Рішення № 39814577, 15.07.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.2014 р. Справа № 914/2150/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

при секретарі Лосик Ю.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор", м. Луцьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицький легіон", м. Новояворівськ

про: стягнення 12 516,87 грн.

Представники:

Від позивача: Сесюк Ю.П. - представник (Довіреність б/н від 03.01.2014р.).

Від відповідача: не з'явився.

Представнику позивача роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотань в порядку ч. 6 ст. 811 ГПК України про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор", м. Луцьк до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицький легіон", м. Новояворівськ про стягнення 12 516,87 грн.

Ухвалою суду від 20.06.2014 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 01.07.2014 р. З підстав, викладених в Ухвалі суду від 01.07.2014 р. розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні 15.07.2014 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задоволити

Явку представника відповідача в судове засідання не забезпечено. На адресу суду повернувся поштовий конверт з копією Ухвали суду від 01.07.2014 р., направлений на вказану у позовній заяві та Витягу з ЄДРЮО та ФОП адресу ТзОВ "Галицький легіон": 81053, Львівська обл., Яворівський р-н, м. Новояворівськ, вул. Вокзальна, 6. Як причину повернення у довідці поштового відділення відмічено «за зазначеною адресою не проживає».

За змістом ст. 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду. (Вказаної позиції дотримується Вищий господарський суд України у Постанові від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Враховуючи те, що суду представлено достатньо доказів для вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

01.04.2011 р. між сторонами у справі укладено Договір № С10146 купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів з використанням старт-карт на АЗС, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання передавати у власність відповідача через АЗС, що розміщені на території України з використанням старт-карт паливно-мастильні матеріали, а відповідач у свою чергу зобов'язався приймати у власність переданий товар та оплачувати його вартість.

У п. 3.5. Договору сторони погодили, що підтвердженням фактичного отримання відповідачем паливно-мастильних матеріалів на АЗС в асортименті, кількості та ціні є чек POS-терміналу, що видається відповідачу, або спеціальна відомість, або фіскальний чек, або акт приймання-передачі паливно-мастильних матеріалів.

Як вбачається із матеріалів справи на виконання договірних зобов'язань позивачем за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2013 р. було поставлено відповідачу паливно-мастильні матеріали на загальну суму 811 690,20 грн. Про факт отримання відповідачем товару свідчать відтиск печатки та підписи повноважного представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицький легіон" на представлених суду актах приймання-передачі паливно-мастильних матеріалів (оригінали актів оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи.).

Згідно п. 4.4. Договору оплату відпущених паливно-мастильних матеріалів відповідач зобов'язався здійснювати періодично протягом 5 календарних днів з моменту їх фактичного отримання на АЗС. При цьому оплата мала здійснюватися за ціною, встановленою на день відпуску паливно-мастильних матеріалів.

Однак, як слідує із наданих суду актів звірки взаєморозрахунків, які скріплено відтисками печаток та підписами повноважних представників сторін, зобов'язань щодо оплати отриманих паливно-мастильних матеріалів відповідач належно не виконав. Оплата паливно-мастильних матеріалів здійснювалась відповідачем із порушенням визначених Договором строків та не у повному обсязі.

Згідно Акту звірки взаємних розрахунків за грудень 2013 р. станом на 31.12.2013 р. сума боргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицький легіон» перед позивачем становила 7 525,00 грн. Станом на день подання позову вказаної заборгованості відповідач не сплатив.

Пунктом 9.2. Договору передбачено, що у випадку не проведення розрахунків відповідачем згідно умов розділу 4 даного Договору він зобов'язаний сплатити на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, а у випадку непогашення заборгованості протягом більш як 30 календарних днів з моменту її виникнення відповідач зобов'язаний додатково, крім пені, сплатити на користь позивача штраф в розмірі 5 % від суми заборгованості.

Із посиланням на вищенаведений пункт Договору позивач окрім суми основного боргу в розмірі 7 525,00 грн. просить суд стягнути з відповідача 1 383,30 грн. пені та 376,25 грн. штрафу.

Також, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 232,32 грн. 3 % річних.

Загальна сума позовних вимог складає 12 516,87 грн.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Як встановлено в процесі розгляду справи, спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору № С10146 купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів з використанням старт-карт на АЗС від 01.04.2011 р., відповідно до умов якого позивач за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2013 р. поставив відповідачу паливно-мастильні матеріали на загальну суму 811 690,20 грн.

Факт отримання відповідачем паливно-мастильних матеріалів підтверджується відтиском печатки та підписами повноважного представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицький легіон" на актах приймання-передачі паливно-мастильних матеріалів, оригінали яких оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи.

Згідно визначення ст.. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положення ст. 692 ЦК України визначають, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Строк виконання зобов'язання щодо оплати товару сторонами визначений у п. 4.4. Договору, відповідно до якого оплату відпущених паливно-мастильних матеріалів відповідач зобов'язаний був здійснювати періодично протягом 5 календарних днів з моменту їх фактичного отримання на АЗС.

Однак, як встановлено судом договірних зобов'язань щодо оплати товару відповідач належно не виконав, оплата паливно-мастильних матеріалів здійснювалась відповідачем із порушенням визначених Договором строків та не у повному обсязі.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно положень ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Згідно визначення ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У п. 9.2. Договору сторони обумовили, що у випадку не проведення розрахунків відповідачем згідно умов розділу 4 даного Договору він зобов'язаний сплатити на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, а у випадку непогашення заборгованості протягом більш як 30 календарних днів з моменту її виникнення відповідач зобов'язаний додатково, крім пені, сплатити на користь позивача штраф в розмірі 5 % від суми заборгованості.

Із врахуванням вищезазначеного, суд перевіривши розрахунок позовних вимог, прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доводів позивача не спростував, доказів належного виконання зобов'язань щодо оплати отриманих паливно-мастильних матеріалів суду не надав.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 174, 193, 216, 230 ГК України, ст.ст. 509, 525, 530, 526, 599, 610, 612, 625, 655, 692 ЦК України, ст.ст.4-3, 33, 34, 43, 49, 75, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицький легіон" (81053, Львівська обл., Яворівський р-н, м. Новояворівськ, вул. Вокзальна, 6. Ідентифікаційний код 30765253) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" (43010, м. Льцьк, вул. Кременецька, 38. Ідентифікаційний код 37425075) 7 525,00 грн. основного боргу, 1 383,30 грн. пені , 376,25 грн. штрафу, 3 232,32 грн. 3 % річних, всього - 12 516,87 грн.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 17.07.2014 р.

Суддя Ділай У.І.