Ухвала суду № 39816065, 10.07.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2014 р.Справа № 820/7781/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: П'янової Я.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2014р. по справі № 820/7781/14

за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредо "

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредо» (далі - відповідач) в якому просив стягнути з відповідача (юридична адреса: 64602, Харківська обл., м. Лозова, вул. Рози Люксембург, 80, код ЄДРПОУ 22667176, МФО 351533, р/р 26002060383364 у філії «ХГРУ» ПАТ КБ «Приватбанк) на користь позивача (61022, м. Харків, Держпром, 1 під., 1 пов., к.16, код ЄДРПОУ 14070760, одержувач: р/р 31219230700003, МФО 851011, код одержувача: 37999654, УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова) адміністративно - господарські санкції за незайняті робочі місця призначені для працевлаштування інвалідів, в сумі 105202, 09 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2014 року, а позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Відповідно до вимог ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства дана справа розглядається в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік, наданого до Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова численність штатних працівників облікового складу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредо" у 2013 році склала 194 особи, середньооблікова чисельність інвалідів на підприємстві у 2013 році - 2 особи, чисельність інвалідів - штатних працівників які повинні працювати на підприємстві - 8 осіб, фонд оплати праці штатних працівників в 2013 році склав 2915,60 грн., середньорічна заробітна плата на підприємстві в 2013 році складала 15029 грн.

Згідно розрахунку суми позову, наданого позивачем, щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно - господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів станом на 15.04.2014 року склала 105202, 09 грн.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для накладення на відповідача адміністративно-господарських санкцій за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, та відповідно, про відсутність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1,2,3 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньо облікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Частиною 1 ст. 20 Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Згідно ч. 5 ст. 19 Закону виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, для яких це місце роботи є основним.

Також згідно ч. 3 ст. 18 Закону України підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.3 ст.18-1 Закону державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендації МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Колегія суддів зазначає, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що зазначені в ч.1 ст. 18 Закону.

Згідно наказу Державного комітету статистики від 19.12.2005 року за №420 затверджена форма статистичної звітності №3-ПН «Звіт про наявність вакансій», яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості.

Відповідно до наказу Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 року №316 затверджена нова форма звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання, яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості. Згідно матеріалів справи встановлено, що кожного місяця відповідачем по справі до Лозівського міськрайонного центру зайнятості подавалися звіти за формою № 3-ПН у відповідності до наказу Державного комітету статистики від 19.12.2005 року №420 та наказу Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013року №316, в яких зазначено про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів в кількості 7 осіб.

Як вбачається з листа Лозівського міськрайонного центру зайнятості від 12.05.2014 року за №943 встановлено, що протягом 2013 року щомісячно надавалась статистична звітність за формою 3-НП «Про наявність вакансій» для осіб з інвалідністю. Відмов в працевлаштуванні інвалідів за направленням Лозівського міськрайонного центру зайнятості адміністрацією ТОВ «Кредо» не було.

Згідно ч. 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Колегія суддів зазначає, що позивачем було направлено до Лозівського міськрайонного центру зайнятості відповідна звітність з інформацією щодо можливості працевлаштування інвалідів, проте робочі місця залишилися вакантними у зв'язку з ненаправленням для працевлаштування необхідного числа інвалідів уповноваженими органами.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в діях відповідача відсутній склад правопорушення, на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування,

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2014 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - позивача по справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2014р. по справі № 820/7781/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Зеленський В.В.Судді П'янова Я.В. Чалий І.С.