Ухвала суду № 39815489, 10.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/13622/13-а ( у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

10 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Грибан І.О.

при секретарі судового засідання Нечай Ю.О.

за участю:

представника позивача Пархомчука Р.І.

представника відповідача Макаревича О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Київспецтранс" до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.08.2013 №0001992201.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2013 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Подільському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві від 13.08.2013 №0001992201 в частині нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 137 342,50 грн., у тому числі: 109 874 грн. - основний платіж, 27 468,5 - штрафні (фінансові) санкції.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В судове засідання з'явився представник відповідача, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник позивача до суду з'явився, проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем було проведено планову виїзну перевірку приватного акціонерного товариства "Київспецтранс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2012 валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт перевірки від 23.07.2013 №552/26-56-22-2-03/02772037.

Згідно з висновками даного акту відповідачем встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема: підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та підпунктів 192.1.1, 192.1.2 пункту 192.1, пунктів 192.2, 192.3 статті 192, пункту 193.1 статті 193, пунктів 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість у сумі 110 729,00 грн.

Враховуючи встановлені податковим органом в ході проведення перевірки порушення позивачем вимог податкового законодавства, відповідачем 13.08.2013 прийнято податкове повідомлення-рішення №0001992201, яким ПАТ "Київспецтранс" визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 138 381,50 грн., у тому числі: 110 729,00 грн. - основний платіж, 27 652,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Вважаючи, що податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем незаконно та необґрунтовано, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, виходячи з системного аналізу положень підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та підпунктів 192.1.1, 192.1.2 пункту 192.1, пунктів 192.2, 192.3 статті 192, пункту 193.1 статті 193, пунктів 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, ст. 1, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зважаючи на встановлені в ході розгляду справи обставини та наявні у матеріалах докази, дійшов висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення в частині визначення позивачеві грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 039 грн., у тому числі: 855 грн. - основний платіж, 184 грн. - штрафні (фінансові) санкції, є обґрунтованим, разом з тим, на думку суду, в іншій частині - щодо нарахування грошового зобов'язання у сумі 137 342,50 грн., у тому числі: 109 874 грн. - основний платіж, 27 468,5 - штрафні (фінансові) санкції, назване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню з огляду на його необґрунтованість та безпідставність.

В частині відмови у задоволенні позову, рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржено, у зв"язку з чим, згідно із ч. 1 ст. 195 КАС України, судова колегія зазначає, що перегляд судового рішення здійснюється в межах апеляційної скарги.

Відповідач з вказаним рішенням суду не погодився, в обґрунтування апеляційної скарги послався на акт перевірки позивача, а також акти перевірок контрагентів позивача, зокрема, на акт державної податкової інспекції у Подільському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві від 15.03.2012 №45/3-22-80-37250197 про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю "Петвторпром", акт державної податкової інспекції у Подільському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві від 04.03.2013 №222/22.5-07/21584956 про неможливість проведення зустрічної звірки виробничо-комерційного малого приватного підприємства "Фірма Сато" та акт державної податкової інспекції у Подільському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві від 19.06.2013 №2525/22-1/35528584/114 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам приватного підприємства "Геонікс" з товариством з обмеженою відповідальністю "Ривс".

Позивачем подано заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги відповідача, просив залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, доводам апеляційної скарги, виходячи з наявних у справі матеріалів, колегія суддів зазначає наступне.

Зі змісту акта перевірки вбачається, що висновки щодо заниження товариством податку на додану вартість відповідач обгрунтував тим, що: приватне акціонерне товариство "Київспецтранс" здійснило коригування податкових зобов'язань, в той же час, покупцями податковий кредит не відкоригований; приватне акціонерне товариство "Київспецтранс" здійснило коригування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку зі зміною обсягів продажу та поверненням коштів продавцю у взаємовідносинах з особами, які не зареєстровані платниками податку на додану вартість; приватне акціонерне товариство "Київспецтранс" не здійснило коригування податкового кредиту пропорційно частці, яка відповідає операціям, що не є об'єктом оподаткування; з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між приватним акціонерним товариством "Київспецтранс" та його контрагентами товариством з обмеженою відповідальністю "Петвторпром", приватним підприємством "Геонікс", виробничо-комерційним малим приватним підприємством "Фірма Сато".

Згідно з пп. 192.1.1 та 192.1.2 п. 192.1 ст. 192 ПК України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку.

Відповідно до пунктів 192.2 та 192.3 ст. 192 ПК України норма пункту 192.1 цієї статті не поширюється на випадки, коли постачальник товарів/послуг не є платником податку на кінець звітного (податкового) періоду, в якому був проведений такий перерахунок.

Зменшення суми податкових зобов'язань платника податку - постачальника в разі зміни суми компенсації вартості товарів/послуг, наданих особам, що не були платниками цього податку на дату такого постачання, дозволяється лише при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості, у тому числі при перегляді цін, пов'язаних з гарантійною заміною товарів або низькоякісних товарів відповідно до закону або договору.

Результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем було відкореговано суми податку на додану вартість до податкових декларацій за відповідні періоди (Д1), вказані розрахунки були направлені на адресу комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційна організація-3" та комунального підприємства "Житлосервіс "Оболонь", що свідчить про виконання позивачем вимог ст. 192 ПК Укрїни щодо надіслання отримувачу розрахунку коригування податку. Відповідачем доказів на спростування наведеного надано не було, що свідчить про безпідставність наведених тверджень відповідача.

Відносно посилання податкового органу на нездійснення позивачем коригування податкового кредиту до зменшення пропорційно частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду (жовтень, грудень 2010 року), що, на думку відповідача призвело до порушення товариством вимог пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", згідно з приписами якої у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду, колегія суддів, вважає такі доводи необгрунтованими, зважаючи на те, що, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ПАТ "Київспецтранс" не включались до податкового кредиту за звітний період (жовтень, грудень 2010 року) суми податку з реалізації цінних паперів та отриманої суми дотації, відповідні операції відображено в рядку 3 декларацій з податку на додану вартість за жовтень та грудень 2010 року "Операції що не є об'єктом оподаткування". Осільки податковий кредит по вказаним операціям не формувався, то доводи відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства у зв"язку з нездійсненням останнім коригування податкового кредиту до зменшення пропорційно частці, яка відповідає операціям, що не є об'єктом оподаткування, є безпідставними.

Стосовно доводів відповідача про коригування позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку зі зміною обсягів продажу та поверненням коштів продавцю у взаємовідносинах з особами, які не зареєстровані платниками податку на додану вартість, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість висновків акту перевірки щодо заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 855 грн, оскільки положення п. 192.1 статті 192 ПК України не поширюється на випадки, коли постачальник товарів/послуг не є платником податку на кінець звітного (податкового) періоду, в якому був проведений такий перерахунок. Зменшення суми податкових зобов'язань платника податку - постачальника в разі зміни суми компенсації вартості товарів/послуг, наданих особам, що не були платниками цього податку на дату такого постачання, дозволяється лише при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості, у тому числі при перегляді цін, пов'язаних з гарантійною заміною товарів або низькоякісних товарів відповідно до закону або договору.

Зважаючи на наведене, апеляційний суд не вбачає в цій частині порушень судом вимог матеріального або процесуального права, при цьому враховує, що позивачем рішення суду щодо цього не оспорюється.

Щодо висновків контролюючого органу про відсутність факту реальності господарських операцій між приватним акціонерним товариством "Київспецтранс" та його контрагентами - товариством з обмеженою відповідальністю "Петвторпром", приватним підприємством "Геонікс", виробничо-комерційним малим приватним підприємством "Фірма Сато", що свідчить про порушення позивачем вимог пунктів 198.3 та 198.6 ст. 198 ПК України, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи викладені норми Податкового кодексу України, існує декілька підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у період, щодо якого проводилася перевірка мав господарські відносини з ТОВ "Петвторпром", ПП "Геонікс" ПП "Фірма Сато".

На підтвердження реального здійснення господарських операцій із вказаними контрагентами, позивачем надано копії договорів укладених між ПАТ "Київспецтранс" та ТОВ "Петвторпром" від 01.07.2011 №20110701/п, ПП "Геонікс" від 03.01.2012 №01/12-к; копії актів, карток по рахунках, документів на підтвердження оплати, а також видаткових накладних щодо господарських операцій між позивачем та виробничо-комерційним малим приватним підприємством "Фірма Сато"; копії податкових накладних за відповідні періоди.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, перевіркою не встановлено і в актах не зазначено про відсутність документів первинного бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження нарахування ПДВ по операціям з ТОВ "Петвторпром", ПП "Геонікс" ПП "Фірма Сато", обов'язок ведення і зберігання яких покладено на позивача. Також, перевірками не встановлено порушень в оформленні наданих фінансово-господарських документів вимогам чинного законодавства, а в ході розгляду справи представник відповідача на такі не посилалась.

Більше того, як вбачається зі змісту акта перевірки, відповідачем первинні документи господарських операцій між приватним акціонерним товариством "Київспецтранс" та його контрагентами - товариством з обмеженою відповідальністю "Петвторпром", приватним підприємством "Геонікс", виробничо-комерційним малим приватним підприємством "Фірма Сато", взагалі не досліджувались, аналіз конкретних господарських операцій (рух активів у процесі здійснення господарської операції, наявність ділової мети та економічної доцільності тощо) не здійснювався.

В той же час, як вірно встановлено судом, господарські договори із вказаними контрагентами недійсним (фіктивним) в судовому порядку не визнавався, зміст господарських зобов'язань з надання послуг не суперечить вимогам національного законодавства, а складені на його виконання фінансово-господарські документи містять необхідні дані, що підтверджують об'єкт і базу оподаткування ПДВ та відповідають вимогам ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". В свою чергу податкові накладні відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК.

Стосовно наявності ділової мети та використання придбаних послуг у власній господарській діяльності, позивач, на вимогу суду апеляційної інстанції надав Розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) № 910 від 31.05.2012 р. "Про реалізацію умов Угоди на володіння та користування майном територіальної громади міста Києва" з Угодою на володіння та користування майном територіальної громади міста Києва з додатками, дозволи на спеціальне водокористування, Договір на дослідження атмосферного повітря та грунту № 969 від 07.07.2011 р., Паспорт місця відходів (MBB) № 070088/33 від 05.04.2005 р., дозволи на розміщення відходів на 2010, 2011, 2012 роки, Ліміти на розміщення та утворення відходів на 2010, 2011, 2012 роки, Договір на виконання робіт № 2913 від 04.07.2012р.та протокол узгодження про договірну ціну на науково-технічну продукцію до нього, Договір на проведення моніторингу № 45/12-к від 23.03.2012 р.. Договір на виконання лабораторних робіт № 20 від 18.07.2011 р. та додаток до нього, Погодження місця поховання (утилізації) ТПВ та нетоксичних промислових відходів у м. Києві № П-99 від 09.06.2009 р. та № П-127 від 06.07.2010 р., Ліміти на розміщення відходів на полігоні ТПВ ВАТ "Київспецтранс" у 2012 р. від 19.2012 р.

Висновки про безтоварність операцій з вказаними контрагентами зроблені виключно на підставі актів про неможливість проведення зустрічної звірки та акту перевірки контрагентів позивача. Зокрема податковий орган посилається на акт державної податкової інспекції у Подільському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві від 15.03.2012 №45/3-22-80-37250197 про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю "Петвторпром", акт державної податкової інспекції у Подільському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві від 04.03.2013 №222/22.5-07/21584956 про неможливість проведення зустрічної звірки виробничо-комерційного малого приватного підприємства "Фірма Сато" та акт державної податкової інспекції у Подільському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві від 19.06.2013 №2525/22-1/35528584/114 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам приватного підприємства "Геонікс" з товариством з обмеженою відповідальністю "Ривс".

При цьому, як вірно звернув увагу суд першої інстанції, перевірка ПП "Геонікс", за результатами якої складено акт від 19.06.2013 №2525/22-1/35528584/114, проводилася по взаємовідносинам приватного підприємства "Геонікс" з товариством з обмеженою відповідальністю "Ривс", в той же час господарські операції ПП "Геонікс" із позивачем не були предметом перевірки.

За відсутності факту дослідження первинних документів позивача із його контрагентами, їх аналізу, перевірки правильності формування показників податкової звітності, висновки органу державної податкової служби щодо завищення позивачем податкового кредиту за цими операціями є необґрунтованими.

Крім того, суд вірно наголосив, що відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

У постанові від 11 грудня 2007 року (справа №21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

У справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Отже, висновок контролюючого органу про відсутність факту реальності господарських операцій між приватним акціонерним товариством "Київспецтранс" та його контрагентами - товариством з обмеженою відповідальністю "Петвторпром", приватним підприємством "Геонікс", виробничо-комерційним малим приватним підприємством "Фірма Сато" є необґрунтованими.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, оскільки спірне податкове повідомлення-рішення в частині нарахування грошового зобов'язання у сумі 137 342,50 грн., у тому числі: 109 874 грн. - основний платіж, 27 468,5 - штрафні (фінансові) санкції, прийнято відповідачем за відсутності для цього підстав. В решті - щодо визначення позивачеві грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 039 грн., у тому числі: 855 грн. - основний платіж, 184 грн. - штрафні (фінансові) санкції, оскаржуване ППР є обґрунтованим.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Київспецтранс" до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Грибан І.О.

Парінов А.Б.

Повний текст ухвали виготовлено 14 липня 2014 року