Ухвала суду № 39815357, 17.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/1050/14 Головуючий у 1-й інстанції: Паламар П.Г. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

17 липня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 04 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Відділу освіти Звенигородської районної державної адміністрації Черкаської області до Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області про визнання незаконним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2014 року Відділ освіти Звенигородської районної державної адміністрації Черкаської області звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області про визнання незаконним та скасування рішення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що з прийнятим рішенням не погоджується, вважає його протиправним та таким що підлягає скасуванню, оскільки воно прийнято на підстави норми права, що втратила чинність.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 04 червня 2014 року задоволено вказаний позов. Визнано незаконним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області № 42 від 27.03.2014 року.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні даного позову.

До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.

Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що Відділ освіти Звенигородської районної державної адміністрації Черкаської області зареєстрований як юридична особа 30.11.2001 року, ідентифікаційний код 02147055.

Відповідачем проведено позапланову перевірку відділу освіти Звенигородської районної державної адміністрації Черкаської області щодо достовірності формування та подання відомостей про застрахованих осіб, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та інших платежів, контроль за обчисленням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України за період з 01.01.2008 року до 31.12.2011 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 27.03.2014 року № 26, за змістом якого перевіркою достовірності формування та подання відомостей про застраховану особу виявлені порушення п. 4 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та розділу 8 Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 10.06.2004 року № 7-6, по ОСОБА_2 за 2008 рік, 2009 рік, в результаті чого складено розпорядження від 27.03.2014 року № 17 про усунення порушень; перевіркою достовірності формування та подання відомостей про застраховану особу виявлені порушення ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого складено припис від 27.03.2014 року №4 про усунення порушень у термін до 27.04.2014 року.

Відповідачем відповідно до п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку індивідуальні дані за 2008-2009 роки винесено рішення від 27.03.2014 року № 42, яким застосовано до позивача фінансові санкції в сумі 340 грн. 00 коп.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

Абзацами 5 та 6 пункту 7 розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі, страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення заборгованості або застосування штрафних санкцій.

На період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі, страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Проте зазначені положення не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки вони поширюються лише на заборгованість зі сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, які були нараховані та/або не сплачені до зазначеної дати.

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем перевірялась достовірність формування та подання відомостей про застрахованих осіб, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування та інших платежів, контроль за обчисленням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України за період з 01.01.2008 року до 31.12.2011 року.

Відповідно до рішення № 42 відповідачем застосовані фінансові санкції за подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку - індивідуальні дані за 2008-2009 роки згідно акту перевірки.

Крім того, на час проведення перевірки та прийняття оспорюваного рішення відповідача ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» втратила чинність.

Частиною 1 ст. 58 Конституції України визначено, що Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що рішення № 42 начальника управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області від 27 березня 2014 року про застосування фінансових санкцій за подання до органів Пенсійного фонду України недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку застосовано фінансові санкції до відділу освіти Звенигородської районної державної адміністрації Черкаської області у розмірі 340,00 грн. підлягає скасуванню.

За вказаних обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позов підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 04 червня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п?ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

І.О. Лічевецький

.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Грищенко Т.М.

Лічевецький І.О.