Рішення № 39815017, 16.07.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2014 р.Справа № 922/2188/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Ліпчанської В.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролог ТД", м. Львів до Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України", м. Харків про стягнення 180 628,51 грн. за участю представників сторін:

позивача - Мірошника Р.С. довіреність б/н від 16.06.14 р.;

відповідача - Атаманіченко Н.Є довіреність №1003 від 10.07.14 р.;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пролог ТД" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою щодо стягнення з відповідача - Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України", основної суми заборгованості розмірі 170 240 грн., три проценти річних від простроченої суми в розмірі 4239,68 грн., суми інфляційних 5833,89 грн., пені у розмірі 314,94 грн., що разом становить 180 628,51 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань по оплаті товару отриманого відповідачем згідно договору поставки товару №12/06-1 від 12.06.13 р., який було укладено між позивачем та відповідачем. Також позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 3612,58 грн.

У судовому засіданні оголошувались перерви до: 07 липня 2014 року; 16 липня 2014 року.

Присутній представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Присутній представник відповідача у судовому засіданні проти позову не заперечував та наявність боргу перед позивачем визнав, відзив на позов до суду не надав.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників позивача та відповідача господарським судом встановлено наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пролог ТД" (далі по тексту - постачальник, або позивач) та Дочірнім підприємством "Харківський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" (далі по тексту - покупець, або відповідач) було укладено договір поставки товару № 12/06-1 від 12.06.2013 р. (далі по тексту - договір), згідно якого, відповідачу, у червні 2013 року було поставлено 1 партію товару загальною вартістю 170 240 грн.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання за договором, та поставив відповідачу партію товару на суму 170 240,00 грн. на підставі рахунку-фактури СФ-0000162, що підтверджується видатковою накладною № РП-0000103 від 12.06.2013 року та довіреністю № 65 від 12.06.2013 року.

Відповідач (покупець) свої зобов'язання на виконання договору не виконав та грошові кошти за отриманий товар не перерахував.

Позивач з метою досудового врегулювання спору протягом 2013 - 2014 років двічі надсилав на адресу відповідача листи-вимоги з проханням погасити наявну заборгованість в розмірі 170 240 грн., аркуші справи 23-25, але відповідач на отримані листи - вимоги не відреагував та суму боргу не сплатив.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем діючого законодавства, суд вважає позовну вимогу в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 170 240,00 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Окрім того позивачем заявлена до стягнення три проценти річних від простроченої суми в розмірі 4239,68 грн., суму інфляційних у розмірі 5833,89 грн., пеню у розмірі 314,94 грн.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 7.3.7 договору, в разі порушення строків оплати товару, покупець на вимогу постачальника зобов'язаний сплатити останньому пеню в розмірі 0,001% від суми боргу за кожен день прострочення та штраф в розмірі 0,0001% від суми боргу (сплачується одноразово).

Пунктом 4.1 договору передбачено, що оплата за отриманий товар проводиться покупцем після пред'явлення постачальником рахунка на оплату товару та підписання сторонами акта приймання-передачі (чи видаткової накладної) та товарно-транспортної накладної з відстрочкою платежу на 45 календарних днів.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування пені, інфляційних та 3% річних суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України" (61202, м. Харків, вул. Ахсарова, 2, код ЄДРПОУ 31941174) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролог ТД" (79054, м. Львів, вул. Яворницького, буд.7-Б, к. 27, код ЄДРПОУ 32483640) основну суму заборгованості розмірі 170 240,00 грн., три проценти річних від простроченої суми в розмірі 4239,68 грн., суму інфляційних у розмірі 5833,89 грн., пеню у розмірі 314,94 грн., що разом становить 180 628,51 грн.

2. Стягнути Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України" (61202, м. Харків, вул. Ахсарова, 2, код ЄДРПОУ 31941174) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролог ТД" (79054, м. Львів, вул. Яворницького, буд.7-Б, к. 27, код ЄДРПОУ 32483640) судовий збір у розмірі 3612,58 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.07.2014 р.

Суддя Ю.В. Светлічний