Ухвала суду № 39820805, 03.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/5348/14 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В. Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мельничука В.П., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 квітня 2014 року адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-англійського підприємства з іноземними інвестиціями «Соломія» до Головного управління Міндоходів у м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимоги на предмет спору на стороні відповідача - Київська міжрегіональна митниця Міндоходів у м. Києві, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю спільне українсько-англійське підприємство з іноземними інвестиціями «Соломія» (надалі за текстом - «ТОВ «Соломія») звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення № 0000232209 від 06.02.2014 р., яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання із сплати ввізного мита в розмірі 293 882 грн. 85 коп. та податкового повідомлення № 0000232209 від 06.02.2014 р., яким товариству визначено суму податкового зобов'язання із сплати податку на додану вартість в розмірі 58 776 грн. 57 коп.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 квітня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі Головне управління Міндоходів у м. Києві (надалі за текстом - «Головне управління»), посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та на порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати назване судове рішення в частині задоволення позовних вимог та постановити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

В січні 2014 р. посадовцями Головного управління проведено невиїзну документальну перевірку дотримання ТОВ «Соломія» вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Результати перевірки оформлено актом № н/2/14/26-15-22-09/25586053 від 08.01.2014р.

Згідно цьому акту внаслідок порушення Закону України «Про митний тариф України» та ст. 190 Податкового кодексу України позивачем не сплачено 235 106 грн. 28 коп. ввізного мита та 47 021 грн. 26 коп. податку на додану вартість.

Такий висновок обґрунтовано наступним.

На підставі митних декларацій № 100200000/2011/289783 від 06.10.2011 р., № 100200000/2011/289782 від 06.10.2011 р., № 100190000/2011/116614 від 26.06.2011 р., № 100190000/2011/116613 від 26.06.2011 р., № 100140002/2011/273380 від 17.03.2011 р., № 100140002/2011/273377 від 17.03.2011 р., № 100140002/2011/269923 від 02.02.2011 р. ТОВ «Соломія» було ввезено на митну територію України товар - сушені пелюстки рози каркаде «гібіскуса».

Зазначений товар декларувався позивачем за кодом Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності - 1211 90 85 00 щодо якого Законом України «Про митний тариф України» встановлено ставку ввізного мита у розмірі 0%.

На думку органу доходів та зборів, оскільки згідно інформації отриманої з довідкової літератури з рослини виду Hibiscus sabdariffa виготовляють напій, ввезений позивачем товар повинен класифікуватись у товарній підкатегорії 1212 99 70 00 із застосуванням ставки ввізного мита у розмірі 15 %.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, Головним управлінням прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000232209 від 06.02.2014 р., яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання із сплати ввізного мита в розмірі 293 882 грн. 85 коп., у тому числі 235 106 грн. 28 коп. за основним платежем та 58 776 грн. 57 коп. за штрафними санкціями та податкове повідомлення-рішення № 0000232209 від 06.02.2014 р., яким товариству визначено суму податкового зобов'язання із сплати податку на додану вартість в розмірі 58 776 грн. 57 коп., у тому числі 47 021 грн. 26 коп. за основним платежем та 11 755 грн. 31 коп. за штрафними санкціями.

На момент виникнення спірних правовідносин засади організації та здійснення митної справи в Україні визначались Митним кодексом України від 11 липня 2002 р. № 92-IV.

У статті 1 цього кодексу міститься визначення термінів, що вживаються у ньому, розкрито і зміст терміна «митні процедури» - це операції, пов'язані із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Відповідно до пункту 14 статті 1 Митного кодексу України митне оформлення - виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів.

Згідно пункту 15 статті 1 Митного кодексу України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Пункт 35 статті 1 Митного кодексу України визначає, що пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.

Частиною 2 статті 78 Митного кодексу України встановлено, що митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі цього Кодексу відповідно до заявленого митного режиму.

Відповідно до частини 1 статті 69 Митного кодексу України незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.

Згідно частини 1 статті 265 Митного кодексу України порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 88 Митного кодексу України на декларанта покладено обов'язок надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур.

Згідно статті 313 Митного кодексу України митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД.

Таким чином, якщо митні органи, приймаючи вантажну митну декларацію, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України, то в подальшому вони не мають правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки стосовно класифікації товару, за виключенням випадку коли така помилка була наслідком протиправних дій імпортера.

Водночас, із матеріалів справи не вбачається, а відповідачем не доведено, що ТОВ «Соломія» надала недостовірні відомості при здійсненні митного оформлення товару.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає нормативно обґрунтованою позицію суду попередньої інстанції щодо висновку про те, що орган доходів та зборів не мав правових підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у зв'язку з помилковим визначенням коду товарної номенклатури.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим адміністративним судом при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи чи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 квітня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.П.Мельничук

Ухвала складена в повному обсязі 10 липня 2014 р.

.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мельничук В.П.