прийшов до висновку про те, що вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню у розмірі заявленому позивачем, а саме - 474 471, 55 грн.

Крім того, позивач, на підставі п. 7.4 договору, просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 10 % від неоплаченої у визначений строк партії товару, який за розрахунком позивача складає 656 671, 67 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Здійснений позивачем розрахунок штрафу є арифметично вірним, відповідає вказаним вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 8 083 227, 24 грн. заборгованості за договором поставки № 12-99/11 від 01.01.2012 р., з яких: 6 566 716, 70 грн. – основного боргу, 474 471, 55 грн. – інфляційних втрат, 56 671, 66 грн. – 3 % річних, 328 695, 66 грн. – пені та 656 671, 67 грн. – штрафу є доведеними і підлягають задоволенню.

Судовий збір, відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиролбіофарм» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Альба Україна» (08300, Київська область, місто Бориспіль, вулиця Шевченка, будинок 100, ідентифікаційний код - 22946976) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиролбіофарм» (01004, місто Київ, вулиця Горького, будинок 14-Б, офіс 26, ідентифікаційний код - 32781921) 6 566 716 (шість мільйонів п’ятсот шістдесят шість тисяч сімсот шістнадцять) грн. 70 коп. – основного боргу, 474 471 (чотириста сімдесят чотири тисячі чотириста сімдесят одна) грн. 55 коп. – інфляційних втрат, 56 671 (п’ятдесят шість тисяч шістсот сімдесят одна) грн. 66 коп. – 3 % річних, 328 695 (триста двадцять вісім тисяч шістсот дев’яносто п’ять) грн. 66 коп. – пені, 656 671 (шістсот п’ятдесят шість тисяч шістсот сімдесят одна) грн. 67 коп. – штрафу та 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. – судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Т.В. Лутак