Постанова № 39820802, 14.07.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2014 року № 813/3250/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Братичак У.В.,

секретар судового засідання Хміль Х.З.,

за участю:

представників позивача Дубика В.Я., Андзілевич О.Ю.

представників відповідача Сороки Х.І., Русина В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства закритого типу "Світанок" до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

До суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства закритого типу "Світанок" (далі - позивач, АТЗТ "Світанок") до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - відповідач, ДПІ у Пустомитівському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.04.2014 року № 0000431701, від 02.04.2014р. № 0000421701, від 02.04.2014р. № 0000272200, від 02.04.2014р. № 0000282200.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акта ДПІ у Пустомитівському районі, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам господарської діяльності позивача. Позивач зазначає, що господарські операції з його контрагентами були реальними та підтверджені необхідними первинними документами, а тому податковим органом безпідставно виключено з валових витрат підприємства суми оплати за придбаний товар, та відповідно безпідставним є і збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість по відповідних операціях.

Окрім того відповідач неправомірно збільшив податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у зв'язку з невключенням до складу загального місячного оподатковуваного доходу різниці між вартістю житла , визначеною експертною оцінкою та погодженою сторонами вартістю житла. Зокрема відповідач не довів, що ціна житла в договорі оренди житла з викупом не відповідає ринковій, а посилання на експертну оцінку житла, визначену Обласним комунальним підприємством Львівської міської ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" є безпідставним.

Оскільки відповідач визнав господарські операції нереальними, то позивачу збільшено валові доходи за відповідні періоди. Внаслідок неправомірних дій податкового органу позивачу донараховано зобов'язання з податку на прибуток підприємств. Також, при нарахуванні податку на прибуток, ДПІ у Пустомитівському районі неправомірно дійшла висновку щодо розбіжності між даними відображеними в калькуляціях виробничої собівартості за місяць на кожну партію товару та віднесеними до складу собівартості виготовленої та реалізованої продукції і нормативним базовими витратами, внаслідок чого було збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали з наведених вище підстав, просили позов задовольнити.

Відповідач подав до суду заперечення на позов в якому проти позову заперечив, просив у задоволенні позову відмовити. Заперечення обґрунтовані тим, що проведеною перевіркою АТЗТ "Світанок" та його контрагентів не підтверджено реальність здійснення господарських операцій, не надано до перевірки первинних документів на підставі яких формується податковий облік, а саме документів, що підтверджують транспортування товару, його зберігання, свідоцтва, якісні посвідчення, сертифікати відповідності товару, придбаного у контрагентів, акти виконаних робіт. Окрім того, на вимогу податкового органу позивачем не надано документального підтвердження складу та розподілу загально виробничих витрат відповідно до партії виготовленої продукції, документів, що підтверджують фактичні витрати на оплату праці з відрахуванням на виготовлення кожної партії товару.

Також посилається на акти перевірок інших податкових органів, якими встановлено фіктивність здійснення господарських операцій, зокрема, по контрагенту ТОВ "АЛЮТАЛ", а також на акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача ТОВ "Буддеталь", яким встановлено нікчемність правочинів з його контрагентами.

В судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечили з підстав, наведених у запереченні на позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд робить висновок, що позов слід задовольнити, з огляду на наступне.

Державною податковою інспекцією у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області на підставі направлень від 28.10.2013р. №121/2211, № 122/2210, №123/2210, №124/1710 згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст. 20, пп.75.1.2 п.75.1 ст. 75, ст. 77, п.82.1 ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, наказу від 07.10.2013р. №187 проведена планова виїзна перевірка Акціонерного товариства закритого типу "Світанок" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010р. по 31.12.2012р., за результатами якої складено акт від 13.12.2013р. №480/2211/19327755.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР (із внесеними змінами та доповненнями), пп.138.1.1 п.138.1 п.138.2 п.138.4 ст.138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із внесеними змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства всього на суму 570338,97 грн., в тому числі: за ІІІ кв. 2010р. на суму 25319,27 грн., за IV кв. 2010р. на суму 4647,56 грн., за І кв. 2011 р. на суму 555,25 грн., за ІІ кв. 2011 р. на суму 67222,82 грн., за ІІІ кв. 2011р. на суму 64674,85 грн., за IV кв. 2011 р. на суму 88052,14 грн., за І кв. 2012 р. на суму 93685,10 грн., за ІІ кв. 2012 р. на суму 84839,01 грн., за ІІІ кв. 2012 р. на суму 67256,53 грн., за IV кв. 2012 р. на суму 74086,44 грн.;

- пп. 7.4.1 п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (із внесеними змінами та доповненнями), п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із внесеними змінами та доповненнями), в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 140190 грн., в тому числі: за липень 2010 р. в сумі 12602 грн., за серпень 2010 р. в сумі 7653 грн., за жовтень 2010р. в сумі 3420 грн., за листопад 2010 р. в сумі 4320 грн., за грудень 2010 р. в сумі 2645 грн., за січень 2011 р. в сумі 145 грн., за лютий 2011р. в сумі 145 грн., за березень 2011р. в сумі 155 грн., за квітень 2011 в сумі 155 грн., за травень 2011р. в сумі 243 грн., за липень 2011р. в сумі 183 грн., за жовтень 2011р. в сумі 171 грн., за грудень 2011р. в сумі 2417 грн., за січень 2012р. в сумі 2328 грн., за лютий 2012р. в сумі 7553 грн., за березень 2012 р. в сумі 12726 грн., за квітень 2012р. в сумі 2311 грн., за травень 2012р. в сумі 1652 грн., за червень 2012р. в сумі 19672 грн., за липень 2012р. в сумі 199 грн., за серпень 2012р. в сумі 2279 грн., за вересень 2012р. в сумі 3178 грн., за жовтень 2012р. в сумі 2285грн., за листопад 2012р. в сумі 13250 грн., за грудень 2012р. в сумі 38503 грн.;

- пп. 4.2.15 ст.4, п.9.10 ст.9, п.19.2а ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003р. № 889-ІV (із змінами і доповненнями), пп.164.2.11 пп.164.2.17е ст.164, п.170.9 ст.170, пп.176.2а ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із внесеними змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб за грудень 2010р., січень 2012р. та вересень 2012р. в сумі 56243,10 грн.;

- п.8.1.2 ст.8, п.19.2а ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003р. № 889-ІV (із змінами і доповненнями), пп.168.1.2 ст.168, п.176.2а ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із внесеними змінами та доповненнями) - несвоєчасне перерахування податку на доходи фізичних осіб за жовтень 2010р., грудень 2010р., вересень 2011р., лютий 2012р., червень 2012р., липень 2012р.

- п. 3.1 п.7.39 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затверджене постановою правління НБУ від 15.12.2004р. № 637 (із змінами та доповненнями) - відсутність платіжних документів, які підтверджують сплату підприємством готівкових коштів в розмірі 1139,81 грн.

Не погоджуючись з висновками, викладеними у акті перевірки АТЗТ "Світанок" подало заперечення на акт від 27.12.2013 року, яке було залишено податковим органом без задоволення.

На підставі акта перевірки від 13.12.2013р. №480/2211/19327755, ДПІ у Пустомитівському районі винесені податкові повідомлення-рішення:

- від 11.01.2014р. №0000042200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 658352,70 грн., в т.ч. 570338,97 грн. основного платежу, 88013,73 грн. штрафних фінансових санкцій;

- від 11.01.2014р. №0000052200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 145428 грн., в т.ч. 116515 грн. основного платежу, 28923 грн. штрафних фінансових санкцій;

- від 11.01.2014р №0000051710, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 92586,65 грн., в т.ч. 56243,10 грн. основного платежу, 36343,55 грн. штрафних фінансових санкцій.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх у адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у Львівській області та Міністерства доходів і зборів України. За результатами адміністративного оскарження позивачу надіслано податкові повідомлення-рішення:

- від 02.04.2014р. №0000431701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 53516,60 грн.(штрафна санкція);

- від 02.04.2014р. №0000421701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 84357,61, в т.ч. 56243,10 грн. основного платежу, 28114,51 грн. штрафних санкцій;

- від 02.04.2014р. №0000272200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 657802,79 грн., в т.ч. 570338,97 грн. основного платежу, 87463,82 грн. штрафних фінансових санкцій;

- від 02.04.2014р. №0000282200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 140034 грн., в т.ч. 112195 грн. основного платежу, 27839 грн. штрафних фінансових санкцій.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає таке.

Щодо нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств.

Проведеною перевіркою АТЗТ "Світанок" ДПІ у Пустомитівському районі встановлено завищення валових витрат за перевіряємий період на загальну суму 2601569 грн.

Відповідні суми податковим органом виключені з валових витрат внаслідок:

- визнання нереальними операцій з контрагентами ТОВ "Буддеталь", ТОВ "АЛЮТАЛ", ПП "АМТТ ТРЕЙД", ПП "ХЕЛЯНТУС ТРЕЙД", ТзОВ Фірма "Громада-93", ФОП ОСОБА_5, ПП "Хімрезерв";

- внаслідок зняття із витрат на собівартість виготовленої продукції сум, що не підтверджені первинними документами.

Щодо контрагента ТзОВ "Буддеталь" встановлено, що між позивачем та згаданим контрагентом укладено договори № 3 від 02.01.2008р. та № 11/08-3 від 01.08.2011р., відповідно до яких АТЗТ "Світанок" орендувало в ТзОВ "Буддеталь" нежитлові (офісні та виробничі) приміщення за адресою - м. Львів, вул. Шевченка, 80. На підтвердження виконання умов договору, позивач надав реєстри отриманих та виданих податкових накладних, податкові накладні, акти про надання послуг оренди, журнали ордери, докази оплати орендної плати, свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення видане ТзОВ "Буддеталь"

При цьому, податковий орган в акті перевірки посилається на Акт ДПІ у Шевченківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області від 27.08.2013р. №375/22-11/13815577 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ "Буддеталь" щодо підтвердження господарських відносин з ТзОВ "Один Два Три" та з ТзОВ "Лідерком", у зв'язку з чим податковим органом зроблено висновок про те, що ТзОВ "Буддеталь" не могло надавати послуги оренди, а відтак відповідні суми оплати орендних послуг зняті з валових витрат позивача.

Щодо контрагента ТзОВ "АЛЮТАЛ" встановлено, що між позивачем та згаданим контрагентом укладено Договір № 44 від 28.02.2012р. згідно якого позивач придбавав алюмінієві профілі та композитні панелі Profibond. На підтвердження виконання умов договору, позивач надав видаткові та податкові накладні, журнал реєстрації довіреностей на отримання ТМЦ, докази використання ТМЦ у господарській діяльності, докази оплати за придбаний товар, акти виконання послуг.

В акті перевірки зазначено, що по згаданому контрагенту, позивачем не надано доказів, що підтверджують транспортування товару. Окрім того, податковий орган в акті перевірки посилається на Акт ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 02.04.2013р. № 213/22-50/37832582 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "АЛЮТАЛ" з питань дотримання податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТзОВ "ХАУС-КУК" за період із 01.10.2012р. по 31.10.2012р., відповідно до якого було визнано, що ТзОВ "АЛЮТАЛ" неправомірно сформований податковий кредит за жовтень 2012р.

Щодо контрагента ПП "АМТТ ТРЕЙД", встановлено, що позивач купував профіль та комплектуючі які використані в господарській діяльності. На підтвердження реальності господарських операції позивач долучив податкові накладні, видаткові накладні, замовлення на товар, докази використання придбаного товару у господарській діяльності, рахунки на оплату товару

В акті перевірки зазначено, що по згаданому контрагенту, позивачем не надано доказів, що підтверджують транспортування товару, свідоцтва, якісні посвідчення, сертифікати відповідності на товар. Зазначено також, що згідно АІС "Податковий блок" по ПП "АМТТ ТРЕЙД" направлено повідомлення про відсутність за місцем знаходження.

Щодо контрагента ПП "ХЕЛЯНТУС ТРЕЙД" встановлено, що між позивачем та згаданим контрагентом укладено договір № 77/-д від 15.12.2012р. на поставку 54 куб. м дубової дошки. На підтвердження виконання умов договору позивачем долучено податкові та видаткові накладні, журнали-ордери, виписки з банку про оплату, докази використання товарів у господарській діяльності.

В акті перевірки зазначено, що по згаданому контрагенту, позивачем не надано доказів, що підтверджують транспортування товару, прихідні накладні на товар, свідоцтва, якісні посвідчення, сертифікати відповідності. Зазначено також, що згідно АІС "Податковий блок" ПП " ХЕЛЯНТУС ТРЕЙД " визнано банкрутом.

Щодо контрагента ТзОВ Фірма "Громада-93", встановлено, що між позивачем та згаданим контрагентом укладено договір № 8 від 01.07.2010р. згідно якого позивач придбавав пиломатеріали та лісоматеріали ( ліс-кругляк: сосна, смерека, дуб, вільха). На підтвердження виконання умов договору позивач надав податкові, видаткові накладні, докази оплати за товар, докази використання товару в господарській діяльності.

В акті перевірки зазначено, що по згаданому контрагенту, позивачем не надано доказів, що підтверджують транспортування товару, свідоцтва, якісні посвідчення, сертифікати відповідності. Зазначено також, що згідно АІС "Податковий блок" по ТзОВ Фірма "Громада-93" внесено запис про відсутність підтвердження відомостей.

Щодо ФОП ОСОБА_5, встановлено що з даним контрагентом позивачем укладено Договір від 01.10.2011р. №200410 згідно якого ФОП ОСОБА_5 зобов'язується постачати товар - запасні частини до транспортних засобів. Окрім того з ФОП ОСОБА_5 позивач уклав договір № 110218 від 23.01.2012р. про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобілів. На підтвердження виконання договору позивач надав податкові, видаткові накладні, акти виконаних робіт по ремонту автомобілів, докази оплати за товар та послуги.

В акті перевірки зазначено, що по згаданому контрагенту, позивачем не надано доказів, що підтверджують транспортування товару, свідоцтва, якісні посвідчення, сертифікати відповідності. Зазначено також, що згідно АІС "Податковий блок" по ФОП ОСОБА_5 триває процедура припинення.

Щодо контрагента ПП "Хімрезерв", встановлено. що між позивачем та згаданим контрагентом укладено Договір № 17/11 від 11.02.2011р. на придбання товарів, матеріалів та сировини в кількості та асортименті згідно накладних, рахунків, специфікацій. На підтвердження виконання умов договору позивач надав видаткові, податкові накладні, журнал реєстрації довіреностей, докази оплати за товар, докази використання придбаного товару в господарській діяльності.

В акті перевірки зазначено, що по згаданому контрагенту, позивачем не надано доказів, що підтверджують транспортування товару, свідоцтва, якісні посвідчення, сертифікати відповідності. Зазначено також, що згідно АІС "Податковий блок" по ПП "Хімрезерв" внесено запис про відсутність за місцем знаходження.

Враховуючи наведене, податковий орган зробив висновок про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Буддеталь", ТОВ "АЛЮТАЛ", ПП "АМТТ ТРЕЙД", ПП "ХЕЛЯНТУС ТРЕЙД", ТзОВ Фірма "Громада-93", ФОП ОСОБА_5, ПП "Хімрезерв", а відтак АТЗТ "Світанок" безпідставно відніс відповідні суми до валових витрат підприємства.

З такими висновками податкового органу суд не погоджується зважаючи на такі норми чинного законодавства.

Склад витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування та порядок їх визнання регулюється статтею 138 ПК України, а витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку - статтею 139.

Згідно пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9. пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В матеріалах справи наявні первинні документи (податкові, видаткові накладні), що містять усі необхідні реквізити: як от дату та місце складання, суть операції, підписи уповноважених осіб, що брали у здійсненні операції. Позивач долучив до матеріалів справи витяги з журналу реєстрації довіреностей, де наявні записи про видання довіреностей на отримання ТМЦ у контрагентів.

Щодо доводів податкового органу про відсутність у позивача ТТН, то суд зазначає, що відповідно до Закону України "Про автомобільний транспорт", перевезення вантажів здійснюється на підставі цивільно-правових договорів, без застереження щодо обов'язкового застосування ТТН, які за своєю суттю можуть бути тільки однією з рекомендованих форм договору перевезення. Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97р. №363 діють в частині, що не суперечить цьому Закону, а, отже, відсутність ТТН не є порушенням Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту, а їх відсутність не можна розцінювати як доказ безтоварності господарської операції.

При цьому, отриманні ТМЦ від контрагентів використані підприємством у власній господарській діяльності ( виробництво та реалізація виробів із дерева та ПВХ- вікна, двері, віконні та дверні коробки та ін), що підтверджується актами списання ТМЦ у виробництво за відповідні періоди, та для виконання робіт для контрагентів: ОСОБА_7 - договір № 2 від 20.02.2012р.; ТзОВ "Лекос" - договір № 12 від 26.09.2012р.; ТОВ "ФПК "Портал Буд" - договір № 3 від 17.03.2010р.; ТОВ "Будівельна дирекція при патріархові УГКЦ" - договір № 55/д від 21.07.2010р.; ДБК УС ВР України - договір № 75/д від 17.12.2012р.;ТОВ "ВКФ "СЕН" - договір № 155/д від 16.10.2008р.; ОСОБА_8 - договір № 15/д від 12.04.2010р.; ТОВ "Вега Прім" - договір № 66/д від 16.08.2010р.; ОСОБА_9 - договір № 82/д від 23.08.2010р.; ОСОБА_10 - договір № 27/д від 25.05.2010р.; ТОВ "Роксолана-ЮМВ" - рахунок № 57/д від 18.11.2010р.; ОСОБА_11 - договір № 101 від 22.11.2010р.; ОСОБА_12 - договір № 45/д від 30.06.2010р.

Відсутність сертифікатів якості, сертифікатів походження не є підставою для визнання операцій нереальними, оскільки у позивача наявні первинні документи, обов'язковість яких передбачена Податковим кодексом.

Щодо посилань податкового органу в акті перевірки акт Акт ДПІ у Шевченківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області від 27.08.2013р. №375/22-11/13815577 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ "Буддеталь" щодо підтвердження господарських відносин з ТзОВ "Один Два Три" та з ТзОВ "Лідерком" та на Акт ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 02.04.2013р. № 213/22-50/37832582 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "АЛЮТАЛ" з питань дотримання податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТзОВ "ХАУС-КУК" за період із 01.10.2012р. по 31.10.2012р." , то суд зазначає, що нормами діючого законодавства України не передбачено можливість посилання податкового органу в ході проведення перевірки суб'єкта господарювання на акти перевірок інших суб'єктів господарювання; при складанні акту перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого.

Пунктом 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України визначено, що зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Як випливає з Додатку 3 до Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом ДПА України від 22.04.2011р № 236, який містить форми Акту про неможливість проведення зустрічної звірки, не передбачено можливості органам ДПІ встановлювати юридичні факти щодо господарської діяльності платника податків та визнавати правочини недійсними (нікчемними).

Отже, суд дійшов висновку, що акти про неможливість проведення зустрічної звірки не можуть бути покладені в основу висновку акту документальної позапланової виїзної перевірки, не можуть свідчити про те, що господарські операції не відбувались.

Суд також враховує, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне за собою відповідну відповідальність та інші негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення відповідних витрат до валових та сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені умови щодо нього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, на думку суду, платник податку не повинен нести відповідальність за невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті чого сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. Такі вимоги стають надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Ця позиція суду узгоджується із постановою Верховного Суду України від 31.01.2011р. та рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009р. (заява №3991/03).

При цьому податковий орган при проведенні перевірки невмотивовано не взяв до уваги первинні документи, що надавались позивачем на підтвердження реальності здійснення ним господарських операцій, та відповідно правомірності віднесення коштів до валових витрат підприємства.

Також, між сторонами немає спору щодо змісту та форми первинних документів, які є у справі та досліджувалися під час перевірки та під час судового розгляду.

Факту підробки первинних документів відповідач у встановленому порядку не довів. До суду про визнання правочинів недійсними податковий орган не звертався. Відтак, презумпція правомірності правочину у встановленому законом порядку не спростована.

Відповідно до п. 74. 2 ст. 74 ПК України, зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Відповідно до положень п. 73.3 ст. 73 ПК України, контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав, а саме: за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи

Проте, податковим органом жодного запиту щодо проведення зустрічної звірки контрагентів позивача подано не було.

Також судом встановлено, що податковим органом витрати на собівартість виготовленої продукції взято планові, а не фактичні, що пов'язано з тим, що фактичні витрати на собівартість продукції не підтверджені необхідними документами, зокрема щодо того яка заробітна плата, енергоносії, амортизаційні відрахування витрачаються на одиницю виробленої продукції.

З такою позицією відповідача суд не погоджується зважаючи на таке.

Згідно п. 228 п. 1 ст. 14 ПК України, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Відповідно до ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

Згідно пунктів 138.4-138.6 ст. 138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням наступного: датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору; датою визнання та сумою витрат платника податку від здійснення кредитно-депозитних операцій, у тому числі субординованого боргу, є дата визнання процентів (комісійних та інших платежів, пов'язаних зі створенням або придбанням кредитів, вкладів (депозитів) та їх сума, визначені згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Відповідно до положень п. 138.8 ст. 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку;

До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві товарів (виконанні робіт, наданні послуг), які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Вказані вище норми Податкового кодексу України кореспондуються з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. N 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за N 27/4248 (далі - Положення № 318).

Згідно п.11 Положення № 318, собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

прямі матеріальні витрати;

прямі витрати на оплату праці;

інші прямі витрати;

змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

Пунктом 16 Положення №318 визначено, що загальновиробничі витрати поділяються на постійні і змінні.

До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду.

До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину.

Витрати які враховуються в собівартості продукції, обліковуються рахунку 23 "Виробництво". При цьому, загальновиробничі витрати спочатку обліковуються на рах. 91 "Загальновиробничі витрати".

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що АТЗТ "Світанок" здійснює виробництво та реалізацію виробів із дерева та ПВХ- вікна, двері, віконні та дверні коробки та інші вироби, калькуляція собівартості здійснюється на кожну партію продукції, відповідно на таку партію (замовлення) затверджуються норми витрат.

В акті перевірки, відповідач вважає що сума витрат не підтверджена належними доказами, зокрема, не надано документального підтвердження складу та розподілу загально виробничих витрат відповідно до партії виготовленої продукції, первинних документів, які підтверджують фактичні витрати на оплату праці з відрахуваннями на виготовлення кожної партії продукції.

Проте, такий висновок податкового органу є безпідставним, оскільки собівартість продукції АТЗТ "Світанок" розрахована згідно із вимогами ПК України та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", оскільки фактичну собівартість реалізованої продукції визначається лише за підсумками звітного періоду (місяця), заробітна плата нараховуюється також за підсумками місяця, орендні платежі є місячними, в тому числі амортизація. Тому, саме місяць є тим звітним періодом, за який збираються та обчислюються всі витрати.

Суд також зазначає, що у випадку, якщо неможливо встановити суму витрат на собівартість одиниці продукції, такі суми все одно залишаються витратами звітного періоду, що підтвердженні первинними документами, а відтак виключення таких сум з витрат не відповідає вимогам Податкового кодексу України.

При цьому в акті перевірки зазначено, що заниження чи завищення витрат з оплати праці, з амортизації, інших витрат операційної діяльності не встановлено.

Щодо нарахування податкового зобов'язання з ПДВ по контрагентах ТОВ "Буддеталь", ТОВ "АЛЮТАЛ", ПП "АМТТ ТРЕЙД", ПП "ХЕЛЯНТУС ТРЕЙД", ТзОВ Фірма "Громада-93", ФОП ОСОБА_5, ПП "Хімрезерв", ПП "Екоенергобуд" внаслідок нереальності здійснених операцій.

Згідно із пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як визначено в статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пункт 201.6 ст. 201 ПК України).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пункт 198.6 ст. 198 ПК України).

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як було встановлено судом, реальність господарських операцій підтверджена первинними документами, відтак відповідні суми ПДВ правомірно віднесені позивачем до податкового кредиту.

Щодо донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб.

Перевіркою достовірності та повноти включення доходів (як у грошовій, так і не у грошовій формах) до складу загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податків встановлено невключення до складу загального місячного оподаткованого доходу різниці між вартістю житла, визначеною експертною оцінкою "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" ( 634102 грн.) та погодженою сторонами вартістю житла (301384 грн.) при продажі квартири АТЗТ "Світанок" своєму працівникові ОСОБА_13 ( договір оренди житла з викупом від 27.01.2012р). У зв'язку з цим позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та нараховані штрафні санкції (податкові повідомлення рішення № 0000431701 та №0000421701 від 02.04.2014р.)

З такою позицією податкового органу суд не погоджується зважаючи на таке.

Відповідно до пп. 164.2.17е п.164.2 ст. 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Пунктом 14.1.71 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Податковий орган не довів, що визначена в договорі ціна не відповідає рівню ринкових цін.

Судом встановлено, що ОСОБА_13 на рахунок позивача внесено кошти, що передбачені умовами договору в повному обсязі, а відтак жодного додаткового блага він не отримав.

Пунктом 172.3. ст. 172 ПК України передбачено, що дохід від продажу об'єкта нерухомості визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого об'єкта, розрахованої органом, уповноваженим здійснювати таку оцінку відповідно до закону.

Постановою КМУ № 1103 від 26.10.2011 "Деякі питання визначення оціночної вартості нерухомості та об'єктів незавершеного будівництва, що продаються (обмінюються)" ( чинної на момент виникнення спірних правовідносин) затверджено Тимчасовий порядок визначення оціночної вартості нерухомості та об'єктів незавершеного будівництва на продаж (обмін). Однак вказаний порядок застосовується лише для операцій продажу нерухомості фізичними особами, оскільки відповідно до п.172.4. ст.172 ПК України під час проведення операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомості між фізичними особами нотаріус посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна та документа про сплату податку до бюджету стороною (сторонами) договору.

Таким чином при продажу нерухомості юридичною особою чинним законодавством не передбачено визначення податкових зобов'язань на підставі оціночної вартості майна.

Із встановлених вище обставин суд робить висновок, що зібрані у справі докази в повній мірі підтверджують факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ "Буддеталь", ТОВ "АЛЮТАЛ", ПП "АМТТ ТРЕЙД", ПП "ХЕЛЯНТУС ТРЕЙД", ТзОВ Фірма "Громада-93", ФОП ОСОБА_5, ПП "Хімрезерв", ПП "Екоенергобуд", а відповідні первинні документи містять всі обов'язкові реквізити та відображають в повній мірі зміст господарських операцій між позивачем та контрагентом, та є тими документами, на підставі яких ведеться податковий та бухгалтерський облік згідно з ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні".

Так, позивач правомірно відніс до валових витрат суми придбання ТМЦ від контрагентів. Також судом встановлено, що витрати на собівартість виготовленої продукції підтверджуються відповідними первинними документами по факту їх здійснення, відповідно неврахування відповідачем фактичних валових витрат позивача суперечить нормам ПК України.

Також матеріалами справи підтверджено, що у відповідача відсутній обов'язок сплати податку на доходи фізичних осіб у зв'язку з продажем квартири своєму працівнику. Окрім того, відповідачем не підтверджено надання певних матеріальних благ, відповідно відсутні підстави для нарахування податку з доходів фізичних осіб на суму отриманого блага.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене вище, податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському раойні Головного управління Міндоходів у Львівській області від 02.04.2014р. №0000431701, від 02.04.2014р. №0000421701, від 02.04.2014р. №0000272200 та від 02.04.2014р. №0000282200 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 94 КАС України на користь позивача належить стягнути судовий збір у розмірі 487,20 грн.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Пстомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області від 02.04.2014р. №0000431701, від 02.04.2014р. №0000421701, від 02.04.2014р. №0000272200 та від 02.04.2014р. №0000282200.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Акціонерного товариства закритого типу "Світанок" (код ЄДРПОУ - 19327755) судовий збір у розмірі 487,20 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складений та підписаний 21.07.2014 року.

Суддя Братичак У.В.