Рішення № 39814612, 02.07.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2014 р. Справа № 914/880/14

Господарський суд Львівської області у складі колегії суддів Сухович Ю.О. (головуючий), Кітаєва С.Б., Кидисюк Р.А. при секретарі судових засідань Мак Л.Б., розглянувши матеріали справи

за позовом Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м.Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Проперті Груп", м.Львів

за участю третьої особи-1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Центрального територіального управління капітального будівництва, м.Київ

за участю третьої особи-2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини (району), м.Івано-Франківськ

за участю третьої особи-3, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_8, м. Чортків, Тернопільська область

про визнання недійсним з моменту його укладення договору з купівлі і продажу нерухомості в регіонах України (квартири для військовослужбовців Збройних Сил України на вторинному ринку), укладеного 30 листопада 2011р. між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейд Проперті Груп" та стягнення в порядку подвійної реституції 523 452,00 грн.

За участю представників:

від прокуратури не з"явився;

від позивача Гудима В.О. - представник (довіреність №220/212/д від 03.03.2014р.);

від відповідача Довгий І.О.- представник (довіреність №б/н від 22.04.2014р.);

від третьої особи-1 не з'явився;

від третьої особи-2 не з'явився;

від третьої особи-3 не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Київський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Проперті Груп", за участю третьої особи-1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Центрального територіального управління капітального будівництва, за участю третьої особи-2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини (району), за участю третьої особи-3, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_8, про визнання недійсним з моменту його укладення договору з купівлі і продажу нерухомості в регіонах України (квартири для військовослужбовців Збройних Сил України на вторинному ринку), укладеного 30 листопада 2011р. між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейд Проперті Груп" та стягнення в порядку подвійної реституції збитків в сумі 523 452,00 грн.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду.

Ухвалою суду від 02.06.2014р. призначено колегіальний розгляд справи. Внаслідок проведеного автоматизованого розподілу до складу колегії включено суддів Кітаєву С.Б. та Кидисюка Р.А.

Прокуратура явку повноважного представника в судове засідання не забезпечила, причин неявки не повідомила.

В попередньому судовому засіданні прокурор підтримав заявлені позовні вимоги, усно клопотав суд про призначення судової будівельно-технічної експертизи спірної квартири з метою встановлення факту відповідності (невідповідності) її вимогам ДБН та пожежної безпеки, санітарним та технічним нормам. Просив покласти обов'язок оплати призначеної експертизи на відповідача. Проте, доказів необхідності призначення даної експертизи не надав, а також не подав письмово оформленого клопотання про призначення експертизи підтвердженого документальними доказами.

Відтак, суд відклав розгляд справи на 02.07.2014р. для надання прокурору можливості подати письмове нормативно та документально обґрунтоване клопотання.

Станом на 02.07.2014р. письмове клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи на адресу суду не надходило.

Представник позивача подав клопотання (вх.№28442/14 від 02.07.2014р.) про звільнення Міністерства оборони України від сплати судового збору у разі відмови в позові повністю або частково. Клопотання мотивоване важким фінансовим становище Міністерства оборони України у зв"язку з нагальною потребою у додаткових грошових коштах для укріплення внутрішньополітичної обстановки.

Представник позивача підтримав позовні вимоги повністю, просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві. Зокрема зазначив, що договір купівлі і продажу нерухомості в регіонах України від 30.11.2011 року укладений між Міністерством оборони України та товариством з обмеженою відповідальністю "Трейд Проперті Груп" необхідно визнати недійсним з підстав, визначених статтею 230 ЦК України, оскільки такий вчинено під впливом обману. Обман полягає в тому, що продавцем передано позивачу квартиру, яка не відповідає вимогам ДБН. У зв'язку з наведеним просив застосувати санкцію, визначену ч.2 ст.230 ЦК України, та стягнути з відповідача збитки у подвійному розмірі. При цьому розмір збитків визначено вартістю квартири. З огляду на зазначене позивач просить визнати недійсним укладений договір купівлі і продажу та стягнути 523 452,00 грн.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив повністю та просив суд відмовити у задоволенні позову повністю з підстав викладених у відзиві. Зокрема зазначив, що спірний договір укладено на підставі рішення комітету з конкурсних торгів Міністерства оборони України щодо визначення переможців, акцепту пропозицій конкурсних торгів та результатів процедури на закупівлю послуг із закупівлі і продажу власної нерухомості та придбання житла на вторинному ринку в регіонах України.

Про завершення будівництва об'єкту та його готовність свідчить акт готовності об'єкта до експлуатації від 29.12.2010 р. та сертифікат відповідності №ІФ000001 виданий 05.01.2011р. За актом №191/2 від 30.09.2011 р. ТзОВ "Турбота" передало, а ТзОВ "Трейд Проперті Груп" прийняло у власність квартири, після чого відповідач оформив на себе право власності на квартири. Перед укладенням договору купівлі-продажу, в процесі підготовки процедури закупівлі квартир та після укладення договору купівлі-продажу, представниками позивача комісійно неодноразово проводились огляди квартир на предмет відповідності житла нормам ДБН та фактичного стану квартир перелікам упоряджувальних робіт.

Комісійно складеним актом проведення огляду квартир від 04.12.2012р. серед яких знаходиться спірна квартира, було встановлено, що квартири (в тому числі і квартира АДРЕСА_2) придатні до заселення, відповідають нормам ДБН, при умові встановлення радіоприймачів, пофарбування водостійкою емаллю на всю висоту стін.

Крім того, представник відповідача зазначив, що висновок комісійної судової будівельно-технічної експертизи №7832-7847 від 26.04.2013 р. не може братися до уваги, оскільки в ньому здійснено помилкові висновки. Зокрема, пункт 2.9 ДБН В.2.2-15-2005 підлягає застосуванню до житлових приміщень, які розташовані на повноцінних житлових поверхах. Проте спірна квартира розташована на мансардному поверсі, тому підлягає застосуванню пункт В.6 ДБН В.2.2-15-2005.

Представник третьої особи-1 в судове засідання не з'явився, письмових пояснень по суті спору не подав, причин неявки та невиконання вимог ухвали суду не повідомив. про дату, час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена, що підтверджується поштовим повідомленням № 0304906107910 від 11.06.2014р., вручено 13.06.2014р. Станом на 02.07.2014р. від третьої особи-1 письмові пояснення по суті спору, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Третя особа-2 явку уповноваженого представника судове засідання не забезпечила, надіслала письмове пояснення по суті спору (вх.№28292/14 від 01.07.2014р.), в якому зазначила про те, що розподіл квартир не був затверджений Комісією з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних сил України, яка діє відповідно до "Положення про комісію з контролю за розподілом житла в Збройних силах України", затвердженого наказом Міністра оборони Українивід 08.07.2010р. № 354 (протокол №35 від 04.04.2013р.). КЕЧ району проводить оформлення ордерів через міську раду на підставі актів приймання-передачі квартир, свідоцтва на право власності за міністерством оборони, технічних паспортів отриманих від Головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, які в даний час відсутні. Івано-Франківська КЕЧ не приймала участь у закупівлі житла, складанні договорів, оформленні свідоцтв на право власності.

Третя особа-3 в судове засідання поторно не з"явилась, причин неявки не повідомила, про дату, час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена, що підтверджується поштовим повідомленням № 4850103444363 від 11.06.2014р., вручено 23.06.2014р. Станом на 02.07.2014р. від третьої особи-3 письмові пояснення по суті спору, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення представників позивача та відповідача, суд,-

встановив:

На підставі рішення комітету з конкурсних торгів Міністерства оборони України (витяг з протоколу засідання комісії з конкурсних торгів Міністерства оборони України від14.11.2011р.№127/137/1) 30.11.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейд Проперті Груп" (продавець) та Міністерством оброни України (покупець) укладено договір купівлі і продажу нерухомості в регіонах України, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрований за № 339 (далі по тексту - договір).

За умовами п.1.3 договору продавець передає (продає) у власність покупця з обов"язковим оформленням права власності на житло за державою Україна в особі Міністерства оборони України, а покупець зобов"язується прийняти у власність та сплатити обумовлену грошову суму за об"єкт нерухомості, який відповідно до правовстановлюючого документа значиться як квартира АДРЕСА_2, яка має наступні характеристики: загальна площа -54,3 кв.м.; житлова площа - 31,8кв.м.; кількість кімнат - 2. Відчужувана квартира належить продавцю на праві власності, на підставі Свідоцтва на право власності на нерухоме майно серії САЕ №426839, виданого виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради 30.09.2011р. на підставі рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 20.09.2011р. за №577, та зареєстрованого Обласним комунальним підприємством "Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації" 05.10.2011р. в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 34755988, в книзі 251, номер запису 8892, номер Витягу про державну реєстрацію прав 31545925; Інветаризаційна вартість квартири згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого Обласним комунальним підприємством "Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації" 05.10.2011р. за №31553387, становить 223 646,00 грн.

Міністерство оборони України набуло у власність від відповідача за договором від 30.11.2011 р. (за реєстровим № 339) право власності на квартиру АДРЕСА_2. Набуття права власності на зазначену квартиру підтверджуться Витягом про державну реєстрацію права власності від 12.12.2011 р. № 32436572.

ОКП "Івано-Франківським обласним Бюро технічної інвентаризації" складено технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_2.

Відповідно до акту від 15.12.2011р. відповідач передав, а позивач прийняв двохкімнатну квартиру АДРЕСА_2, житловою площею 31,80 м2, загальною площею 54,30 м2 .

Позивач оплатив вартість квартири АДРЕСА_2 повністю, що підтверджується платіжними дорученнями №227/53/229 на суму 78 517,80 грн. сплачено 05.06.2012р. та №227/53/71 на суму 183 208,20 грн. сплачено 21.05.2012р.

28.08.2012р. Департаментом внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства оборони України проведено аудиторське дослідження Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району, про що складено аудиторський звіт.

У п.2 вищевказаного звіту зазначено, що квартира АДРЕСА_2, не відповідає вимогам п.п.2.27,2.9 Державних будівельних норм України. Будинки і споруди. ДБН В.2-15-2005, затверджених наказом Державного комітету з будівництва та архітектури від 18.05.2005р. №80 (далі по тексту - ДБН В.2-15-2005).

Київською прокуратурою з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері була проведена перевірка з цього приводу, в ході якої 26.04.2013р. порушено кримінальне провадження та внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42013100350000042 за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст.423 КК України.

В ході досудового розслідування кримінального правопорушення, 10.06.2013р. слідчим Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері винесена постанова про призначення судової будівельно-технічної експертизи відповідності квартир нормам ДБН, санітарним нормам.

У висновку комісійної судової будівельно-технічної експертизи від 19.08.2013 р. № 7832-7847 встановлено, що 6 квартир (№ № 28, 29, 58, 60, 106, 110) за адресою: АДРЕСА_1, а також 10 квартир (№ № 64, 66, 70, 101, 102, 103, 132, 134, 199, 205) за адресою: АДРЕСА_2 не відповідають вимогам Державних будівельних норм України; зазначені будинки побудовані з відхиленням від проекту та вимог ДБН В.2.2-15-2005 "Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення"; робочі проекти будинків не відповідають вимогам державних будівельних норм та іншим законодавчим документам в будівництві.

На думку прокурора, відповідач ввів в оману позивача передавши квартиру, що не відповідає умовам договору, технічно-санітарним вимога України, що призвело до збитків економічним інтересам держави та використанню бюджетних коштів не за призначенням.

Прокурор та позивач посилаючись на ст.ст. 202, ч.1 ст.203, ст.ст. 207,208, 215, 229, 230, 655, 673, 675, ч.2 ст.678 ЦК України просять визнати недійсним з моменту його укладення договір купівлі і продажу нерухомості в регіонах України (квартири для військовослужбовців Збройних сил України) на вторинному ринку від 30.11.2011р. за реєстровим № 339, у зв"зку з укладенням його під впливом помилки та обману та стягнути з відповідача збитки в сумі 523 452,00 грн. в порядку подвійної реституції.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного.

Згідно ст.1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторонам (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України визначаються загальні правові підстави визнання правочину недійсним. Так, частиною 1 зазначеної статті визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Прокурор вимагає визнати недійсним договір з купівлі і продажу нерухомості в регіонах України (квартири для військовослужбовців Збройних Сил України на вторинному ринку), укладений 30.11.2011р. між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейд Проперті Груп", з тих підстав, що такий укладено під внаслідок обману. Зокрема, відповідачем передано позивачу квартиру, яка не відповідає будівельним нормам і правилам.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги з таких підстав не можуть бути задоволені, з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Згідно з ч. 1 ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має

Абзацом 2 частини 1 статті 230 ЦК України визначено кваліфікуючу ознаку обману. Так, обман має місце якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Таким чином, при обґрунтуванні такого роду позовів, прокурору та позивачу потрібно довести не лише обставини щодо істотності помилки при укладенні договору, а й те, що інша сторона заперечувала або замовчувала наявність таких обставин. Матеріали справ таких доказів не містять. Більше того, Міністерством оборони України прийнято куплені квартири за актами приймання-передачі, представники Міністерства мали змогу ретельно перевірити придбане майно та у випадку виявлення певних відхилень відповідним чином реагувати. Представники Міністерства неодноразово оглядали квартири та зауважень не надходило.

У пункті 20 постанови пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Проте, матеріалами справи підтверджується, що багатоквартирний будинок, в якому знаходиться спірна квартира, прийнято в експлуатацію (акт готовності об'єкта до експлуатації від 29.12.2010р, копію долучено до матеріалів справи), на цей будинок видано сертифікат відповідності від 05.01.2011 р. № ІФ 000001.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України №923 від 08.10.2008р. "Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об"єктів" (в редакції, яка була чинною станом на 18.03.2011р.), сертифікат відповідності - документ, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об"єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам, правилам.

Станом на сьогодні сертифікат відповідності та акт готовності об"єкта до експлуатації виготовлені спеціалізованими установами є чинними, а відтак містять достовірну інформацію про те, що квартира АДРЕСА_2 відповідає проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил. Зазначене свідчить, що відповідач не міг знати про можливі порушення при будівництві об'єкта, а відтак, не можна стверджувати про обізнаність відповідача з можливими порушеннями та намір ввести в оману свого контрагента. Ні прокурором, ні позивачем не подано належних доказів зворотнього.

Слід зазначити, що укладення такого роду договорів як закупівля товарів, робіт, послуг за державні кошти є особливий спосіб - проведення відкритих торгів, який має певну процедуру, в ході якої комітет конкурсних торгів вивчає та перевіряє усі документи, що подаються учасниками торгів на їх відповідність нормам чинного законодавства.

Спірний договір укладено на підставі рішення комітету з конкурсних торгів Міністерства оборони України щодо визначення переможців, акцепту пропозицій конкурсних торгів та результатів процедури на закупівлю послуг із закупівлі і продажу власної нерухомості та придбання житла на вторинному ринку в регіонах України (витяг з протоколу від 14.11.2011р. №127/137/1). Проведені конкурсні торги не оспорювались, недійсними в судовому порядку не визнавались.

Як вбачається з матеріалів справи, перед укладенням договору купівлі-продажу, в процесі підготовки процедури закупівлі квартир та після укладення договору купівлі-продажу, представниками позивача неодноразово проводились комісійні огляди квартири на предмет відповідності житла нормам ДБН та фактичного стану квартир перелікам упоряджувальних робіт.

Комісійно складеним актом проведення огляду квартир від 04.12.2012р. серед яких знаходиться спірна квартира, було встановлено, що квартири придатні під заселення, відповідають ДБН при умові встановлення радіоприймачів, пофарбуванням водостійкою емаллю на всю висоту стін та при усуненні зауважень по квартирі АДРЕСА_1.

Зауваження викладені у вищевказаному акті від 04.02.2012р. відповідачем було усунуто, що зафіксовано в акті проведення огляду квартир на предмет фактичного стану житла після усунення недоліків, складеного 20.12.2012р.

Не заслуговують на увагу покликання прокурора та позивача на висновок комісійної судової будівельно-технічної експертизи від 19.08.2013 р. № 7832-7847 з огляду на таке.

Відповідно до п.21 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" від 23.03.2012 р. № 4 із змінами та доповненнями, висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної, оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до господарського суду в належним чином засвідченій копії.

Обґрунтування предмету позовних вимог обставинами, встановленими у висновку будівельно-технічної експертизи від 19.08.2013 р., не підтверджує обставин щодо істотності помилки при укладенні договору, а також того, що інша сторона заперечувала чи замовчувала наявність таких обставин, мала умисел на застосування обману.

Крім того, виявлення недоліків квартири може мати наслідки, визначені статтею 678 ЦК України, та може бути предметом окремого позову.

В частині іншої позовної вимоги, суд звертає увагу прокурора та позивача на те, що чинне цивільне законодавство України не містить такого поняття, як подвійна реституція.

Правовим наслідком укладення договору під впливом обману може бути стягнення збитків у подвійному розмірі. Враховуючи те, що суд не вбачає підстав для визнання недійсним договору з підстав укладення під впливом обману, відсутні підстави для застосування правових наслідків, визначених ч. 2 ст. 230 ЦК України. Крім того, в будь-якому разі прокурор повинен був довести факт завдання позивачу власне збитків внаслідок укладення такого договору. Правова категорія збитків визначена статтею 22 ЦК України. Для їх доказування необхідно проаналізувати та довести наявність повного складу цивільного правопорушення: шкода, вина, причинний зв'язок, протиправність. Зазначених доводів позовна заява не містить, а тому суд відмовляє в задоволенні вимог про стягнення збитків у подвійному розмірі.

Зважаючи на те, що закон покладає на позивача обов'язок доказування законності підстав своїх вимог, при чому тільки належними та допустимими доказами, які можуть підтвердити правову природу вимог, неподання таких доказів ні прокурором, ні позивачем, суд дійшов висновку відсутності підстав для задоволення позову.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши подане представником позивача клопотання (вх.№28447/14 від 02.07.2014р.) про звільнення його від сплати судового збору у разі відмови в позові повністю або частково, суд дійшов висновку відсутності підстав для його задоволенні з огляду на таке.

Як зазначено в пункті 4.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013р. №7 із змінами та доповненнями, приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Відповідно до п. 3 вище згадуваної постанови у розгляді питань, пов'язаних з відстроченням та розстроченням сплати судового збору, зменшенням його розміру або звільненням від його сплати (стаття 8 Закону) і застосуванням приписів Закону щодо пільг зі сплати судового збору (стаття 5 Закону) господарським судам слід враховувати таке.

Єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін.

Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

При цьому оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Статтею 5 Закону України "Про судовий збір" не передбачено пільг для Міністерства оборони України щодо сплати судового збору. Крім того, позивачем не наведено жодних доказів (майнового стану) на підтвердження обставин для відстрочення сплати судового збору у порядку статті 8 Закону України "Про судовий збір".

Слід зазначити, що згідно ч.2 ст.9 Закону України "Про судовий збір", кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення правосуддя, зміцнення матеріально-технічної бази судів, включаючи створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційної системи, веб-порталу судової влади, комп'ютерних локальних мереж, сучасних систем фіксування судового процесу, придбання та обслуговування комп'ютерної і копіювально-розмножувальної техніки, впровадження електронного цифрового підпису.

Отже, судовий збір становить 11 687,04 грн. (1 218,00 грн. за позовну вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу; 10 469,04 грн. за позовну вимогу про відшкодування збитків в порядку подвійної реституції) підлягає до стягнення з позивача в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 1,3,16, 202, 203, 215, 229, 230 ЦК України, ст. ст. 43, 45 , 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-84, 85, 87 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м.Київ, Повітрофлотський пр.,6, код ЄДРПОУ 00034022) доход Державного бюджету України судовий збір в сумі 11 687,04 грн.

3. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Згідно ст.87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повний текст рішення

виготовлено 07.07.2014р.

Суддя Сухович Ю.О.

Суддя Кітаєва С.Б.

Суддя Кидисюк Р.А.