Рішення № 39814400, 05.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1440/14 05.06.14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Анві груп»

До відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс-груп»

Про стягнення 32400,92 грн.

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

від позивача Виноградов О.С. - за дов., Семенченко В.Є. - керівник

від відповідача Криворучко Ю.В. - за дов., Морозюк М.Ю. - керівник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Анві груп» до товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс-груп» про стягнення 32400,92 грн.. Крім того, позивач просить покласти на відповідача 8000,00 грн. витрат на правовому допомогу.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати за поставлений позивачем товар за накладними № 66 від 13.08.2013, № 89 від 08.10.2013 та № 10 від 18.02.2013.

Ухвалою суду від 05.02.2014 порушено провадження у справі № 910/1440/14.

Відповідач проти задоволення позову заперечив зазначивши, що позивачем не надано доказів наявності у відповідача заборгованості.

Також відповідач заперечив проти покладення на нього 8000 грн. витрат на правову допомогу.

Під час розгляду справи від позивача витребувано оригінали первинах документів, а саме: видаткових накладних № 10 від 18.02.2013, № 13 від 21.02.2013, № 89 від 08.10.2013, № 20 від 13.03.2013, № 18 від 13.03.2013, № 9 від 18.02.2013; та актів № АГ-6 від 21.02.2013, № АГ-34 від 08.10.2013, № 3 від 23.01.2013, №10 від 25.09.2013, №1 від 21.01.2013, а також довіреності №7 від 14.03.2013.

Крім того, зобов'язано сторін надати додаток № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість (розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) за лютий, серпень та жовтень 2013 року з відміткою податкової інспекції про прийняття.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За видатковими накладними позивачем поставлявся, а відповідачем отримувався товар (видаткові накладні - в матеріалах справи).

Крім того, позивач надавав, а відповідач отримував послуги (акти надання послуг - в матеріалах справи).

Дані накладні та акти містять підписи від імені відповідача, скріплені печаткою товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс-груп», що, в силу абзацу 2 частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України, є зовнішнім реквізитом відповідача, який засвідчує легітимність підпису перед третіми особами. При цьому відповідач не посилається на незаконне використання його печатки чи наявність службового розслідування за фактом незаконного використання печатки. Не надано відповідачем й доказів звернення до правоохоронних органів стосовно цих же обставин.

Отже, вищевказані документи є допустимими та достатніми доказами, в розумінні ст. 34 ГПК України, підтвердження одержання товару відповідачем.

Спірними є поставки за видатковими накладними № 66 від 13.08.2013, № 89 від 08.10.2013 та № 10 від 18.02.2013, за якими позивач поставив, а відповідач отримав товару на загальну суму 61361,51 грн..

Передача продавцем та прийняття покупцем товару свідчить про укладення між ними договору купівлі-продажу у спрощеній формі.

Відповідно до 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним між сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 ЦК України до відповідних відносин не застосовується.

Станом на день подачі позову до суду (03.02.2014) заборгованість відповідача становила 32400,93 грн..

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з приписами ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Під час розгляду справи в суді відповідачем погашено 31023,14 грн. боргу, відтак в цій частині вимог спір відсутній, у зв'язку з чим провадження в ній підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

З огляду на викладене з відповідача підлягає стягненню 1377,78 грн. боргу.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в частині стягнення 1377,78 грн.. Провадження в частині стягнення 31023,14 грн. підлягає припиненню в порядку ст. 80 п.1-1 ч. 1 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Позивач заявив до стягнення 8000,00 грн. витрат на правову допомогу, посилаючись на договір про абонентське юридичне обслуговування № 01-11/13 від 01.09.2013, укладений між товариством з додатковою відповідальністю «Анві Груп» та фізичною особою-підприємцем Виноградовим Олексієм Сергійовичем.

Відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Відшкодування цих витрат здійснюється за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 N 6-рп/2013 у справі N 1-4/2013.

У той же час, позивачем документально не підтверджено, що понесення витрат на суму 8000,00 грн. пов'язане з розглядом даної справи. Відтак підстави для покладення на відповідача 8000,00 грн. витрат на правову допомогу відсутні.

Відповідно до ст. 49 ГПК України на відповідача покладається судовий збір, оскільки неправильні дії останнього призвели до звернення з позовом до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс-Груп» (04210, м. Київ, вул. Л. Гавро, 16, кв. 56, код 37195435) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Анві-Груп» (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, 11, код 37001649) 1377,78 грн. боргу, 1827,00 грн. судового збору.

Провадження в частині стягнення 31023,14 грн. припинити.

Рішення підписано 16.07.2014.

Суддя С. А. Ковтун