Ухвала суду № 39819366, 17.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-7406/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

17 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Твердохліб В.А., Бужак Н.П.;

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Державного підприємства «Науково-дослідний інститут мікроприладів» НТК «Інститут монокристалів» НАН України на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 05 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва до Державного підприємства «Науково-дослідний інститут мікроприладів» НТК «Інститут монокристалів» НАН України про тягнення заборгованості в сумі 38 884, 62 грн., -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2011 року, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державного підприємства «Науково-дослідний інститут мікроприладів» НТК «Інститут монокристалів» НАН України про тягнення заборгованості в сумі 38 884, 62 грн.. Свої позовні вимоги мотивував тим, що станом на 18 травня 2011 року ДП «НДІ мікроприладів» має заборгованість по виплаті різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» колишнім науковим працівникам установи, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, що виникла за період з 01.02.2011 року по 30.04.2011 року, всього на загальну суму 38 884, 62 грн. На підтвердження правомірності заявлення позовних вимог позивач надав суду: витяг з картки особового рахунку платника єдиного внеску - ДП «НДІ мікроприладів» по відшкодуванню фактичних витрат на виплату пенсій науковим працівникам державного небюджетного підприємства за період з 01.02.2011 року по 30.04.2011 року, копії повідомлень про суми витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», і сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів на 2011 рік (за місяці січень, лютий, березень і квітень 2011 року), супровідних листів УПФУ в Подільському районі м.Києва від 21.02.2011 року №1467/03, від 11.02.2011 року №1207/03, від 23.03.2011 року №2463/03 та від 26.04.2011 року №3676/03 щодо надсилання таких повідомлень, та рекомендованих повідомлень про вручення 14 та 22 лютого, 23 березня 2011 року відповідних поштових відправлень.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 10 січня 2012 року по справі залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2012 року, в задоволенні позову УПФУ в Подільському районі м.Києва відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 січня 2014 року касаційну скаргу УПФУ в Подільському районі м.Києва було задоволено частково. Скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанції по даній справі, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Зокрема, в своїй ухвалі суд касаційної інстанції вказав на те, що суди попередніх інстанцій розглянули справу за відсутності даних, на які вони посилались, зокрема довідок, на підставі яких було призначено пенсію працівникам відповідача.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 28 травня 2014 року позов задоволено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Завод будівельних виробів - 1» ідентифікаційний код ЄДРПОУ 21517799, заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком № 2 в розмірі 16 552,19 грн. (шістнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят дві грн. 19 коп.) на користь Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м.Києва за реквізитами: р/р 256053012612 в Головному управлінні Ощадбанку по м.Києву та Київській області, МФО 322669, код ЄДРПОУ 22869431.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вважає, що розгляд справи має бути проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, ДП «Науково-дослідний інститут мікроприладів» НТК «Інститут монокристалів» НАН України (ідентифікаційний код 14308827) починаючи з 14 листопада 1991 року перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Подільському районі м.Києва як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Як вбачається з наявних матеріалів справи та згідно усних пояснень представника позивача, УПФУ в Подільському районі м. Києва з урахуванням інформації, наданої Виплатним центром Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві, а також іншими районними органами Пенсійного фонду України були сформовані повідомлення про суму витрат на виплату пенсій, що становлять різницю між сумою пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», і сумою пенсій, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, по пенсіонерах-працівників підприємства, які отримують пенсію як наукові працівники) підприємства на 2011 рік (за місяці січень-лютий, березень і квітень 2011 року). Всього на загальну суму 38 979, 76 грн., в т.ч. за січень-лютий 2011 року - 14 633, 72 грн., за березень 2011 року - 9 579, 08 грн., за квітень 2011 року - 14 766, 96 грн.

Дані Повідомлення на загальну суму відшкодувань 38 979, 76 грн. були направлені на адресу ДП «НДІ мікроприладів» разом із супровідними листами УПФУ від 21.02.2011 року №1467/03, від 11.02.2011 року №1207/03, від 23.03.2011 року №2463/03 та від 26.04.2011 року №3676/03, та отримані підприємством, що підтверджується корінцями повідомлень про вручення відповідних поштових відправлень та не заперечується представником відповідача, зокрема 14 та 22 лютого, 23 березня 2011 року.

Доказів оскарження дій органів Пенсійного фонду України щодо здійснення нарахування розмірів витрат на виплату різниці пенсій за січень-квітень 2011 року на загальну суму 38 884, 62 грн. та вручення вказаних вище Повідомлень сторонами до суду не надано.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам необхідно зазначити наступне.

У відповідності до норми ч. 1 ст. 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 13.12.19991р. №1977-ХІІ, держава встановлює для наукових (науково-педагогічних) працівників, які мають необхідний стаж наукової, науково-технічної, науково-педагогічної, науково-організаційної роботи (далі - стаж наукової роботи) на державних підприємствах, в установах, організаціях пенсії на рівні, який забезпечує престижність наукової праці та стимулює систематичне оновлення наукових кадрів.

Пунктом другим ст. 13 розд. 15 «Перехідні положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV встановлено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначеного Закону, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів, спрямованих із джерел, визначених Законом України «Про наукову та науково-технічну діяльність».

Пенсія науковому (науково-педагогічному) працівнику призначається за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язко-ве державне пенсійне страхування», після досягнення чоловіками віку 62 роки за наявності стажу наукової роботи не менш як 20 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності стажу наукової роботи не менш як 15 років. До досягнення віку, встановленого цим абзацом, право на пенсію за віком мають чоловіки - наукові (науково-педагогічні) працівники 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 60 років - які народилися по 31 грудня 1952 року; 60 років 6 місяців - які народилися з 1 січня 1953 року по 31 грудня 1953 року; 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року (ч. 2 ст. 24 Закону №1977-ХІІ).

Пенсії науковим (науково-педагогічним) працівникам призначаються в розмірі 80 відсотків від сум заробітної плати наукового (науково-педагогічного) працівника, яка визначається відповідно до статті 23 цього Закону та частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та на яку відповідно до законодавства нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування (внески)(ч. 3 ст. 24 Закону №1977-ХІІ).

Для обчислення пенсії враховується заробітна плата наукового працівника за основним місцем роботи за будь-які 60 календарних місяців наукового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв та за весь період наукового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За вибором особи, яка звернулася за пенсією, з періоду, за який враховується заробітна плата для обчислення пенсії, виключається період до 60 календарних місяців підряд за умови, що зазначений період становить не більше ніж 10 відсотків тривалості наукового стажу (ч. 5 і 6 ст. 24 Закону №1977-ХІІ).

Пенсія науковим (науково-педагогічним) працівникам відповідно до цього Закону призначається з дня звернення за призначенням пенсії та за умов звільнення з посади наукового (науково-педагогічного) працівника, за винятком осіб, які працюють за строковим трудовим договором (контрактом), що укладений після досягнення пенсійного віку (ч. 16 Закону № 1977-ХІІ).

Заява про призначення (перерахунок) пенсії та інші необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Перелік та порядок подання необхідних документів визначаються правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, у сфері освіти та наукової і науково-технічної діяльності (ч. 26 ст. 24 цього ж Закону).

Зокрема, ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України, а саме - Постановою від 12.08.1993р. № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній». Зокрема, абз. 2 п. 1 цього Порядку визначено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно ч. 6 ст. 24 Закону №1977-ХІІ, різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується: - для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів державного бюджету; - для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом; - для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.

Також Постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000р. №1826 був затверджений Порядок фінансування та виплати різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних бюджетних установ і організацій, науковим (науково-технічним) працівникам державних підприємств і організацій згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність» та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи (далі - Порядок), який безпосередньо регулював питання фінансування та виплати різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних бюджетних установ і організацій, науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств і організацій згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність» та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи (далі - різниця у розмірі пенсії).

Зокрема, п. 7 і 8 цього Порядку встановлено, що розмір витрат на виплату різниці у розмірі пенсії в розрахунку на рік визначають органи, що призначають пенсії, і щороку до 10 січня поточного року та протягом 10 днів після призначення пенсій згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність» повідомляють відповідні органи Пенсійного фонду (додаток 1 до цього Порядку).

Розмір витрат на виплату різниці у розмірі пенсії, що підлягають фінансуванню за рахунок державних небюджетних підприємств і організацій, визначається в розрахунку на рік органами Пенсійного фонду до 20 січня поточного року та протягом 10 днів після призначення пенсій згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», про що надсилається повідомлення відповідному підприємству, організації (додаток 2 до зазначеного Порядку).

Державні небюджетні підприємства і організації щомісяця до 25 числа вносять до Пенсійного фонду кошти для виплати різниці у розмірі пенсії, призначеної в минулих та поточному роках.

Суми, що підлягають сплаті, обчислюються підприємством, організацією самостійно в розмірі, що відповідає місячному розміру витрат на виплату різниці у розмірі пенсії.

В подальшому, 24 березня 2004 року, Кабінет Міністрів України на виконання ч. 5 ст. 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» своєю Постановою за № 372 скасував попередню Постанову від 13.12.2000р. №1826 та затвердив новий Порядок фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи (далі - Порядок № 372).

Відповідно до п. 5 нового Порядку Розмір витрат на фінансування різниці у розмірі пенсії за рахунок коштів державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації визначається у розрахунку на рік органами Пенсійного фонду до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з дня призначення пенсії відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», про що відповідному підприємству, установі, організації або закладу відразу надсилається повідомлення за зразком, що додається.

Зазначені підприємства, установи, організації та заклади самостійно визначають суму, що підлягає до сплати у розрахунку на місяць, та щомісяця до 25 числа перераховують органу Пенсійного фонду за своїм місцезнаходженням відповідні кошти для фінансування різниці у розмірі пенсії, призначеної у минулому та поточному роках.

Згідно із положеннями п. 6 цього Порядку №372 у разі зміни розміру пенсії або виникнення обставин, які впливають на фінансування різниці у розмірі пенсії (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це відповідні підприємства, установи, організації та заклади у місячний строк з дня виникнення таких обставин.

За результатами дослідження наявних матеріалів справи судом встановлено, що за результатами отримання від позивача згаданих вище Повідомлень про суму витрат на фінансування різниці між сумами пенсій, обчислених відповідно до Закону №1977-ХІІ та інших законодавчих актів, за місяці січень-квітень 2011 року на загальну суму 38 884, 62 грн., позивач правомірність дій органів Пенсійного фонду України (в т.ч. УПФУ в Подільському районі м. Києва) щодо призначення пенсій науковим працівникам, проведення в подальшому перерахунку призначених пенсій, та надсилання до УПФУ в Подільському районі м. Києва таких Повідомлень для перенаправлення їх на адресу підприємства, наразі в досудовому та/або судовому порядку не оскаржув.

На неодноразові вимоги суду довідки, на підставі яких була призначена пенсія працівникам відповідача, відповідачем не були представлені.

Також, відповідачем не доведено наявність помилок у вказаних довідках та допущення органами Пенсійного фонду України (в т.ч. позивачем) помилок при призначенні пенсій у певних розмірах і здійсненні подальшого перерахунку призначених пенсій колишнім науковим працівникам ДП «НДІ мікроприладів» в ході розгляду справи.

Станом на день розгляду справи наявність непогашеної заборгованості в заявленій сумі підтверджується Витягом з картки особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату пенсій науковим працівникам державного небюджетного підприємства ДП «НДІ мікроприладів» за період з 01.02.2011 року по 30.004.2011 року (станом на 09.04.2014р.), який наявний в матеріалах даної справи.

Також безпідставне твердження відповідача про те, що Державне підприємство «Науково-дослідний інститут мікроприладів» НТК «Інститут монокристалів» Національної академії наук України не має обов'язку сплачувати суму витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» і сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів у зв'язку з тим, що термін атестації відповідача як наукової установи закінчився ще у листопаді 2007.

Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» не ставить в залежність обов'язок підприємства, в тому числі його правонаступника відшкодовувати різницю пенсії щодо пенсіонерів, які були працівниками наукової установи, якою видано довідку про роботу на науковій посаді, що дає право на пенсію на підставі Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», від наявності статусу наукової установи у підприємства станом на час виплати вказаним працівникам пенсії.

Відповідачем не спростовано, що «Науково-дослідний інститут мікроприладів» НТК «Інститут монокристалів» Національної академії наук України не є правонаступником Державного підприємства «Науково-дослідний Інститут мікроприладів».

Крім того, згідно з пунктом 1.1 статті 1 Статуту Державного підприємства «Науково-дослідний інститут мікроприладів» НТК «Інститут монокристалів» Національної академії наук України в редакції від 2004 року, Київський науково-дослідний Інститут мікроприладів створено наказом МЕП СРСР №486 від 05.09.1966 р.

У 1992 році його перейменовано у Державне підприємство «Науково-дослідний Інститут мікроприладів».

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11 березня 2004 року №140-р прийнято пропозицію Національної академії наук і Мінпромполітики про передачу цілісного майнового комплексу державного підприємства «Науково-дослідний інститут мікроприладів» (м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 3) із сфери управління Мінпромполітики у відання Національної академії наук.

Відповідно до пункту 1.2 Статуту та спільним наказом Національної академії наук України і Міністерства промислової політики України від 24.03.2004 р. № 98/135 державне підприємство «Науково-дослідний інститут мікроприладів» передано у відання Національної академії наук України та включено до складу Науково-технологічного комплексу «Інститут монокристалів» НАН України. Надалі підприємство іменується як Державне підприємство «Науково-дослідний інститут мікроприладів» НТК «Інститут монокристалів» НАН України, який є державною науково-дослідною організацією.

Таким чином, обов'язок щодо сплати різниці пенсії науковим працівникам, які працювали, в тому числі, у Державному підприємстві «Науково-дослідний Інститут мікроприладів», лежить саме на відповідачеві.

Згідно з пунктом 8 вказаного Порядку, у разі порушення строку сплати коштів, які спрямовуються на фінансування різниці у розмірі пенсії, органи Пенсійного фонду стягують відповідні суми у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, поряд з тим, що на суб'єкта владних повноважень, у випадку, якщо він є відповідачем в адміністративній справі, покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, Кодексом адміністративного судочинства України на кожну сторону, в не залежності від того чи є вона суб'єктом владних повноважень, покладено обов'язок щодо доведення обставин на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Науково-дослідний інститут мікроприладів» НТК «Інститут монокристалів» НАН України - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 28 травня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 22 липня 2014 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.