Постанова № 39820817, 03.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/520/14 Головуючий у 1-й інстанції: Тихоненко О.М.

Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мельничука В.П., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 березня 2014 року адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0008921720 від 29 листопада 2012 р., яким йому збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 32 171 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 березня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про задоволення позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності 16.09.2009 р.

За даними Витягу є Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців видами діяльності позивача є виробництво паперових виробів господарського-побутового та санітарно-гігієнічного призначення; надання інших комерційних послуг.

11 січня 2010 р. між позивачем та ПП «Торговий дім «Макро» укладено договір поставки № 11/1-0001 за умовами якого ФОП ОСОБА_2 придбав туалетний папір в рулонах.

За цим договором були виписані видаткові та податкові накладні.

Оплату позивач здійснив шляхом безготівкового перерахунку коштів, а сплачений у складі вартості товару ПДВ у загальній сумі 25 571 грн. 66 коп. відніс до податкового кредиту.

Також у квітні 2010 р. позивачем віднесено до податкового кредиту 165 грн. сплачених МП «Диск» за наслідками господарської операції з придбання дискового ножа.

У період з 15.10.2012 р. по 19.10.2012 р. посадовцями державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби (надалі за текстом - «ДПІ у м. Чернігові») проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_2 за період з 01.10.2009 р. по 12.10.2012 р.

Результати перевірки оформлено актом № 2237/17/НОМЕР_2 від 26.10.2012 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок віднесення до складу податкового кредиту сум податку не підтверджених первинними документами, що призвело до його завищення у 2010 р. на 25 737 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у м. Чернігові прийнято податкове повідомлення-рішення № 0008921720 від 29 листопада 2012 р., яким ФОП ОСОБА_2 збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 32 171 грн., у тому числі 25 737 грн. за основним платежем та 6 434 грн. за штрафними санкціями.

Ухвалюючи рішення у справі, суд попередньої інстанції виходив з того, що позивач не прав права на віднесення зазначених сум до податкового кредиту, оскільки ним не доведено реальність господарських операцій.

На думку колегії суддів, зазначений висновок суду є наслідком неповного з'ясування судом обставин справи та неналежного застосування нормативно-правових актів, що регулюють ці правовідносини.

На момент виникнення спірних правовідносин питання, пов'язані з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту було врегульовано ст. статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі за текстом - «Закон № 168/97-ВР»).

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 названої статті Закону № 168/97-ВР встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2. цієї статті Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

На підтвердження товарності укладених угод позивачем було надано копії: договору поставки № 11/1-0001 від 11.01.2010 р., видаткових накладних, податкових накладних, рахунків-фактур, банківських виписок, а також видаткових та податкових накладних, які свідчать про подальшу поставку позивачем товару, виробленого ним із придбаного паперу в рулонах.

За даними акту перевірки вимог стандартів, норм і правил ДП «Чернігівстандартметрологія» від 09.10.2010 р. виготовлені ФОП ОСОБА_2 рулончики туалетного паперу відповідають вимогам ДСТУ.

Наведені докази дають підстави для висновку, що зобов'язання за договорами між позивачем та його контрагентами виконувались сторонами у повному обсязі.

Таким чином, на момент проведення перевірки у ФОП ОСОБА_2 були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до податкового кредиту сум, сплачених позивачем контрагентам, а аналіз наданих позивачем податкових накладних, інших первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум валових витрат та податкового кредиту по операціям з ПП «Торговий дім «Макро» та МП «Диск».

Помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено використання придбаного дискового ножа у власній господарській діяльності.

Відповідно до договору від 02.09.2009 р., видаткової та податкової накладних ФОП ОСОБА_2 придбав станок для перемотування паперу та різальний верстат.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що позивачем було додержано встановлений чинним законодавством порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями.

З огляду на викладене ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись статтями 160, 198, 202, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 березня 2014 року скасувати та прийняти нову постанову.

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0008921720 від 29.11.2012 року.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення постанови в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.П.Мельничук

Постанова складена в повному обсязі 10 липня 2014 р.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мельничук В.П.