Ухвала суду № 39819390, 17.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1963/14 Головуючий у 1-й інстанції: Донець В.А. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

17 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Твердохліб В.А., Бужак Н.П.;

за участю секретаря: Кінзерської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ведлайн" на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ведлайн" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2014 року, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення. Свої позовні вимоги мотивував необґрунтованістю висновків відповідача, викладених в акті перевірки, за наслідками якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, про відсутність реального характеру господарських операцій при взаємовідносинах позивача з ТОВ "Альта-Ком", та правомірністю формування позивачем податкового кредиту на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виданих позивачу за наслідками господарських операцій з придбання митно-брокерських послуг у ТОВ "Альта-Ком".

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 березня 2014 року у задоволені позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу від 15.01.2014 року №43-П, повідомлення від 15.01.2014 року №2 про дату початку та місце проведення перевірки Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Ведлайн" з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Альта-Ком" за період з 01.02.2013 року по 31.03.2013 року, про що складено акт від 20.01.2014 року №136/26-51-22-01/33693344.

За наслідками вказаної перевірки Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.01.2014 року №0000412210, яким ТОВ "Ведлайн" збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 31215,48 грн., в тому числі, 20810,32 грн. за основним платежем та 10405,16 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). Оскаржуване податкове повідомлення-рішення отримане позивачем 03.02.2014 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам необхідно зазначити наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування та платників податків, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (абзац перший). Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом (абзац четвертий).

Обставини, за яких проводиться документальна позапланова перевірка, встановлені пунктом 78.1 статті 78 ПК України.

Згідно з пунктом 78.4 статті 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Пунктом 79.2 статті 79 ПК України встановлено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (абзац перший). Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки (абзац другий).

В наказі від 15.01.2014 №43-П "Щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки" підставою проведення перевірки зазначено підпункт 75.1.2 пункт 75.1 статті 75 ПК України, однак зазначена підстава не є жодною з обставин, визначених пунктом 78.1 статті 78 ПК України, за яких проводиться документальна позапланова перевірка.

Крім того, відповідачем не надано доказів надіслання позивачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу від 15.01.2014 року №43-П та письмового повідомлення від 15.01.2014 року №2 про дату початку та місце проведення перевірки, хоча ухвалою суду від 17.02.2014 року про відкриття провадження в даній адміністративній справі у відповідача такі докази витребовувались.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недотримання відповідачем вимог статей 78, 79 ПК України, що передували виникненню у нього поноваження на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Ведлайн", за результатами якої складено акт від 20.01.2014 року №136/26-51-22-01/33693344.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно зі статтею 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг (підпункт "а" пункту 198.1). Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (абзаци перший-третій) (пункт 198.2). Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (абзаци перший, другий пункту 198.3 в редакції, чинній на час за який проводилась перевірка позивача за наслідками якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення). Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6).

Статтею 201 ПК України встановлено, що: платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено пунктом 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.1); податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця (пункт 201.4); податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6).

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Частиною першою статті 9 цього Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною другою вказаної статті визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наведені положення ПК України та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" дають підстави для висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість обумовлене придбанням платником податків товарів, робіт (послуг) з метою їх подальшого використання в господарській діяльності та реалізується за наявності у платника податків належним чином оформлених первинних документів і податкових накладних, які підтверджують проведення господарських операцій. Водночас, первинні документи мають бути складені виключно за наслідками здійснення платником податків фактичної, реальної господарської операції.

Як вбачається зі змісту акта перевірки, за наслідками якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов висновку про порушення ТОВ "Ведлайн" пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 ПК України, в результаті чого ним занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 20810,32 грн., у тому числі, в лютому 2013 року в сумі 16758,75 грн., в березні 2013 року в сумі 4051,57 грн. Такий висновок мотивований твердженням контролюючого органу про неможливість підтвердження податкового кредиту ТОВ "Ведлайн", сформованого за рахунок ТОВ "Альта-Ком" за період з 01.02.2013 по 31.03.2013, яке ґрунтується на аналізі господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ "Альта-Ком" щодо надання останнім митно-брокерських послуг відповідно до договору від 07.02.2013 №183/2013-Д, первинних документів, оформлених за наслідками зазначених господарських взаємовідносин, з урахуванням висновків акта від 01.10.2013 №1084/26-59-22-01/38204618 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Альта-Ком" з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за період з 16.08.2012 по 31.05.2013 та вироку суду, яким засновника ТОВ "Альта-Ком" визнано винним у пособництві у вчиненні фіктивного підприємництва ТОВ "Альта-Ком".

На спростування вказаних обставин, з метою підтвердження реального характеру господарських операцій та правомірності віднесення до податкового кредиту сум сплаченого на користь ТОВ "Альта-Ком" податку на додану вартість, позивачем надано договір від 07.02.2013 №183/23-Д про надання послуг, акти надання послуг від 07.02.2013 №177, від 15.02.2013 №392, від 26.02.2013 №726, від 28.02.2013 №846, №847, від 07.03.2013 №48, податкові накладні від 07.02.2013 №177, від 15.02.2013 №392, від 26.02.2013 №726, від 28.02.2013 №846, від 28.02.2013 №847, від 07.03.2013 №48. Крім того, під час судового розгляду представником позивача було надано докази на підтвердження договірних відносин з ТОВ "ІТ Ленд", ТОВ "ІМП-Логістика Україна", ТОВ "Датавей сек'юриті", ТОВ "Ф1 Центр", які на думку представника підтверджують використання у господарській діяльності позивача придбаних у ТОВ "Альта-Ком" послуг.

Згідно з договором від 07.02.2013 №183/23-Д про надання послуг, укладеним між ТОВ "Альта-Ком" в особі директора Картавого С.А. (Виконавець) та ТОВ "Ведлайн" в особі директора Кріля А.М. (Замовник), Виконавець зобов'язаний за завданням Замовника протягом договірного строку надавати за плату наступні допоміжні Послуги, у тому числі, ті, що супроводжують митне оформлення вантажів та товарів, а саме: - допомога та супроводження проведення сертифікації продукції (товару, тощо); - допомога у заповненні заявок та іншої потрібної документації; - допомога у проведенні збору необхідних комплектів документів; - допомога у визначенні схеми проведення робіт та організацій-співвиконавців робіт (послуг); - супроводження та представлення інтересів Замовника; - надання звітної інформації про результати робіт (послуг), у тому числі термінової - за вимогою; - звернення від імені Замовника у відповідні органи; - дистанційне керування та допомога у поточній роботі; - моніторинг змін у законодавстві країни стосовно певного виду діяльності та інші Послуги, не заборонені законодавством країни (пункт 1.1 Договору). Виконавець зобов'язаний надавати послуги якісно та своєчасно, або ж по першій заявці Замовника.

Разом з тим, зі змісту вказаного договору не убачається яким чином Замовник повинен замовляти послуги у Виконавця, на підставі яких вихідних даних Виконавець мав приступати до виконання робіт. Позивачем не надано будь-яких доказів оформлення заявок на надання послуг, офіційного листування, ведення переговорів щодо переліку, змісту та порядку виконання Виконавцем передбачених у договорі робіт.

Вказані у актах надання послуг від 07.02.2013 №177, від 15.02.2013 №392, від 26.02.2013 №726, від 28.02.2013 №846, №847, від 07.03.2013 №48 та податкових накладних від 07.02.2013 №177, від 15.02.2013 №392, від 26.02.2013 №726, від 28.02.2013 №846, від 28.02.2013 №847, від 07.03.2013 №48 найменування послуг, не розкривають їх змісту та обсягу, співвідношення з одиницею їх виміру.

Всупереч вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 201.1 статті 201 ПК України у вказаних документах, не зазначено конкретного змісту і обсягу господарської операції, а саме: не відображено переліку виконаних робіт, їх кількісних і вартісних показників, що не дозволяє суду достовірно встановити обсяг і вартість операцій.

Зазначені в актах надання послуг та податкових накладних такі найменування послуг, як надання інформаційної довідки, розробка оптимального руху первинної документації та параметрів її обліку, організація введення структури документообігу, дистанційна робота з діагностування ПК (оновлення, настроювання, тестування), проведення аналізу цінової політики підприємства, вивчення конкурентоспроможності у певному виді діяльності, послуги з введення первинних даних до ПЗ у ПК не відповідають предмету договору від 07.02.2013 №183/23-Д про надання послуг та меті укладеного договору, якою за поясненнями представника позивача є, надання супутніх послуг з розмитнення товару, зокрема підготовка документів для сертифікації товарів в Україні, отримання висновків СЕС, дозволів СБУ, УДЦР, тощо. Також, позивачем не надано матеріальних результатів надання йому ТОВ "Альта-Ком" таких послуг, зокрема, таких як зразки інформаційних довідок, консультацій, висновків, рекомендацій, тощо.

Не можливо узяти до уваги надані позивачем докази на підтвердження договірних відносин з ТОВ "ІТ Ленд", ТОВ "ІМП-Логістика Україна", ТОВ "Датавей сек'юриті", ТОВ "Ф1 Центр", оскільки зазначені докази не містять будь-яких відомостей про зміст господарських операцій між позивачем та ТОВ "Альта-Ком". Більш того, зазначені у вказаних документах послуги та їх кількість не кореспондуються з відповідними показниками у актах надання послуг від 07.02.2013 №177, від 15.02.2013 №392, від 26.02.2013 №726, від 28.02.2013 №846, №847, від 07.03.2013 №48 та податкових накладних від 07.02.2013 №177, від 15.02.2013 №392, від 26.02.2013 №726, від 28.02.2013 №846, від 28.02.2013 №847, від 07.03.2013 №48, складених ТОВ "Альта-Ком".

Крім того, з договору від 07.02.2013 №183/23-Д, актів надання послуг від 07.02.2013 №177, від 15.02.2013 №392, від 26.02.2013 №726, від 28.02.2013 №846, №847, від 07.03.2013 №48 та податкових накладних від 07.02.2013 №177, від 15.02.2013 №392, від 26.02.2013 №726, від 28.02.2013 №846, від 28.02.2013 №847, від 07.03.2013 №48 убачається, що зазначені документи підписані від імені директора ТОВ "Альта-Ком" Картавого С.А.

Представником відповідача під час судового розгляду надано вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 02.09.2013 року у кримінальній справі №761/19615/13-к з якого убачається, що Картавого С.А. визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною п'ятою статті 27, частиною першою статті 205 КК України щодо пособництва у вчиненні фіктивного підприємництва ТОВ "Альта-Ком".

Таким чином, відсутність належних, достовірних та достатніх доказів на підтвердження фактичного замовлення позивачем у ТОВ "Альта-Ком" послуг та реального виконання ТОВ "Альта-Ком" таких послуг, що становлять зміст господарських операцій, відповідно до договору від 07.02.2013 №183/23-Д про надання послуг, спростовує доводи представника позивача про реальність господарських операцій щодо фактичного придбання позивачем послуг у ТОВ "Альта-Ком".

Тому, не зважаючи на наявність у справі формально складених актів надання послуг та податкових накладних, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та ТОВ "Альта-Ком", що свідчить про відсутність підстав для формування позивачем податкового кредиту за наслідками зазначених господарських операцій.

При цьому, за висновком суду, встановлена під час судового розгляду справи обставина щодо порушення відповідачем порядку проведення перевірки, за наслідками якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не може бути достатньою підставою для скасування спірного рішення з огляду на висновок суду про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та ТОВ "Альта-Ком" та безпідставність формування позивачем податкового кредиту за наслідками зазначених господарських операцій. Аналогічна за змістом правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України, зокрема у своїй ухвалі від 01.10.2013 К/9991/51765/12 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 33886241).

Враховуючи викладене, можливо дійти висновку про необґрунтованість позовних вимог ТОВ "Ведлайн" про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 30.01.2014 №0000412210, відтак у задоволенні адміністративного позову позивачу слід відмовити повністю.

Щодо строку звернення позивача з позовом до суду, то має місце зазначити, що позивачем оскаржено зазначене податкове повідомлення-рішення в межах строку давності 1095 днів, встановленого статтею 102 ПК України.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, поряд з тим, що на суб'єкта владних повноважень, у випадку, якщо він є відповідачем в адміністративній справі, покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, Кодексом адміністративного судочинства України на кожну сторону, в не залежності від того чи є вона суб'єктом владних повноважень, покладено обов'язок щодо доведення обставин на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ведлайн" - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 березня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 22 липня 2014 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено - 17 липня 2014 року.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.