Постанова № 39815336, 14.07.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2014 року Справа № 904/1502/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Величко Н.Л., Іванов О.Г.

секретар судового засідання Погорєлова Ю.А.

представники сторін:

від позивача: Домрачев Є.М. представник, довіреність №1 від 26.03.14;

представник відповідача-1 у судове засідання не з'явився

від відповідача-2: Материнський Є.С. представник, довіреність №1 від 14.07.14;

розглянувши апеляційну скаргу та клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2014р. у справі №904/1502/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вега Україна",

м.Дніпропетровськ

до відповідача-1: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м.Рівне

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Купецький Дім Гарант", м.Дніпропетровськ

про стягнення 20185,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2014р. (суддя Кармазіна Л.П.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вега Україна" задоволено повністю. На користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вега Україна" стягнуто солідарно з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Купецький Дім Гарант" заборгованість у розмірі 500,00 грн. та суму судового збору у розмірі 45,26 грн. Також, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вега Україна" стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 суму основного боргу у розмірі 19559,89 грн., три проценти річних у розмірі 125,31 грн. та суму судового збору у розмірі 1781,74 грн.

Рішення мотивоване невиконанням відповідачем-1 умов укладеного договору поставки в частині повного розрахунку за отриманий товар та невиконанням відповідачем-2 умов договору поруки в частині погашення заборгованості відповідача-1.

Відповідач-1 - фізична особа-підприємець ОСОБА_3, не погоджуючись з рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2014р. у справі №904/1502/14, подав апеляційну скаргу, в якій просить означене судове рішення скасувати і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи і порушення норм процесуального права. Так, посилаючись на положення ст.ст. 553, 559 Цивільного кодексу України та п. 2.1. Договору поруки від 25.02.2014р., яким передбачена вимога про виконання зобов'язання боржника, відповідач-1 стверджує про порушення його прав шляхом зміни підсудності розгляду справи про стягнення заборгованості за договором. Також відповідач-1 вказує, що в порушення умов п. 5.4. Договору поставки та ст.ст. 5, 6 Господарського процесуального кодексу України позивачем не дотримано заходів досудового врегулювання спору. До того ж, відповідач-1 посилається на неналежне повідомлення його судом про час, місце та дату розгляду справи. Зокрема на те, що в матеріалах справи відсутні поштові повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вега Україна" у відзиві на апеляційну скаргу вважає, що при прийнятті рішення судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального і процесуального права. Вказує на належне повідомлення господарським судом відповідача-1 про розгляд справи, відповідно до вимог ч.1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України. Позивач також вважає безпідставним твердження відповідача-1 щодо унеможливлення розгляду справи у господарському суді Дніпропетровської області, оскільки згідно ч. 3 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Відповідач-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Купецький Дім Гарант" у відзиві на апеляційну скаргу пояснив, що відповідно до умов Договору поруки від 25.02.2014р., грошові зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за Договором поставки №10/РВ від 02.07.2012р. частково були забезпечені порукою на суму 500,00 грн. Отже, оскільки відповідач-1 має прострочену грошову заборгованість перед позивачем за договором поставки, то відповідно до умов договору поруки відповідач-2 - є солідарним боржником позивача. Просив розглянути справу без участі його представника.

11.07.2004р. Дніпропетровським апеляційним господарським судом отримано клопотання від відповідача-1, в якому він повідомив суд про те, що вимоги своєї апеляційної скарги підтримує в повному обсязі згідно наведених у ній доводів, а також повідомив про неможливість з'явитись в судове засідання та забезпечити явку повноважного представника. Тому просить провести судовий розгляд справи у його відсутності за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено із матеріалів справи, 02.07.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вега Україна" (постачальник, позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (покупець, відповідач-1) укладено договір поставки №КДГ10/РВ, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставляти непродовольчі товари (надалі - "товар") відповідно до поданого покупцем замовлення, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити його вартість (том1 а.с. 10-12).

25.02.2014р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вега Україна" (кредитор, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Купецький Дім Гарант" (поручитель, відповідач-2) було укладено договір поруки за договором поставки №10/РВ від 02.07.2012р., відповідно до умов п.1.1. якого поручитель зобов'язується перед кредитором частково виконати грошові зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (боржник-відповідач-1), за договором поставки №КДГ10/РВ від 02.07.2012р. на поставку непродовольчих товарів, що укладений між кредитором і боржником (далі - основний договір), по оплаті за поставлений товар за основним договором (том 1 а.с.13-14).

11.03.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вега Україна" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача-1 - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Купецький Дім Гарант" про стягнення 20185,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-1 своїх зобов'язань за договором поставки №КДГ10/РВ від 02.07.2012р. щодо оплати за отриманий товар та неналежним виконанням відповідачем-2 своїх зобов'язань за договором поруки від 25.02.2014р., що був укладений між позивачем та відповідачем-2 на забезпечення виконання зобов'язань відповідача-1 за вказаним договором поставки.

Господарський суд Дніпропетровської області своєю ухвалою від 12.03.2014р. прийняв позовну заяву ТОВ "Торговий дім "Вега Україна" до розгляду, порушив провадження у даній справі та призначив її розгляд на 27.03.2014р.

Щодо посилань відповідача-1 у його апеляційній скарзі про неповідомлення його судом належним чином про судові засідання, то як вбачається з матеріалів судової справи, ухвала суду першої інстанції від 21.03.2014р. про порушення провадження у даній справі була одержана відповідачем-1, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (том 1 а. с. 26).

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засіданні представників сторін, інших учасників судового процесу.

27.03.2014р. до господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання відповідача-1 про передачу справи за підсудністю до господарського суду Рівненської області - за місцем знаходження відповідача-1 в м. Рівне. При цьому відповідач-1 вказував на те, що договір поруки між позивачем та відповідачем-2 був укладений 25.02.2014р., тобто вже після настання терміну виконання зобов'язання відповідача-1 за договором поставки (20.12.2013р.), у зв'язку із чим цей договір поруки не може виконувати свою функцію забезпечення основного зобов'язання та укладений без мети його виконання, був укладений з єдиною можливою метою - зміною підсудності справи, тому є нікчемним в силу закону.

В судовому засіданні 27.03.2014р., у зв'язку з неявкою представників відповідачів, суд першої інстанції розгляд справи по суті не розпочинав, відклавши розгляд справи до 15.04.2014р. о 11:45 год. (протокол судового засідання том 1 а.с. 142-143).

Як свідчать відмітки канцелярії господарського суду Дніпропетровської області на зворотному боці ухвали від 27.03.2014р. про відкладення розгляду даної справи, вона була надіслана усім сторонам 28.03.2014р. Однак докази про отримання цієї ухвали відповідачем-1 у матеріалах справи відсутні.

В судовому засіданні 15.04.2014р., суд першої інстанції, розглянувши клопотання відповідача-1 щодо передачі справи за підсудністю до господарського суду Рівненської області та відмовивши у його задоволенні, розпочав розгляд справи по суті, заслухав пояснення представника позивача, дослідив оригінали документів, доданих до матеріалів справи та подані докази у справі, після чого відклав розгляд справи, призначивши наступне судове засідання на 06.05.2014р. о 11:15 год. (протокол судового засідання том 1 а.с. 150).

Згідно відміток канцелярії на зворотному боці ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2014р. ця ухвала також була надіслана усім сторонам 15.04.2014р. (том 1 а.с. 151).

Однак в матеріалах справи наявний поштовий конверт, у якому на адресу відповідача-1 була надіслана ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2014р., та відповідне рекомендоване повідомлення, із відбитків штампів пошти та службових відміток на яких видно, що дійсною датою подання цієї кореспонденції до відправлення є 30.04.2014р., а фактичне відправлення цієї кореспонденції із м. Дніпропетровська до м. Рівне відбулось 01.05.2014р. Це поштове відправлення було повернуто його відправнику (господарському суду) 19.05.2014р. за закінченням терміну його зберігання, тобто не було отримано відповідачем-1.

Таким чином, з 21.03.2014р. відповідач фактично був обізнаний про розгляд господарським судом Дніпропетровської області даної справи, проте на час розгляду справи в судовому засіданні 06.05.2014р. у матеріалах справи були відсутні докази про своєчасне повідомлення відповідача-1 про час і місце розгляду даного спору у двох (передостанньому та останньому) засіданнях суду, які були призначені на 15.04.2014р. та на 06.05.2014р.

При розгляді даної справи у суді першої інстанції у судовому засіданні, призначеному на 06.05.2014р., представник відповідача-1 був відсутній, про що свідчить відповідний протокол судового засідання від 06.05.2014р. (том 1 а.с. 154) та про що зазначено у вступній частині оскаржуваного рішення господарського суду Дніпропетровської області. При цьому на час прийняття рішення суду першої інстанції вказане рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу-1, а саме ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2014р. про відкладення розгляду справи на 06.05.2014р. - в матеріалах справи ще було відсутнє.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що на час проведення обох судових засідань 15.04.2014р. та 06.05.2014р. у суду першої інстанції були відсутні докази про повідомлення належним чином відповідача-1 про час і місце засідання суду.

Відповідно до п. 2 ч. 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України розгляд господарським судом справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду, є порушенням норм процесуального права і в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду судом апеляційної інстанції.

Приймаючи до уваги, що місцевим господарським судом, в порушення вимог ст.ст. 43 та 43 Господарського процесуального кодексу України, не були всебічно і повно розглянуті на засадах змагальності всі обставини справи та виходячи з повноважень апеляційної інстанції, передбачених ч.ч. 1 і 2 ст. 101 та п. 2 ч.1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України, щодо права апеляційного господарського суду у процесі за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглянути справу по суті спору, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що прийняте у справі рішення судом першої інстанції підлягає скасуванню, як прийняте із порушенням зазначених вище норм процесуального права, а у справі має бути прийняте нове рішення.

В апеляційній скарзі фізична особа-підприємець ОСОБА_3 посилається на непідсудність даної справи господарському суду Дніпропетровської області, оскільки додані до позовної заяви матеріали не містили доказів направлення вимоги поручителю, що у свою чергу, на думку апелянта, унеможливлює розгляд цієї справи у господарському суді Дніпропетровської області.

Як роз'яснено господарським судам України у п. 3.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", суд не вправі повернути позовну заяву на підставі пункту 3 частини першої статті 63 ГПК з мотиву неподання документів, що є доказами, або подання не засвідчених належним чином копій документів, оскільки позивач може їх подавати до закінчення розгляду справи.

Відповідно до ст. 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача-1 щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які визначають підсудність даного спору, оскільки вважає, що позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області за місцезнаходженням відповідача-2: м. Дніпропетровськ, вул. Шевченка, 17, і це відповідає вимогам ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, і до початку розгляду справи по суті у судових засіданнях суд першої інстанції не вправі був надавати попередню оцінку обґрунтованості позовних вимог позивача з огляду на додані до позовної заяви докази.

Щодо суті спірних правовідносин, які виникли між сторонами даного спору, то при їх розгляді колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду виходить із наступного.

Відповідно до ч.ч. 1 і 6 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Як обумовили позивач («постачальник») та відповідач-1 («покупець») у п. 1.2. договору поставки від 02.07.2012р., предметом даного договору є товари, що визначені у відповідних супровідних документах (накладних, товарно-транспортних накладних тощо), які є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.1.3. цього договору поставки, право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товарно-транспортної) накладної, яка засвідчує момент передачі товару, якщо інший порядок переходу права власності на товар від постачальника до покупця не визначений постачальником.

В пункті 2.1. договору поставки сторони погодили, що постачальник здійснює постачання товару, а покупець приймає та оплачує товар за цим договором окремими партіями. Кількість товару у кожній партії товару визначається виходячи з усної чи письмової заявки покупця та наявності товару у постачальника на момент отримання заявки, і вказується в первинних документах, які підтверджують передачу товару (накладні та/або акти прийому-передачі).

За умовами п. 4.1. договору поставки ціна на кожне найменування товару за цим договором визначається виходячи з відпускних цін встановлених постачальником на момент отримання заявки покупця та вважається остаточно узгодженою в розмірі вказаному у документах, що підтверджують передачу товару (накладні та/або акти прийому-передачі), якщо інше не визначено постачальником відповідно до умов цього договору.

Згідно з п. 4.2. договору поставки розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються у національній валюті України (гривнях) в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

За пунктом 4.4. договору поставки, покупець сплачує за поставлений йому товар на умовах відстрочки платежу через кожні 14 календарних днів з моменту поставки такого товару по мірі його реалізації третім особам (в тому числі кінцевому споживачу).

В пункті 6.1. договору поставки сторони погодили, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими на те сторонами і діє до 31 грудня 2012 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, в тому числі і щодо нарахування неустойки за цим договором. Сторони домовилися, що у випадку, якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до закінчення строку дії даного договору, не повідомить другу сторону про припинення його умов (розірвання), договір вважається автоматично пролонгованим на наступний рік на тих же умовах.

Позивач на виконання вимог укладеного договору, в період з 16.07.2012р. по 06.12.2013р. поставив відповідачу-1 товар на загальну суму 57729,97 грн., що підтверджено наявними в матеріалах справи видатковими накладними (том 1 а.с.30-104), які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками позивача та відповідача-1.

Наявні в матеріалах справи банківські виписки (том 1 а.с.118-133) свідчать про те, що відповідач-1, в порушення своїх зобов'язань за договором поставки, за отриманий товар розрахувався частково на загальну суму 11900,00 грн., а також здійснив повернення частини товару загальною сумою 25770,08 грн., що підтверджується накладними на повернення товару, які містяться в матеріалах справи (том 1 а.с. 105-117).

Таким чином, станом на час розгляду справи неоплаченим залишився товар на загальну суму 20059,89 грн.

При цьому, оскільки відповідачем-1 звіт про реалізований товар позивачу не наданий, відповідно до п. 4.4.1 договору поставки, відповідач-1 був зобов'язаний остаточно сплатити за поставлений йому товар протягом 14 днів з дати поставки товару, тобто у строк до 20.12.2013р.

Відтак з 21.12.2013р. у відповідача-1 розпочалось прострочення виконання ним своїх грошових зобов'язань перед позивачем на суму 20059,89 грн.

Відповідно до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 193 Господарського кодексу України також встановлює, що суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов укладеного договору.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідачу-1 на суму боргу 20059,89 грн. три проценти річних у розмірі 125,31 грн. за загальний період прострочення з 21.12.2013р. по 06.03.2014р.

Виходячи з викладеного, враховуючи, що позивачем доведено шляхом надання належних доказів, що відповідачем допущено порушення своїх зобов'язань за вказаним договором поставки щодо строків та порядку оплати за поставлений товар, перевіривши здійснений позивачем розрахунок трьох процентів річних, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду доходить висновку, що позовні вимоги позивача про примусове стягнення з відповідача-1 суми 20059,89 грн. основного боргу та суми 125,31 грн. трьох процентів річних - є законними та обґрунтованими.

Відповідно до ч.1 ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі (ч.2 ст. 553 Цивільного кодексу України).

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.2 ст. 554 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 559 Цивільного кодексу України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Згідно з п. 1.2. договору поруки від 25.02.2014р., що був укладений між позивачем («Кредитор) та відповідачем-2 («поручитель»), кредитор після виконання поручителем умов п.п.1.1. цього договору, здійснює погашення заборгованості боржника за основним договором на суму виконаних зобов'язань.

Поручитель відповідає перед кредитором за невиконання боржником своїх зобов'язань за основним договором солідарно в межах 500,00 грн. (п.1.3 договору).

Пунктом 3.1. договору поруки передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язань за основним договором поручитель зобов'язується самостійно виконати зобов'язання боржника перед кредитором шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок кредитора.

За пунктом 4.1. договору поруки у випадку невиконання боржником зобов'язань за основним договором, поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник відповідно до ч.1 ст. 554 Цивільного кодексу України в межах, передбачених п. 1.3. цього договору.

Цей договір поруки вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань за цим договором (п.4.3. договору поруки).

Як визначає ч.1 ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (солідарну) відповідальність поручителя.

Отже, оскільки укладеним між позивачем та відповідачем-2 договором поруки не встановлено інше, відповідальність відповідача-1 та відповідача-2 за неналежне виконання відповідачем-1 зобов'язань за Договором поставки є солідарною.

Доводи апеляційної скарги відповідача-1 щодо нікчемності договору поруки відхиляються колегією суддів апеляційного господарського суду з тих підстав, що положення ст.ст. 553 та 554 Цивільного кодексу України не містять будь-якої заборони на укладення договору поруки після настання строку виконання основного зобов'язання чи у випадку, коли таке зобов'язання ще не було повністю виконано боржником. Згода боржника на укладання договору поруки також законом не вимагається.

Відповідач-1 зі своєї сторони доказів повного та належного виконання ним, а відтак і припинення основного зобов'язання за договором поставки, що може бути підставою для припинення поруки, суду не надав.

Як встановлено Дніпропетровським апеляційним господарським судом, позивач дійсно не надав до матеріалів судової справи докази пред'явлення ним до відповідача-2, як поручителя, вимоги про виконання зобов'язань за договором поставки в межах, визначених договором поруки, але, виходячи зі змісту ч.1 ст. 555 Цивільного кодексу України, не пред'явлення вимоги кредитора до поручителя, також не є перешкодою для пред'явлення кредитором до нього позову та не звільняє поручителя від виконання своїх зобов'язань.

Не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог позивача і не дотримання ним умов п. 5.4 договору поставки, які передбачають вирішення усіх спорів, що пов'язані із цим договором, його укладанням або такі, що виникають в процесі виконання цього договору, шляхом переговорів між представниками сторін або в судовому порядку, оскільки положення ст.ст. 5 і 6 Господарського процесуального кодексу України щодо досудового врегулювання спору не містять заборони на звернення для захисту своїх інтересів безпосередньо судом.

На підставі викладеного колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду визнає законними і обґрунтованими, а відтак такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі позовні вимоги позивача до відповідача-1 як про стягнення суми 20059,89 грн. основного боргу, так і про стягнення 125,31 грн. трьох процентів річних, а також позовні вимоги позивача до відповідача-1 та відповідача-2 про солідарне стягнення з обох цих осіб суми 500,00 грн. основного боргу, внаслідок чого належна до стягнення з відповідача-1 сума основного боргу має становити 19559,89 грн., про що й постановлює нове рішення.

Зважаючи на результати вирішення спору, за якими рішення відбулось на користь позивача, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у даній справі зі сплати судового збору за розгляд позовної заяви судом першої інстанції покладаються пропорційно на обох відповідачів, а витрати відповідача-1 зі сплати судового збору за розгляд даної справи судом апеляційної інстанції мають бути покладені на відповідача-1 (заявника у апеляційній скарзі).

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 2 ч.1 ст. 103, п.4 ч.1 та п.2 ч.3 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (м.Рівне) - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2014 року у справі №904/1502/14 - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вега Україна" задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, п/рНОМЕР_2 в ПАТ "А-Банк", МФО 307770) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ВЕГА УКРАЇНА" (49083, м. Дніпропетровськ, пр.Газети "Правда", буд. 46, приміщення 23, ідентифікаційний код 38199399, п/р 26006060805413 в ПАТ КБ "ПриватБанк", МФО 305299) суму основного боргу у розмірі 19559 грн. 89 коп., три проценти річних у розмірі 125 грн. 31 коп. та суму судового збору у розмірі 1781 грн. 74 коп. Видати наказ.

Стягнути солідарно з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 в ПАТ "А-Банк", МФО 307770) та Товариства з обмеженою відповідальністю "КУПЕЦЬКИЙ ДІМ ГАРАНТ" (49044, м.Дніпропетровськ, вул. Шевченка, буд. 17, ідентифікаційний код 37215021) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ВЕГА УКРАЇНА" (49083, м. Дніпропетровськ, пр.Газети "Правда", буд. 46, приміщення 23, ідентифікаційний код 38199399, п/р 26006060805413 в ПАТ КБ "ПриватБанк", МФО 305299) заборгованість у розмірі 500 грн. 00 коп. та суму судового збору у розмірі 45 грн. 26 коп. Видати наказ.

Доручити видачу наказів господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови складено - 18.07.2014р.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя Н.Л. Величко

Суддя О.Г. Іванов