Ухвала суду № 39815557, 03.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3056/14 Головуючий у 1-й інстанції: Донець В.А. Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Мамчура Я.С. та Шостака О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційні скарги Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради та Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова, Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення, пенсії та додаткової пенсії, передбачених ст.ст. 48, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради в частині недоплати щорічної разової допомоги на оздоровлення неправомірними та стягнути з відповідача недоплачені суми за 2011 рік, а також визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова та зобов'язати провести перерахунок пенсії, встановивши її розмір на рівні 6 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії, встановивши її розмір на рівні 50 % від мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 жовтня 2011 року даний адміністративний позов був задоволений.

Не погоджуючись із постановою суду від 26 жовтня 2011 року відповідачі подали апеляційні скарги в яких просять суд скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовують тим, що щорічна допомога на оздоровлення позивачу була виплачена у розмірі, встановленому постановою КМ України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 562 від 17 липня 2005 року, а пенсія та додаткова пенсія - у розмірі, встановленому постановою КМ України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» № 530 від 28 травня 2008 року.

Особи, які беруть участь у справі, з клопотаннями про розгляд справи за їх участю - не зверталися. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради та Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова - залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 жовтня 2011 року - без змін виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач, як інвалід другої групи, має право отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі, встановленому абз. 3 ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Судом встановлено, що позивач є інвалідом ІІІ групи захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1.

Згідно абз. 3 ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» інвалідам IІI групи щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.

Проте, відповідач всупереч вказаній нормі закону виплатив позивачу в 2011 році допомогу на оздоровлення у меншому розмірі, який встановлений постановою КМ України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 562 від 30 липня 2005 року.

Колегія суддів вважає дії відповідача щодо виплати позивачу допомоги на оздоровлення, у розмірі, меншому ніж той, що встановлений абз. 3 ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними, а висновок суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог - законним і обґрунтованим.

Так, судом першої інстанції було зроблено вірний висновок про те, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має вищу юридичну силу в порівняні з постановою КМ України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 562 від 17 липня 2005 року, та є пріоритетним у застосуванні.

При ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції судом було правомірно зобов'язано відповідача врахувати, що частину щорічної допомоги на оздоровлення позивачу було виплачено раніше.

Адміністративний позов задоволений у межах строку звернення до суду, встановленого ст. 99 КАС України.

Отже, доводи апеляційної скарги Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 26 жовтня 2011 року, та не можуть бути підставами для її скасування.

Перевіряючи обґрунтованість доводів апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова колегія суддів керується наступним.

Як раніше зазначалося, позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалідом ІІІ групи захворювання, пов'язаного з впливом аварії на ЧАЕС.

Згідно ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

У відповідності до ст. 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивача віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, який одержує пенсію по інвалідності на підставі ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі ст. 50 цього Закону.

Так, у ч. 4 ст. 54 цього Закону визначено, що державна пенсія особам, віднесеним до категорії 1, та у зв'язку із втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів IІІ групи, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 6 мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі ст. 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема інвалідам IІI групи - у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позивач має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Положення ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» містять пряму вказівку, що під час визначення розміру таких пенсій за основу їх обчислення як розрахункова величина береться мінімальна пенсія за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений у абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Проте, відповідач всупереч ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплачував позивачу пенсію та додаткову пенсію у меншому розмірі, який встановлений постановою КМ України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» № 530 від 28 травня 2008 року.

Колегія суддів вважає дії відповідача щодо виплати позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі, меншому ніж той, що встановлений ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними, а висновок суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог - законним і обґрунтованим.

Так, судом першої інстанції було зроблено вірний висновок про те, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має вищу юридичну силу в порівняні з постановою КМ України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» № 530 від 28 травня 2008 року, та є пріоритетним у застосуванні.

Також судом першої інстанції було зроблено висновок про те, що будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, у зв'язку з чим відсутні підстави не застосовувати для розрахунку пенсії та додаткової пенсії, розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, доводи апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 26 жовтня 2011 року, та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. За таких обставин колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради та Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова - залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 жовтня 2011 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради та Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова - залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 жовтня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді Я.С. Мамчур

О.О. Шостак

Головуючий суддя Горяйнов А.М.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.