Постанова № 39815435, 16.07.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2014 р. Справа№ 910/2256/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Майданевича А.Г.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 16.07.2014 року,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Газовик» на рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2014 року,

у справі № 910/2256/14 (суддя - Паламар П.І.)

за позовом дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної

компанії «Нафтогаз України»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Газовик»

про стягнення 40194,56 грн. неустойки, сум за прострочення

виконання боржником грошового зобов'язання

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.04.2014 року по справі № 910/2256/14 позов дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до товариства з обмеженою відповідальністю «Газовик» про стягнення 40194,56 грн. неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання - задоволено.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду від 01.04.2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Газовик» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2014 року у справі № 910/2256/14 скасувати та прийняти нове рішення суду яким, задовольнити позовні вимоги частково та стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Газовик» на користь дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 2952,89 грн. інфляційних втрат, 12463,16 грн. 3% річних та судові витрати пропорційно задоволених позовних вимог. Також, скаржник просив поновити строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2014 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2014 року відновлено скаржнику строк для подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Газовик» на рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2014 року у справі № 910/2256/14 прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу, ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» вважає апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою, а рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим. Позивач у відзиві просив апеляційний господарський суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Представник ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» у судових засіданнях 02.07.2014 року та 16.07.2014 року надав суду свої пояснення по справі в яких, підтримав поданий відзив на апеляційну скаргу з доводами викладеними в ньому та заперечив проти задоволення апеляційної скарги вважає скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Представник позивача просив апеляційний господарський суд залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 01.04.2014 року, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судові засідання 02.07.2014 року та 16.07.2014 року представник товариства з обмеженою відповідальністю «Газовик» не з'явився, про день та місце розгляду справи скаржник повідомлявся належним чином однак, поштовий конверти з ухвалою про призначення справи до розгляду повернувся без вручення адресату за закінченням встановленого строку зберігання. Судова колегія звертає увагу на те, що вказана поштова кореспонденція направлялася за адресою, яка зазначена у позовній заяві та апеляційній скарзі, а саме: 03150, м. Київ, вул. Предславенська, 39. При цьому, від скаржника до суду надійшла заява в якій відповідач просить суд апеляційної інстанції розглядати справу за відсутності його представника.

Враховуючи викладене, заслухавши думку представника позивача, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки ТОВ «Газовик» про дату та місце розгляду справи судом повідомлялося належним чином, участь представника відповідача у судовому засіданні 16.07.2014 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи та витребування письмових доказів не надходило. Крім того, у відповідності до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що ТОВ «Газовик» про час та місце розгляду справи було повідомлене належним чином, оскільки ухвала суду апеляційної інстанції про призначення справи до розгляду була направлена сторонам за адресою яка була зазначена в позовній заяві. Крім того, судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що скаржник у своїй заяві просив суд апеляційної інстанції розглядати справу без участі його представника, тобто знав про розгляд даної справи.

Згідно з нормами статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача що з'явився у судове засідання, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.12.2010 року між ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» (постачальник) та ТОВ «Газовик» (покупець) укладено договір № 06/10-2049 про закупівлю природного газу, протягом січня-квітня 2011 року додаткові угоди до цього договору, згідно з умовами яких позивач зобов'язався передати відповідачу протягом 2011 року імпортований природний газ в обсязі до 600000 м. куб., а останній - прийняти та оплатити його вартість за цінами, погодженими у розділі 3 цього договору.

Додатковою угодою №3 від 12.04.2011 року до договору поставки природного газу №06/10-2049 від 20.12.2010, сторони домовились викласти умови договору № 06/10-2049 від 20.12.2010 у новій редакції.

Відповідно до п. 1.1 договору, продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2011 році природний газ власного видобутку, а покупець - прийняти та оплатити газ на умовах договору. Газ, що продається використовується виключно для подальшої реалізації населенню, згідно п. 1.2 договору. Продавець передає покупцеві у 2011 році газ в обсязі до 442,419 тис. куб.м., у тому числі по місяцях кварталів (п. 2.1).

Приймання-передача природного газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі, відповідно до п. 3.3 договору.

Кількість газу, що продається визначається за показами комерційних вузлів обліку газу споживачів покупця або за нормами споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.1996 №619, у разі використання газу побутовими споживачами за відсутності у них газових лічильників (п. 4.1).

Ціна на природний газ установлюється НКРЕ (п. 5.1 договору). З 01 квітня 2011 ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 2553,20 грн. без врахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3063,84 грн. з ПДВ.

Додатковою угодою №5 від 11.07.2011 до договору, сторони погодили, що з 01 липня 2011 ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 3023,50 грн. без врахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3628,20 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Згідно п. 6.2 договору, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10-го числа наступного за місяцем поставки газу з поточних рахунків покупця.

У пункті 7.2 договору зазначено, що у разі невиконання покупцем п. 6.1 цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Додатковою угодою №6 від 03.10.2011 до договору, сторони домовились про припинення договору в частині поставки природного газу з 01.10.2011 року.

На виконання умов договору позивач за період з січня 2011 року по квітень 2011 року поставив відповідачу природний газ загальною вартістю 543946,56 грн., про що свідчать засвідчені належним чином копії актів передачі-приймання природного газу від 31.01.2011 року, від 28.02.2011 року, від 31.03.2011 року та від 30.04.2011 року.

В свою чергу, відповідач за отриманий природний газ розрахувався з позивачем у повному обсязі проте з порушенням строків, встановлених договором.

У лютому 2014 року ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Газовик» про стягнення з відповідача 40194,56 грн. неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання. Як зазначалося вище рішенням господарського суду міста Києва від 01.04.2014 року по справі № 910/2256/14 позов ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» - задоволено.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, заслухавши пояснення представників сторін, що з'явились у судове засідання, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ «Газовик» підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2014 року по справі № 910/2256/14 скасуванню з прийняттям нового рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Згідно з ч.2 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач, на виконання договору про закупівлю природного газу, за період з січня 2011 року по квітень 2011 року поставив, а відповідач прийняв від позивача природний газ загальною вартістю 543946,56 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін актами передачі-приймання природного газу, а також оплати останнім одержаного товару у повному обсязі з порушенням строків, встановлених договором.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 5535,71 грн. пені, 12552,23 грн. інфляційних втрат та 22106,52 грн. 3 % річних.

Що стосується висновків суду першої інстанції про задоволення позову щодо стягнення з відповідача пені в сумі 5535,71 грн. нарахованої позивачем відповідно до п.п.7.3.1 та п.9.3 договору № 06/10-2049 від 20.12.2010 року за період з 11.02.2011 року по 01.04.2011 року на суму боргу 192098,76 грн. та за період з 11.03.2011 року по 01.04.2011 року на суму боргу 173480,38 грн., судова колегія погодитися не може виходячи з наступного.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 договору передбачено, що у разі порушення покупцем умов п.4.1 цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно з п.9.3 договору строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 роки. Неустойка нараховується за 6 місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частина 6 ст. 232 ГК України надає сторонам за договором право змінити лише строк, протягом якого управнена сторона може нараховувати штрафні санкції, тоді як момент виникнення права на нарахування відповідних штрафних санкцій є незмінним та пов'язується законом з днем, коли зобов'язання мало бути виконане.

Поняття позовної давності міститься в ст. 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Стаття 259 ЦК України надає сторонам право за взаємною домовленістю збільшувати позовну давність, яка встановлена законом, а не визначати початок перебігу позовної давності, що врегульовано ст.261 ЦК України.

Частиною 1 ст.261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому, частиною 2 ст.260 ЦК України закріплено імперативну норму, відповідно до якої порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Відтак, частиною 6 ст.232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що зобов'язання здійснити остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу мало виконуватись відповідачем на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 4.1 договору), а отже початок перебігу позовної давності за вимогами, що випливають з даного договору починається з 11 числа наступного за місяцем поставки, який неоплачений, тобто від дня, коли позивач дізнався про порушення свого права, а відтак, з урахуванням положень ч.6 ст.232 ГК України, саме з 11 числа місяця + 6 місяців повинна обчислюватися пеня.

Положенням п. 9.3 договору сторони фактично змінили порядок обчислення позовної давності за вимогами про стягнення неустойки на прострочену суму заборгованості, оскільки встановили, що строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки починає свій перебіг не з моменту прострочення платежу, а з дати, що визначається шляхом зворотнього відрахунку шести місяців від дати звернення постачальника з претензією або позовом, що суперечить вимогам ч.2 ст.260 ЦК України, ст.261 ЦК України та ч.6 ст.232 ГК України.

Як вже зазначено вище, згідно із п.4.1 договору, відповідач повинен був здійснити остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Зі змісту вказаного пункту договору випливає, що момент прострочення відповідачем виконання зобов'язання встановлюється щодо кожного підписаного акту окремо, і, як наслідок, пеня також має нараховуватись на суму боргу за кожним актом передачі-приймання газу окремо.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, перевіривши обсяги, вартість та ступінь оплати відповідачем поставок природного газу в кожному місяці окремо встановила, що в період, заявлений позивачем до стягнення пені (з 11.02.2011 року по 01.04.2011 року та з 11.03.2011 року по 01.04.2011 року), входить в шестимісячний термін обчислення пені у відповідності до положень ч. 6 ст. 232 ГК України.

Проте, задовольняючи позовні вимоги в цій частині місцевий господарський суд помилково не врахував що додатковою угодою № 4 від 12.04.2011 року до договору № 06/10-2049 від 20.12.2010 року сторони виклали умови договору у новій редакції та пункт 9.3 цього договору, сторони виключили з умов договору, а тому судова колегія апеляційного господарського суду вважає що позивач пропустив строк позовної давності при нарахуванні пені в порядку ст. 258 Цивільного кодексу України про що, й було заявлено відповідачем.

Відповідно до п. 4 додаткової угоди №4 до договору встановлено, що ця угода складена у двох примірниках, по одному із сторін, які мають однакову юридичну силу, набуває чинності з дати підписання та скріплення печатки сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.04.2011 року і діє протягом дії договору.

Тобто, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що з 01.04.2011 сторони повинні керуватись п. 2 ч. 1 ст.258 Цивільного кодексу України, де передбачена спеціальна позовна давність в один рік.

Таким чином, твердження відповідача про пропуск позовної давності щодо нарахування пені колегією суддів визнані обґрунтованими, враховуючи, період нарахування з 11.02.2011 року по 01.04.2011 року та з 11.03.2011 року по 01.04.2011 року, та звернення з позовом до суду тільки - 10.02.2014 року, тому пеня заявлена до стягнення за вказані періоди задоволенню не підлягає у зв'язку із пропуском ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» позовна давність в один рік.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача 12552,23 грн. інфляційних втрат та 22106,52 грн. 3 % річних, судова колегія апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, здійснивши перевірку правильності нарахування та розрахунку 3% річних та інфляційних втрат по кожній поставці газу окремо, за заявлений позивачем період з 11.02.2011 року по 14.06.2013 року, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає що з відповідача підлягає стягненню 3% річних у сумі 18644,65 грн. та інфляційних втрат 11793,14 грн., а не 12552,23 грн. інфляційних втрат та 22106,52 грн. 3 % річних які просив стягнути позивач та задовольнив суд першої інстанції. Позивач помилково розраховував 3% річних та інфляційні втрати на всю заборгованість по договору додаючи борг відповідача з першої поставки газу до боргу який виник в подальшому по іншим поставкам газу на що, не звернув уваги суд першої інстанції. Колегія суддів вважає що 3% річних та інфляційні втрати слід розраховувати з суми боргу по кожній поставці газу окремо.

Що стосується доводів скаржника про те, що позивач взагалі пропустив трирічний строк позовної давності навіть щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, судова колегія вважає необґрунтованими та помилковими, оскільки, як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся з даним позовом до суду першої інстанції 10.02.2014 року тобто, в межах строку позовної давності.

Відповідно до ч.1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Отже, виходячи з вищевикладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу ТОВ «Газовик» на рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2014 року у справі № 910/2256/14 слід задовольнити частково. Рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2014 року у справі № 910/2256/14 за позовом ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» до ТОВ «Газовик» про стягнення 40 194,56 грн. неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання слід скасувати. Прийняти нове рішення суду яким, позов ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» до ТОВ «Газовик» про стягнення 40 194,56 грн. неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання задовольнити частково. Стягнути з ТОВ «Газовик» на користь ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» 18644,65 грн. 3% річних з простроченої суми та 11793,14 грн. інфляційних втрат за час прострочення виконання зобов'язання. В задоволенні інших позовних вимог ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» до ТОВ «Газовик» по справі № 910/2256/14 відмовити.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Газовик» на рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2014 року у справі № 910/2256/14 - задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2014 року у справі № 910/2256/14 за позовом дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до товариства з обмеженою відповідальністю «Газовик» про стягнення 40194,56 грн. неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання - скасувати.

Прийняти нове рішення суду яким, позов дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до товариства з обмеженою відповідальністю «Газовик» про стягнення 40194,56 грн. неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання задовольнити частково.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Газовик» (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 39, код ЄДРПОУ 32736800) на користь дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) 18644 (вісімнадцять тисяч шістсот сорок чотири) грн. 65 коп. 3% річних та 11793 (одинадцять тисяч сімсот дев'яносто три) грн. 14 коп. інфляційних втрат.

4. В задоволенні інших позовних вимог дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до товариства з обмеженою відповідальністю «Газовик» по справі № 910/2256/14 відмовити.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Газовик» (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 39, код ЄДРПОУ 32736800) на користь дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) 1383 (одну тисячу триста вісімдесят три) грн. 54 коп. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції.

6. Стягнути з дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Газовик» (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 39, код ЄДРПОУ 32736800) 221 (двісті двадцять одну) грн. 73 коп. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

7. Видачу відповідних наказів доручити господарському суду міста Києва.

8. Матеріали справи № 910/2256/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.І. Лобань

Судді А.Г. Майданевич

Р.В. Федорчук

Дата підписання 18.07.2014 року