Ухвала суду № 39818393, 16.07.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/1846/13-ц Головуючий у І інстанції Шинкар А.О.Провадження № 22-ц/780/3323/14 Доповідач у 2 інстанції КулішенкоКатегорія 54 16.07.2014

УХВАЛА

Іменем України

16 липня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кулішенка Ю.М.,

суддів: Лащенка В.Д., Сушко Л.П.,

при секретарі: Горошук І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ТОВ "Джи Трейд" на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Джи Трейд", третя особа: ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку,-

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Джи Трейд», третя особа: ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та внесення змін до трудової книжки про причини звільнення з роботи.

В обґрунтування позову вказував, що з 16 травня 2011 року перебував з відповідачем у трудових відносинах, працював на посаді водія, а 01 лютого 2013 року його було незаконно звільнено з роботи за прогули на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 червня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 31 липня 2013 року, позов задоволено частково: скасовано наказ про звільнення ОСОБА_1 від 01.02.2013 року № 01/02; поновлено ОСОБА_1 на посаді водія ТОВ «Джи Трейд»; зобов'язано керівника ТОВ «Джи Трейд» не чинити перешкод у виконанні ОСОБА_1 посадових обов'язків на посаді водія відповідно до п. 4 трудового договору від 14.05.2011 року; стягнуто з ТОВ «Джи Трейд» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 01.06.2012 року по 01.02.2013 року в розмірі 24 000 гривень; зобов'язано ТОВ «Джи Трейд» внести зміни до запису про звільнення в трудовій книжці. У задоволенні позовних про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та грошової компенсації за невикористану відпустку відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 листопада 2013 року, рішення Броварського міьскрайонного суду Київської області від 13 червня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 31 липня 2013 року в частині стягнення компенсації за невикористану відпустку та оплати за час вимушеного прогулу скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Посилаючись на те, що відповідач до цього часу не виконав рішення суду в частині поновлення позивача на роботі, просив стягнути середній заробіток за вимушений прогул за період з 01 лютого 2013 року по 01 квітня 2014 року та невикористану відпустку за період роботи з 16 травня 2011 року по 01 лютого 2013 року.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 квітня 2014 року позов задоволено.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Джи Трейд» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.02.2013 року по 01.04.2014 року в сумі 42 000 гривень та грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за період з 16.05.2011 року по 01.02.2013 року в розмірі 6591 гривня, а всього 48591 гривня.

Не погоджуючись з рішенням суду, ТОВ «Джи Трейд» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення та неправильне застосування судом норм матеріального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до відхилення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки відповідач не виконав рішення суду в частині поновлення на роботі, то стягненню з нього на користь позивача підлягає середній заробіток за вимушений прогул за період з 01 лютого 2013 року по 01 квітня 2014 року та невикористану відпустку за період роботи з 16 травня 2011 року по 01 лютого 2013 року.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Судом встановлено, що 16 травня 2011 року між ТОВ «Джи Трейд» та ОСОБА_1 було укладено трудовий договір.

Наказом від 01 лютого 2013 року позивача було звільнено з роботи за прогули без поважних причин за п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Вважаючи звільнення незаконним, ОСОБА_1 у лютому 2013 року звернувся до суду з позовом до ТОВ «Джи Трейд», третя особа: ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та внесення змін до трудової книжки про причини звільнення з роботи.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 червня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 31 липня 2013 року, позов задоволено частково: скасовано наказ про звільнення ОСОБА_1 від 01.02.2013 року № 01/02; поновлено ОСОБА_1 на посаді водія ТОВ «Джи Трейд»; зобов'язано керівника ТОВ «Джи Трейд» не чинити перешкод у виконанні ОСОБА_1 посадових обов'язків на посаді водія відповідно до п. 4 трудового договору від 14.05.2011 року; стягнуто з ТОВ «Джи Трейд» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 01.06.2012 року по 01.02.2013 року в розмірі 24 000 гривень; зобов'язано ТОВ «Джи Трейд» внести зміни до запису про звільнення в трудовій книжці. У задоволенні позовних про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та грошової компенсації за невикористану відпустку відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 листопада 2013 року, рішення Броварського міьскрайонного суду Київської області від 13 червня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 31 липня 2013 року в частині стягнення компенсації за невикористану відпустку та оплати за час вимушеного прогулу скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку з 01.02.2013 року по 01.04.2014 року включно за весь час вимушеного прогулу, що складає 42000 гривень (посадовий оклад 3000 х 14 місяців прогулу = 42 000).

Відповідно до ст. 75 КЗпП України, щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем не використана щорічна відпустка за період з 16.05.2011 року по 16.05.2013 року тривалістю 48 днів, а з 16.05.2013 року по 01.04.2014 року - 21 день, а разом 69 днів.

Відповідно до п. 7 Постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлений законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Судом першої інстанції встановлено, що середній заробіток позивача за 12 місяців складає 36 000 гривень (12 х 3000 = 36000), кількість календарних днів року становить 355 (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством), компенсація за невикористані відпустки за період з 16 травня 2011 року по 01 квітня 2014 року (69 днів) становити 6591 гривень (36000 : 355 х 69 = 6591)

Розглядаючи справу суд першої інстанції встановив дійсний склад правовідносин та вірно застосував норми права.

Посилання апелянта на те, що середній заробіток за час вимушеного прогулу та грошова компенсація за невикористану щорічну основну відпустку підлягає оподаткуванню необґрунтовані, оскільки відповідно до абзацу другого п. 3 Постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо. Що ж стосується посилань на те, що відповідач не вбачає сенсу виплачувати позивачу заборгованість за час вимушеного прогулу та грошової компенсації за невикористану відпустку, оскільки позивач за отриману безвідсоткову поворотну фінансову допомогу винен відповідачу більшу суму безпідставні, так як ця обставина не доведена належними доказами та не є предметом даного спору, отже підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 317, ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ "Джи Трейд" - відхилити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя

Судді: