Рішення № 39814564, 15.07.2014, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2014 рокуСправа № 912/1761/14 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Колодій С.Б. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/1761/14

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача: Квартирно-експлуатаційного відділу міста Кіровоград, м. Кіровоград

про стягнення 182 932,20 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Букоємський Р.В., довіреність № 14-325 від 16.03.12;

від відповідача - Полонець О.А., довіреність № 1442 від 08.08.13.

В судових засіданнях оголошувалась перерва з 24.06.14. до 08.07.2014 та з 08.07.2014 до 15.07.2014.

Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") подано позовну заяву з вимогою стягнути з Квартирно - експлуатаційного відділу міста Кіровоград (надалі - КЕВ м. Кіровоград) 182 932,20 грн. заборгованості, яка складається з: 71 100,56 грн. суми 7% штрафу, суми на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 5 921,80 грн., 3% річних в сумі 30 752,69 грн., пеню в сумі 75 157,15 грн.

В судовому засіданні 08.07.2014 року представником позивача позовні вимоги згідно поданого позову підтримано повністю; представником відповідача заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 90%.

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, наведенні в обґрунтування підстав позову і заперечень проти позовних вимог, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

18.10.2012 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та КЕВ м. Кіровоград (покупець) укладено договір купівлі - продажу природного газу № 12/891-БО-18 (далі - Договір, а.с. 7-12).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Договору продавець зобов'язується передати у власність покупцеві у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовуються Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

Відповідно до пункту 2.1. Договору продавець передає покупцеві з 01.10.2012 року по 31.12.2012 року газ обсягом до 158 тис. куб. м.

Умовами Договору, а саме пунктом 6.1. сторони узгодили, що оплата за газ здійснюється виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.10.2012 року і діє у частині поставки газу до 31.12.2012 року, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 Договору).

Як свідчать матеріали справи, позивачем на виконання умов Договору з жовтня по грудень 2012 року передано покупцю природний газ в обсязі 217,885 тис.куб.м. на загальну суму 1 015 722,35 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу:

- від 31.10.2012 р. за жовтень на суму 66 303,88 грн.;

- від 30.11.2012 р. за листопад на суму 405 778,48 грн.,

- від 31.12.2012 р. за грудень на суму 543 646,99 грн. (а.с. 13-13б) та не оспорюється відповідачем.

Відповідач здійснив розрахунки за спожитий природний газ у повному обсязі, проте з порушенням строків розрахунків за природний газ, встановлених Договором. У зв'язку з цим позивачем нараховано 71 100,56 грн. суми 7% штрафу, суми на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 5 921,80 грн., 3% річних в сумі 30 752,69 грн., пеню в сумі 75 157,15 грн.

Розглядаючи позовні вимоги, господарський суд враховує положення статті 67 Господарського кодексу України, відповідно до якої відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Нормами статті 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з приписами ст.ст. 655, 692 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з нормами ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Оскільки відповідачем заборгованість за поставлений природний газ сплачена несвоєчасно, позивач просить суд стягнути з відповідача суму на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 5 921,80 грн. за період з листопада 2012 р. по грудень 2013 р. та 3% річних в сумі 30 752,69 грн. за період з 14.11.2012 р. по 31.12.2013 р., що підтверджено відповідних розрахунком позивача (а.с. 14-15).

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з цим, грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних.

Три проценти річних за своєю правовою природою є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву від 24.06.2014 р. зазначено, що оплату за газ, спожитий з жовтня по 31 грудня 2012 року на підставі договору № 12/891-БО-8 було проведено 25.11.2013 року, що підтверджується копією платіжного доручення № 1091 від 12.11.2013 р. (а.с. 49). Крім того, зазначає, що в розрахунках штрафних санкцій та індексу інфляції зазначено дату оплати - 31.12.2013 року, яку фактично було проведено 25.11.2013 р., відповідно вважає, що розрахунки виконані невірно.

При цьому, суд вважає вірними висновки відповідача щодо розрахунку позивача у частині невірного періоду нарахування 3% річних.

При огляді матеріалів справи судом встановлено, що в платіжному дорученні № 1091 від 12.11.2013 р. на суму 1 015 722,35 грн. зазначено призначення платежу "оплата за газопостачання за жовтень 2013 р. по договору № 13/3573-БО-18 від 04.02.2013 р.", тобто іншого договору який не є предметом даного спору.

В судовому засіданні представником відповідача надано лист від 18.12.2013 р. з якого вбачається, що в платіжному доручення № 1091 від 12.11.2013 р. на суму 1 015 722,35 грн. змінено призначення платежу, а саме: "2274-1015722,35 грн. за газопостачання згідно договору № 12/891-БО-18 від 18.10.20123 р., в т.ч. ПДВ 169287,06 грн.", що також підтверджено представниками сторін в судовому засіданні (а.с.62).

Перевіривши розрахунок 3% річних господарським судом встановлено, що при здійсненні розрахунку, позивачем допущено помилку в частині визначення кінцевої дати періоду нарахування. Так, позивачем при здійсненні розрахунку визначено кінцеву дату нарахування 31.12.2013 р., тоді як судом встановлена кінцева дата нарахування 19.12.2013 р.

Здійснивши розрахунок 3% річних самостійно за період з 14.11.2012р. (початкова дата нарахування, визначена позивачем) по 19.12.2013 (кінцева дата нарахування визначена судом) на суму 30 752,69 грн., судом встановлено, що сума 3% річних становить 29 750,88 грн.

Відтак, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково у розмірі 29 750,88 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що здійсненний позивачем розрахунок та визначена сума вказаного нарахування є вірною.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 5 921,80 грн. підлягають задоволенню.

Разом з тим, пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Згідно з частинами 1-2 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до розгорнутого обґрунтованого розрахунку обчислена позивачем сума пені за період прострочення платежу становить 75 157,15 грн., 7% штрафу становить 71 100,56 грн.

Між тим, клопотанням від 08.07.2014 відповідач просить зменшити розмір штрафу та пені до 90% у порядку, визначеному п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, зазначивши нижченаведені обставини.

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Кіровоград доводить до відома про те, що кошторисом КЕВ м. Кіровоград на 2014 рік передбачено кошти лише на оплату природного газу, що споживатиметься протягом 2014 року, стягнення коштів на оплату штрафних санкцій в повному обсязі призведе до додаткових витрат з державного бюджету та відповідно, до зменшення обсягу фінансування для оплати поточних платежів за використаний газ, що в свою чергу призведе до неможливості роботи газової котельні у с. Богданівка в опалювальний період 2014-2015 років, яка здійснює теплопостачання військової частини А 1201 та військового містечка.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положеннями ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Статтею 83 Господарського процесуального кодексу України господарському суду надано право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Будь-яких доказів та належних обґрунтувань з питань зменшення розміру пені відповідач суду не надав.

Відсутність бюджетних коштів не виправдовує відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.12 №11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечетків та Оліус проти України" від 18.10.05.

За викладених обставин, господарський суд відмовляє відповідачу в задоволенні клопотання про зменшення розміру пені.

Господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково в частині стягнення втрат від інфляційних процесів за весь час прострочення в сумі 5 921,80 грн., три відсотка річних в сумі 29 750,88 грн., пені в сумі 75 157,15 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на судовий збір покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у зв'язку з тим, що спір виник внаслідок його неправомірних дій, а саме, відповідач допустив порушення свого грошового зобов'язання, оскільки сплатив кошти за отриманий газ з простроченням платежу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33,34, 44,49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРIШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Квартирно - експлуатаційного відділу м.Кіровоград (25002, м. Кіровоград, пров. Училищний, 8, ідентифікаційний код 08541051) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 71 100,56 грн. суми 7% штрафу, суми на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 5 921,80 грн., 3% річних в сумі 29 750,88 грн., пеню в сумі 75 157,15 грн., а також 3622,05 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позову відмовити.

Згідно ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області протягом десяти днів з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Повне рішення складено 18.07.2014 р.

Суддя С. Б. Колодій