Рішення № 39814986, 18.07.2014, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" липня 2014 р. Справа № 918/963/14

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В. розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Рівнегаз» до відповідача Обласного комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Рівне» про стягнення в сумі 7 443 грн. 23 коп.

За участю представників сторін:

від позивача: Янкевич Л.Д., довіреність №10/115 від 13.01.2014р.

від відповідача: не з'явився.

Стаття 20, 22 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснена.

Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

23 червня 2014 року Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Рівнегаз» (далі - позивач) звернулося до господарського суду Рівненської області про стягнення з Обласного комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Рівне» (далі - відповідач) 7 443 грн. 23 коп. за поставлений природний газ.

Ухвалою суду від 24 червня 2014 року позовну заяву №10/1712 від 17.06.2014р. прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 918/963/14.

У судовому засіданні 18 липня 2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

У судове засідання представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення №3301305881261. Однак, до господарського суду надійшов лист №479 від 14.07.2014р., в якому відповідач просить розглядати справу без участі представника Обласного комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Рівне». Крім того, з вищезазначеного листа вбачається, що відповідач позов визнає в повному обсязі(а.с.26).

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, давши належну оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

При цьому господарський суд керувався наступним.

17 грудня 2012 року між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Рівнегаз» (далі - Постачальник) та Обласним комунальним підприємством «Міжнародний аеропорт Рівне» (далі - Споживач) був укладений договір на постачання природного газу № 2013/ТП-ПР-1/122 (далі - Договір). Відповідно до п.1.1. Договору Постачальник постачає природний газ (далі - газ) Споживачу в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість газу у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 2.6 Договору послуги з постачання газу підтверджуються підписаними Сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється згідно з даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до Договору.

Відповідно до пункту 2.7 Договору Постачальник до 2-го числа, наступного за звітним місяцем, направляє Споживачу два примірника акта приймання-передачі газу за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою Постачальника.

Відповідно до п. 2.9 Договору акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків Споживача з Постачальником.

Згідно п. 4.6 Договору оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється Споживачем авансовими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу згідно додатку №2 до Договору.

Авансові платежі сплачуються споживачем постачальнику на розрахунковий рахунок із спеціальним режимом використання у розмірі 100 відсотків від вартості запланованого або погодженого постачальником обсягу газу на розрахунковий період за п'ять календарних днів до початку місяця поставки газу.

Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.

У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 05 числа місяця, наступного за розрахунковим.

У разі переплати за фактично спожитий газ сума переплати зараховується Постачальником в рахунок оплати поставленого газу в наступному розрахунковому періоді або повертається на поточний рахунок Споживача на його письмову вимогу.

У разі збільшення підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду Споживач здійснює оплату додатково заявлених обсягів газу в п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу в установленому Договором порядку.

Пунктом 4.7 зазначено, що оплата вартості послуг з постачання газу за Договором здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника.

Пунктом 4.8 договору встановлено, що у разі виникнення у Споживача заборгованості з оплати вартості послуг з постачання газу Сторони мають право за взаємною згодою та у порядку, передбаченому законодавством, укласти графік погашення заборгованості, який оформляється додатком до Договору.

У разі відсутності графіку погашення заборгованості Постачальник має право грошові кошти, отримані від Споживача за газ у поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості Споживача відповідно до черговості її виникнення.

Відповідно до пункту 5.3.3 договору Споживач зобов'язаний оплачувати Постачальнику вартість поставленого газу на умовах та в обсягах, визначених цим Договором.

У відповідності до п.10.1 Договір набуває чинності з дати підписання і поширює свою дію на відносини, що складаються між сторонами з 01.01.2013р. та діє до 31.12.2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками.

На виконання умов договору Позивач, відповідно до актів прийому передачі природного газу №РВ000004318 від 31.03.2014р. поставив природного газу на суму 6 741 грн. 11 коп., №РВ000005232 від 30.04.2014р. - 738 грн. 12 коп., а Відповідач прийняв газ на суму 7 479 грн. 23 коп.(а.с.17-18).

Відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати отриманого газу виконав частково на суму 36 грн..

18.04.2014 року позивачем було направлено відповідачу претензію №10/1200 з вимогою сплатити заборгованості, яка відповідачем залишена без відповіді.

Судом встановлено, що на час розгляду справи заборгованість відповідача за отриманий згідно договору на постачання природного газу за регульованим тарифом №2013/ТП-ПР-1/122 від 17.12.2012 року становить 7 443 грн. 23 коп..

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Частиною 1 ст. 179 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за Договором на постачання природного газу за регульованим тарифом №2013/ТП-ПР-1/122 від 17.12.2012 року, щодо поставки газу виконав належним чином, проте відповідач в повному обсязі не розрахувався.

У відповідності до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням положень вказаних норм законодавства, суд приходить до висновку про наявність у відповідача обов'язку виконати належним чином зобов'язання по оплаті природного газу, отриманого від позивача та відсутність у відповідача права на односторонню відмову від такого зобов'язання.

Відповідачем не подано доказів оплати заборгованості, що є предметом позову, а також не спростовано факту отримання природного газу.

Судом встановлено, що станом на 08.07.2014 року сума основного боргу за Договором №2013/ТП-ПР-1/122 від 17.12.2012 року становить 7 443 грн. 23 коп., відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про оплату вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача цієї суми є законною та обґрунтованою, а відтак підлягає задоволенню.

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.49 ГПК України оплата судових витрат покладається на відповідача у зв'язку із задоволенням позову.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Рівнегаз» до відповідача Обласне комунальне підприємство «Міжнародний аеропорт Рівне» про стягнення в сумі 7 443 грн. 23 коп. задоволити.

2. Стягнути з Обласного комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Рівне»

(35360, с. Велика Омеляна, вул. Авіаторів, 5а, код ЄДРПОУ 31620337) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Рівнегаз» (33027, м. Рівне, вул. Білякова, 4, код ЄДРПОУ 03366701) 7 443 (сім тисяч чотириста сорок три) грн. 23 коп. заборгованості та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн.00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Марач В.В.