Ухвала суду № 39815904, 10.07.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2014 р. Справа № 876/3032/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Затолочного В.С., Каралюса В.М.,

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

з участю представників: позивача ОСОБА_1, відповідача Дуль Я.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року у адміністративній справі №813/9567/13-а за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнанна нечинним податкового повідомлення рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 31 жовтня 2013 року № 0007541720.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18.02.2014 р. позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області від 31 жовтня 2013 року №0007541720.Стягнено з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 сплачену нею суму судового збору в розмірі 172,05 грн.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій вказує на те, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального права та невірним встановленням обставин у справі. Вказує на те, що позивач не нараховувала та не сплачувала до бюджету податок на додану вартість за квітень - серпень 2010 року, в результаті чого донараховано податку на додану вартість на загальну суму 32 107,00 грн. Також, в порушення п. 4 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», пп.«а» 4.2.2 п.4.2 ст.4, п.п.17.1.1, п.п.17.1.2 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» за квітень-серпень 2010 року не подавала до ДПІ у Стрийському районі податкові декларації з податку на додану вартість. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи, представник апелянта апеляційну скаргу підтримав з підстав вказаних у скарзі, просив постанову суду першої інстанції скасувати та відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, просив скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін. Вважає, що відповідачем не враховано граничні терміни подання податкової декларації, тому відсутні підстави для винесення податкового повідомлення - рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. Відповідачем проведена планова виїзна документальна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 за період з 01.04.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено Акт перевірки, яким встановлення порушення пп.2.31 п.2.3 ст.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.8.1 п.7.8 ст.7, п.9.3, 9.4, 9.5, 9.6 Закону України «Про податок на додану вартість»; п.10, п.11, п.13, п.14 наказу ДПА України «Про затвердження положення про реєстрацію платників податку на додану вартість» від 01.03.2000 року № 79, зареєстрованого в Мін'юсті України 03.04.2000 року за № 208/4429 (із внесеними змінами та доповненнями) в результаті чого пораховано податку на додану вартість у періоді, що перевірявся на загальну суму 32 107,00 грн., в тому числі по періодах: квітень 2010 року - 5 783,00 грн., травень 2010 року - 6 926,00 грн., червень 2010 року - 7 632,00 грн., липень 2010 року - 8 613,00 грн. та серпень 2010 року - 3 153,00 грн.; п.4 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166 та зареєстрованого в Мін'юсті України 30.06.1997 року за № 702/10982, пп. «а» 4.2.2 п.4.2 ст.4, пп.17.1.1, пп.17.1.2 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» із внесеними змінами та доповненнями, за не подання декларацій з податку на додану вартість за період з квітня 2010 року по серпень 2010 року.

На підставі вищезазначеного Акту перевірки відповідачем 31 жовтня 2013 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0007541720, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 40 983,75 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 32170,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 8876,75 грн.

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що оскаржене податкове повідомлення - рішення відповідачем винесено протиправно, без достатніх правових підстав.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними, такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до пп.2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону України «Про податок на додану вартість», діючого на момент виникнення спірних правовідносин (надалі Закон України №168/97-ВР), коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку на додану вартість.

Відповідно п.9.3 ст.9 цього ж Закону, які підпадають під визначення пункту 2.3 ст.2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання). Форма заяви про реєстрацію визначається у порядку, визначеному центральним податковим органом.

Згідно п.14 наказу ДПА України «Про затвердження положення про реєстрацію платників податку на додану вартість» від 01.03.2000 року №79, перебіг десятиденного строку, установленого для податкової реєстрації, розпочинається з першого календарного дня, наступного за днем отримання податковим органом заяви про реєстрацію платника податку. Якщо останній день десятиденного строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день у податковому органі, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідач в акті перевірки вказує на те, що досягнувши в грудні 2009 року суми оподатковуваних операцій, визначеної пп.2.3.1 п.2.3ст.2 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач була зобов'язана не пізніше двадцятого календарного дня з моменту досягнення суми оподатковуваних операцій 300 000,00 грн. подати до ДПІ у Стрийському районі заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Однак, двадцятиденний термін минає в січні 2010 року, а відповідач встановлює порушення, що стосується не реєстрації платником податку на додану вартість та заниження сум податку на додану вартість з квітня по серпень 2010 року.

Відповідно до пп.7.8.1 п.7.8 ст.7 Закон України № 168/97-ВР податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал, з урахуванням того, що: якщо особа реєструється платником податку з дня іншого, ніж перший день календарного місяця, першим податковим періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця; якщо податкова реєстрація особи анулюється у день інший, ніж останній день календарного місяця, то останнім податковим періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.

Відповідно до п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

З урахуванням наведеного, оскільки граничний термін подання декларації за серпень 2010 року є 20 вересня 2010 року, граничний термін сплати - 30 вересня 2010 року, прийняте відповідачем оскаржуване податкове повідомлення рішення є таким, що прийняте в порушення п.102.1 ст.102 ПК України, а саме - прийнято 31 жовтня 2013 року - після закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань.

Крім цього, відповідно до п.123.1 ст.123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування, при повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідачем в порушення вищевказаної норми (п.123.1 ст.123 ПК України) штрафні санкції в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні становлять більше 25 відсотків.

Крім цього, відповідач в акті перевірки вказує про порушення пп.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», згідно якої платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Відповідно до п.2.1 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 № 1236, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2012 р. за № 2135/22447 «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків» орган державної податкової служби визначає суму нарахування (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість та складає податкове повідомлення-рішення у випадках, якщо зокрема дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках.

У випадках, зазначеному у пункті 2.1 цього розділу, відповідний структурний підрозділ органу державної податкової служби складає податкове повідомлення-рішення в даному випадку за формою згідно з додатком 2 за наслідками перевірок (форма «Р»).

У відповідності до встановленої форми податкового повідомлення рішення (форма «Р») в ньому вказується посилання на пункт та статтю законодавчого акта, відповідно до якого був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань, натомість оскаржуване податкове повідомлення рішення не містить норм Закону України № 2181-ІІІ (пп.17.1.1 п.17.1 ст.17), п.120.1 ст.120 ПК України, які встановлюють відповідальність за не подання звітності.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року у адміністративній справі №813/9567/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді В.С. Затолочний

В.М. Каралюс

Повний текст ухвали складено 15.07.2014 р.