Ухвала суду № 39816870, 07.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2014 року м. Київ К/800/55584/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2013

та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.06.2013

у справі № 816/872/13-а

за позовом Державного підприємства «Полтавський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Полтавський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 10.09.2012 № 0004912306, № 0005322301, № 0005332301, № 0005342301.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.06.2013, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2013, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної виїзної планової перевірки ДП «Полтавський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.03.2012, складено акт № 2473/22-2/00952166 від 22.08.2012, в якому зафіксовано порушення: п. 1.31 ст. 1, п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14, п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в розмірі 91 673 грн., у т.ч.: за ІІ-ІІІ квартали 2011 року в сумі 28 423 грн., за ІІ-IV квартали 2011 року в сумі 63 250 грн. та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 710 621 грн.; п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»; п. 189.1 ст. 189 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі 221 842 грн.; п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 № 637, а саме: не забезпечено своєчасне оприбуткування готівки у касі підприємства (у день фактичного надходження) в сумі 33 503,70 грн.

10.09.2012 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0004912306 про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки в розмірі 167 518,50 грн.;

- № 0005322301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 91 673 грн. основного платежу;

- № 0005332301 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 710 621 грн.;

- № 0005342301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 264 468 грн., в т.ч.: 221 842 грн. основного платежу та 46 626,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Матеріалами справи встановлено, що позивач здійснював виїзну торгівлю борошном на запрошення Полтавської обласної державної адміністрації у вихідні дні, а бухгалтерія підприємства у ці дні не працювала, у зв'язку з чим виручка оприбутковувалась через книгу обліку розрахункових операцій № 1601002649 в день її надходження, а оприбуткування сум по касі здійснювалось наступного робочого дня підприємства - в понеділок, що підтверджено дослідженими судами попередніх інстанцій: книгою обліку розрахункових операцій, зведеною відомістю оприбуткування виручки в касу підприємства та здачу готівки в банк, прибутковими касовими ордерами.

Пунктом 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 № 637 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320, встановлено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Підприємствам, яким Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку. Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Відповідно до абз. 3 п. 4.3 цього Положення, якщо бухгалтерія та касир підприємства (юридичної особи) не працюють у вихідні та святкові дні, а його відокремлений підрозділ, який використовує під час розрахунків РРО (РК), у ці дні працює, але не веде касової книги, то записи в касовій книзі юридичної особи здійснюються наступного робочого дня підприємства - юридичної особи.

Згідно вимог абз. 3 п. 5.1 вказаного Положення, якщо підприємства працюють у вихідні та святкові дні і не мають змоги, через відсутність відповідної домовленості з банком на інкасацію, здати одержану ними за ці дні готівкову виручку (готівку), то вона має здаватися підприємствами до банку протягом операційного часу наступного робочого дня банку та підприємства.

Оскільки, в судовому порядку встановлено дотримання позивачем вказаних вимог нормативно-правового акта при здійсненні виїзної торгівлі у вихідні дні, то відсутні підстави для застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки.

Щодо прийнятих податкових повідомлень-рішень 10.09.2012 № 0005322301, № 0005332301, № 0005342301, слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (п. 4.1 ст. 4 зазначеного Закону).

Вказані норми кореспондуються з нормами, зазначеними в Податковому кодексі України, який набрав чинності з 01.01.2011.

Згідно з приписами пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Статтею 135 зазначеного Кодексу передбачено порядок визначення доходів та їх склад.

Відповідно до п. 135.1 вказаної статті Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з п. 135.4 ст. 135 зазначеного Кодексу дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу; дохід банківських установ.

Відповідно до положень пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 ПК України під продажем (реалізацією) товарів розуміють будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Пунктом 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту; з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Підставами для збільшення грошових зобов'язань по податку на прибутку та податку на додану вартість і зменшення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податку на прибуток, були висновки акту перевірки про ненарахування платником податку доходу від надання послуг по зберіганню давальницького зерна на елеваторі, на обслуговування якого платник податків несе витрати по придбанню електроенергії, нарахування заробітної плати працівникам та амортизації основних засобів, що обліковуються на рах. 2316 «Елеватор».

Згідно з п. 135.2 ст. 135 Податкового кодексу України встановлено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В судовому порядку встановлено, що Державне підприємство «Полтавський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України надає послуги із зберігання та переробки зерна, в тому числі із давальницької сировини.

Згідно договорів на переробку зерна пшениці на давальницьких умовах встановлено, що замовник протягом трьох місяців з моменту завезення зерна не сплачує за його зберігання. По закінченню терміну безкоштовного зберігання зерна, замовник проводить оплату за зберігання зерна із розрахунку 20,40 грн./тонн-місяць збереження з ПДВ, тобто, оплата за зберігання зерна здійснюється лише після спливу трьохмісячного терміну з моменту завезення зерна замовником для здійснення переробки на давальницьких умовах.

Під час судового розгляду встановлено, що позивачем надавались саме послуги по зберіганню зерна, що підтверджується належним чином оформленими бухгалтерськими документами, дослідженими судами попередніх інстанцій.

Проаналізувавши наведені норми та враховуючи встановлені обставини справи, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанції про неправомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області відхилити.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2013 та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.06.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний