Ухвала суду № 39817192, 14.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" липня 2014 р. м. Київ К/800/38959/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Вербицької О.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2013

у справі № 2а-13947/12/2070

за позовом Закритого акціонерного товариства «Науково-виробниче об'єднання «Аерокосмоекологія України»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Науково-виробниче об'єднання «Аерокосмоекологія України» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0006312202 від 06.08.2012.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2013 в задоволенні позову відмовлено, з мотивів правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2013 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення про задоволення позову; скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної невиїзної документальної перевірки ЗАТ «НВО «Аерокосмоекологія України» з питань господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислова група АВІТЕК» за період з 01.03 по 30.11.2009, складено акт № 2764/2202/32030654 від 13.07.2012, в якому зафіксовано порушення: пп. пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 340 099 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 06.08.2012 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0006312202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 425 123,75 грн., в т.ч.: 340 099 грн. основного платежу та 85 024,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ «Промислова група АВІТЕК» (виконавець) було укладено договір на технічне обслуговування та ремонт обладнання від 01.07.2009, за умовами якого виконавець зобов'язується, на умовах передбачених даним договором, за завданням замовника здійснювати технічне обслуговування та ремонт обладнання, а замовник зобов'язується оплатити виконані роботи та надані послуги.

Вказаний договір укладено позивачем з метою виконання зобов'язань по договору від 20.01.2009 між позивачем (виконавець) та ДП «Фармакопейний Центр» (замовник), предметом якого є виконання робіт з обслуговування та ремонту технічного обладнання, перелік якого визначено в додатку до угоди.

В період з березня по листопад 2009 року позивачем було укладено усні договори поставки технічної продукції (кабель, пошукач, манометр тощо) з ТОВ «Промислова група АВІТЕК».

Під час перевірки, як доказ фактичного виконання господарських операцій було надано копії рахунків-фактури, видаткових та податкових накладних, ніяких інших документів, що підтверджували б здійснення господарської діяльності з 01.03.2009 по 30.11.2009 позивачем надано не було.

Висновки акта перевірки про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень-листопад 2009 року ґрунтуються на експертних висновках НДЕКЦ при ГУМВС України у Харківській області № 373 від 17.09.2009 та № 95 від 11.03.2010, якими встановлено, що підписи виконані від імені керівника ТОВ «Промислова група АВІТЕК» ОСОБА_2 в податкових та видаткових накладних, рахунках-фактури з 01.03 по 30.11.2009 - виконані не керівником (ОСОБА_2), а іншою особою.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем до перевірки не надано належно сформованої первинної документації; відсутні докази подальшого використання в господарській діяльності позивача товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ТОВ «Промислова група АВІТЕК», в результаті чого податковим органом правомірно збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що ненадання до податкової перевірки товарно-транспортних накладних та доказів подальшого використання в господарській діяльності товарно-матеріальних цінностей за договорами поставки не свідчить про нереальність операцій між позивачем та ТОВ «Промислова група АВІТЕК», крім того, в акті перевірки податковий орган не зазначав про наявність зауважень з приводу транспортування придбаного позивачем товару, переміщення та подальшого використання в господарській діяльності позивача товарів, отриманих від ТОВ «Промислова група АВІТЕК».

Однак, суд касаційної інстанції з висновком апеляційного адміністративного суду погодитись не може, з огляду на наступне.

Згідно з положеннями п. п. 44.1, 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п. 44.7 ст. 44 цього Кодексу у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності (п. 44.6 ст. 44 ПК України).

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно з п. п. 2, 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Як встановлено в судовому порядку, податкові та видаткові накладні, рахунки-фактури за період з 01.03.2009 по 30.11.2009, надані позивачем на підтвердження виконання усних договорів між позивачем та ТОВ «Промислова група АВІТЕК» та договору на технічне обслуговування та ремонт обладнання від 01.07.2009, підписані іншою особою, ніж зазначеною в них, а відсутність доказів подальшого використання придбаних товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності позивача свідчить про відсутність фактичного здійснення господарських операцій, тому податковим органом правомірно донараховане грошове зобов'язання з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи викладене, касаційна скарга Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області підлягає задоволенню, постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2013 - скасуванню, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2013 - залишенню в силі.

Згідно наявної у справі виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 07.06.2013 слідує, що Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області є правонаступником Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

На підставі ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції вважає за необхідне допустити по даній справі заміну відповідача - Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Допустити заміну по даній справі відповідача - Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2013 скасувати та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2013.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді О.В. Вербицька О.А. Моторний