Постанова № 39814982, 16.07.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2014 р. Справа№ 910/15916/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Лобаня О.І.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 16.07.2014 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Оптова компанія «Дарниця» на ухвалу господарського суду міста Києва від 11.06.2014 року у справі №910/15916/13 (суддя Ломака В.С.)

за скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Оптова компанія «Дарниця» на дії відділу примусового виконання рішення управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві під час виконання рішення господарського суду міста Києва від 11.12.2013 року у справі №910/15916/13

за позовом приватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Оптова компанія «Дарниця»

про стягнення 8 432 806,56 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.06.2014 року у справі №910/15916/13 скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Оптова компанія «Дарниця» на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві під час виконання рішення господарського суду міста Києва від 11.12.2013 року у справі №910/15916/13 залишено без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, товариство з обмеженою відповідальністю «Оптова компанія «Дарниця» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду міста Києва від 11.06.2014 року у справі №910/15916/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким вимоги скаржника задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник стверджує, що оскаржувана ухвала не відповідає вимогам чинного законодавства України, місцевим господарським судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2014 року прийнято апеляційну скаргу ТОВ «Оптова компанія «Дарниця» на ухвалу господарського суду міста Києва від 11.06.2014 року у справі №910/15916/13 до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні.

В судове засідання повноважні представники боржника та відділу ДВС не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання про розгляд апеляційної скарги, а також приймаючи до уваги те, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка їх представників без поважних причин у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу та справу без участі представників боржника і відділу ДВС.

Представник стягувача приймав участь у судовому засіданні в якому надав свої пояснення, заперечив проти доводів вкладених в апеляційній скарзі та просив ухвалу господарського суду міста Києві від 11.06.2014 року у справі №910/15916/13 залишити без змін.

Відповідно до статті 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду. Окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду, зокрема, про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, апеляційною інстанцією враховуються вимоги частини 2 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника стягувача у справі, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 04.03.2014 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №42264547 з виконання наказу господарського суду міста Києва №910/15916/13 від 27.12.2013 року про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Оптова компанія «Дарниця» на користь приватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця» 6 887 616,55 грн. основного боргу, 1 245 357,67 грн. пені, 258 506,64 грн. 3% річних та 68 482,74 грн. витрат по сплаті судового збору.

Постановами головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві від 04.03.2014 року та від 13.03.2014 року накладено арешт на все майно, яке належить ТОВ «Оптова компанія «Дарниця» у межах суми звернення стягнення 8 459 963,60 грн. та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику, а також накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках в ПАТ «Банк Кредит Дніпро» та в ПАТ «Банк «Український капітал».

Стаття 121-2 ГПК України надає право стягувачеві, боржникові та прокурору звертатись до господарських судів зі скаргами на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Не погоджуючись з вищезазначеними постановами, товариство з обмеженою відповідальністю «Оптова компанія «Дарниця» звернулось до господарською суду міста Києва зі скаргою на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішення управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві під час виконання рішення господарського суду міста Києва від 11.12.2013 року у справі №910/15916/13, в якій просило визнати незаконними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішення управління ДВС ГУ юстиції у місті Києві щодо винесення постанови про відкриття ВП №42264547 від 04.03.2014 року, скасувати вказану постанову та постанови про арешт коштів і рухомого майна боржника.

В обґрунтування вимог скарги скаржник зазначає, що державним виконавцем не було направлено на адресу боржника оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження, про яку останній дізнався лише з надісланої на його адресу постанови про арешт коштів, що була отримана ним 15.03.2014 року. Також представник боржника зазначає, що отримав фотокопію оскаржуваної постанови лише 19.03.2014 року безпосередньо у відділі примусового виконання рішень управління ДВС ГУ юстиції у місті Києві та ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження дізнався про те, що стягувач приховав факт вже існуючого відкритого ВП №37652675 і накладення арешту на рухоме майно та кошти боржника призвело до неможливості виконання зобов'язання за ВП №37652675.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.06.2014 року у справі №910/15916/13 скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Оптова компанія «Дарниця» на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві під час виконання рішення господарського суду міста Києва від 11.12.2013 року у справі №910/15916/13 залишено без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, товариство з обмеженою відповідальністю «Оптова компанія «Дарниця» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду міста Києва від 11.06.2014 року у справі №910/15916/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким вимоги скаржника задовольнити в повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваної ухвали суду, дійшла висновку про необхідність апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Оптова компанія «Дарниця» залишити без задоволення з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 25 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Судом першої інстанції встановлено, що станом на момент винесення оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження, боржником прийняте у даній справі рішення суду не було виконане, а виданий наказ на його виконання відповідає вимогам Закону і строк пред'явлення до виконання не закінчився.

В матеріалах оскарження справи міститься супровідний лист №327/2 від 04.03.2014 року (а.с. 51) про надсилання стягувачу та боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження.

Статтею 11 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

З метою перевірки майнового стану боржника, державним виконавцем здійснено запити до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку міста Києва, Держземагенства України, Державної інспекції сільського господарства в місті Києві, територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Київській області та місті Києві, Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Печерського району реєстраційної служби ГУЮ у місті Києві, Укрморрічінспекції, Державної служби нагляду за забезпеченням безпеки авіації, УДАІ у місті Києві.

Відповідно до інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна в порядку доступу державних виконавців відомості від 05.03.2013 року, відомості за відповідними параметрами пошуку відсутні.

Отже, судова колегія Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги скаржника щодо визнання дій державного виконавця незаконними в частині винесення вказаної постанови та її скасування є безпідставними.

Відносно тверджень скаржника щодо того, що оскаржувана ним постанова про відкриття виконавчого провадження не була направлена на його адресу, а тому вона підлягає скасуванню, суд зазначає, що відповідне порушення не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Згідно з ст. 35 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

Таким чином, боржник не позбавлений права звернутись до державного виконавця з відповідною заявою в порядку ст. 35 ЗУ «Про виконавче провадження»

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» у постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

З огляду на вищезазначене, твердження апелянта, що арешт майна та коштів боржника призвели до неможливості виконання зобов'язань за ВП №37652675 є безпідставними та необґрунтованими.

Отже, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанов державного виконавця відділу примусового виконання рішення управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві під час виконання рішення господарського суду міста Києва від 11.12.2013 року у справі №910/15916/13 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04.03.2014 року та про арешт коштів боржника від 13.03.2014 року.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з нормами статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, з огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що ухвалу господарського суду міста Києва від 11.06.2014 року прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є такою. що відповідає нормам закону.

Таким чином, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Оптова компанія «Дарниця» слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу господарського суду міста Києва від 11.06.2014 року у справі №910/15916/13 - залишити без змін.

Керуючись статтями 99, 101 - 106, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Оптова компанія «Дарниця» на ухвалу господарського суду міста Києва від 11.06.2014 року у справі №910/15916/13 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 11.06.2014 року у справі №910/15916/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/15916/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.І. Лобань

Р.В. Федорчук